Книга місяця: війна, що завжди поруч, у романі Ненсі Г’юстон «Печатка янгола»
Рани, які ніколи не загоюються, вороги, що стали такими не за власним бажанням, ‒ війна завжди залишає страшний слід
Сюжет: Двадцятирічна Заффі шукає роботу в Парижі. У газеті вона бачить лаконічне оголошення й вирушає за вказаною адресою. З першого погляду ця молода жінка здається дивною ‒ «річ у дивовижній неспішності». Заффі опиняється в багатій квартирі месьє Лепажа, талановитого флейтиста й нащадка заможної родини.
Господар з першого погляду безтямно закохується в свою покоївку. Артистична, пристрасна натура, Рафаель прагне розгадати ту, що наче є, але водночас відсутня, відсторонена, сама у собі. Але навіть його пристрасть і щире бажання взяти із Заффі шлюб не розбиває кригу, яка приховує її зболене серце.
Чому жінка така покірна? Чому вона панічно боїться народження дитини? Рафаелю не судилося дізнатися причини дивної поведінки дружини, таємницю розгадав інший чоловік ‒ Андраш, що майстерно ремонтує музичні інструменти й лагодить душі людей. Заффі по-справжньому закохується в нього, поступово порушуючи мовчання, розповідаючи про свою долю, через яку пройшла війна.
Події роману відбувається наприкінці 1950-х років у Парижі. Біль від війни, що закінчилася 12 років тому, ще живий. Він продовжує впливати на людей, калічити і руйнувати. Та чи дійсно у світі мир? Війна за незалежність Алжиру воскресила чимало жахіть 1940-х. Заффі не хоче цього помічати, але Андраш прагне захистити своїх друзів-повстанців. Ці двоє дуже різні. Вона ‒ німкеня, донька воєнного злочинця, він ‒ угорський єврей, утікач, родину якого майже повністю було знищено. Але їхнє кохання долає минуле, хоч і не дає надії на щасливе майбутнє.
Видавництво: Видавництво Анетти Антоненко
Наклад: 2000
Бекґраунд: Ненсі Г’юстон ‒ канадська письменниця, що мешкає і працює в Парижі. У її творчому доробку понад 40 видань, серед яких художня, наукова література, а також твори для дітей. Г’юстон пише французькою, перекладає з англійської та шведської. Її творчість відзначена багатьма літературними преміями. Є офіцером Ордена Канади. Роман «Печатка янгола» вийшов друком у 1998 році, його було номіновано на Премію генерал-губернатора – одну з найавторитетніших відзнак Канади для письменників. Це, поки що, перша книжка авторки українською. Над перекладом працював Іван Рябчій.
Вам сподобається, якщо: ви полюбляєте емоційні твори, які розкривають характери персонажів поступово, а вибір кульмінації залишають за читачем; якщо ви свідомі того, що війна ‒ це не повідомлення з телевізора, а те, що вбиває та руйнує просто зараз у багатьох точках планети.
Вам не сподобається, якщо: у вас немає часу і терпіння чекати, поки роман про кохання заговорить мовою загальнолюдських проблем.
Головна причина прочитати: «Печатка янгола» – з тих текстів, які стилістично говорять про важливе легко і невимушено. Авторка вдається до вдалого прийому: наголошує, що її історія вигадана, але й дає зрозуміти, що все описане цілком могло відбуватися насправді, адже за основу взято реальне тло. Мирний час у Г’юстон ‒ це фікція. Його немає й нині. Варто лише вийти із зони власного комфорту й уважно роздивитися навкруги. Чи рятує від такого важкого розуміння кохання? На жаль, лише знеболює на деякий час.
Ще три новинки листопада
Чак Поланік. «Виправний день»
Клуб Сімейного Дозвілля
Новий роман американського письменника, зірки 1990-х, вибивається з ранніх творів Поланіка, але підтримує тематичну лінію, накреслену інтелектуальною літературою США кількох останніх років. Прозаїк розмірковує над цінностями свободи й рівності у власній манері – тобто, відверто, саркастично, з великою кількістю сексу, лайки й крові.
Виправний день ‒ це точка в історії США, коли державний устрій кардинально змінюється. Жодної вам демократії, лише влада Родів. Після жорстокої розправи з минулим і його представниками, країну поділено на три штати: Білію, Чорнотопію та Гомію. Неважко здогадатися, хто їх населяє. Білія поринає у Середньовіччя, натомість Чорнотопія стає провідним технологічним штатом, Гомія піднімає повстання… Виживуть ті, хто збереже здоровий глузд, пам’ять про цивілізовані часи й власну гідність. Тобто ‒ одиниці.
Поланік не цурається і теорії змов, пояснюючи читачеві, чому й навіщо у світі виникають війни. Він сміється над людським стадом, яким так легко маніпулювати, варто лише зліпити нового лідера й дати книгу, що уособлюватиме закон. «Нагромаджуй їжу, і вона гнитиме. Нагромаджуй гроші, і вони гнитимуть. Нагромаджуй владу, і правління гнитиме», ‒ влучно й актуально.
Вуді Аллен. «Повний безлад»
Видавництво Старого Лева
Проза Вуді Аллена схожа на його фільми. Тож, якщо подобаються стрічки, будуть до душі і тексти. Збірка «Повний безлад» ‒ коктейль з гумору, фантазії, алюзій і світосприйняття автора, який краще дозувати, а не читати все й одразу.
Персонажі оповідань Аллена ‒ люди, з якими він стикається щодня у Нью-Йорку, ‒ невдахи-актори, красуні з шикарними декольте, напівбожевільні бізнесмени, богині ізотеричних знань тощо. Те, що з ними трапляється, смішить і тішить особливою атмосферою приємної ностальгії за моментом, коли в буденному житті можна вхопити маленьке, але диво.
Вуді Аллен ‒ геть не той автор, у творах якого треба шукати мораль чи якісь філософські глибини. Він пише, бо має внутрішню потребу, бо світу бракує по-доброму божевільних сюжетів і любові до тих, хто його населяє.
Джон Ґрішем. «Острів Каміно»
КМ-Букс
Джон Ґрішем ‒ відомий американський письменник, який працює у детективному жанрі настільки активно, що щороку радує читачів однією чи навіть двома новими книжками. Роман «Острів Каміно» здивував аудиторію автора тематикою, адже цього разу місцем злочину стала бібліотека, а не, скажімо, вугільні шахти у Вірджинії чи нью-йоркський бізнес-центр.
Зі сховища у Прінстонському університеті було вкрадено рукописи класика американської літератури ‒ Френсіса Скотта Фіцджеральда. ФБР разом з детективами страхової компанії розпочинають слідство. Втім, суворим чоловікам у погонах доведеться посунутися. Головним персонажем книжки судилося стати письменниці Мерсер Манн. Чорний ринок рукописів, таємниці, за розгадку яких можна поплатитися життям, і безліч згадок про книжок, від Трумена Капоте до Енн Тайлер, ‒ все це додаю роману оригінальності, але не рятує від дещо плаского змалювання персонажів.
«Острів Каміно» видається непоганою спробою письменника урізноманітнити власну бібліографію, але твір явно не дотягує до вдалих ігор з високим мистецтвом у масовій літературі того ж самого Дена Брауна.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
