Музичні столиці Європи: де послухати академічну музику в Гамбурзі

У Гамбурзі – старовинному, другому за величиною місті Німеччини – сотні місць, де варто побувати туристу. Для жителів і шанувальників воно – перше за красою. У гирлі Ельби мешкають майже два мільйони людей – не лише німців, а й мігрантів з усіх кінців планети. Великий промисловий центр і найважливіший у північній Європі морський торговельний порт дає роботу прибулим з різних куточків світу переселенцям.

Стиль життя Гамбурга відображає його космополітизм, оскільки нові жителі привезли на північ Німеччини власні побутові, релігійні та художні традиції. До слова, сьогодні німці почали розуміти, що «Україна – не Росія», і лояльніше ставляться до українців – з великою увагою, розумінням та співчуттям.

Гамбург – вільне Ганзейське місто – споконвіку населяли вільні громадяни. Він був найважливішим центром світової торгівлі, де активно розвивалася комерція. І в XVII столітті заможні городяни вирішили побудувати публічний оперний театр (до того часу європейські театри були виключно приватними, придворними). Так у 1678 році в Гамбурзі було відкрито перший у Німеччині і одночасно перший у світі громадський оперний театр. У ту пору він називався Театром на Гусячому Ринку. Тут молодий Георг Фрідріх Гендель в 1705 році поставив свою першу оперу «Альміра».

З того моменту Гамбург став не менш важливим осередком світської музики, зокрема, оперного мистецтва, і, звичайно ж, церковної. Потреба в музиці привела до підтримки містом в різні епохи видатних німецьких композиторів, які народилися або осіли в тіні його кріпосних стін, церков і парків.

Нині ж у місті працюють понад 40 театрів. Щодня у театралів є вибір з 25-30 вистав. Головний міський оркестр Hamburger Symphoniker, як це прийнято в Німеччині, весь рік дає симфонічні концерти у філармонії. Плюс, супроводжує спектаклі Staatsoper і міського балету. Гамбург знаходиться на третьому місці після Нью-Йорка і Лондона за кількістю поставлених мюзиклів. Тут, спеціально для «Примари опери» Ендрю Ллойда Уеббера, було побудовано театр «Нова Флора».

Протягом вечора в північній столиці Німеччини можна побувати на семи-восьми поп- і рок-проектах, двох-трьох джазових і почути кілька концертів академічної музики – від аматорських симфонічних оркестрів, камерних і молодіжних напівпрофесійних колективів – до виступів Симфонічного оркестру Радіо Півночі Німеччини і Hamburger Symphoniker.

Два роки тому, в січні 2017 го, після дев'яти років будівництва відбулося відкриття грандіозної архітектурної споруди – нової Elbphilharmonie – концертного комплексу на набережній Ельби. Автори проекту – архітектори швейцарського агентства Herzog & de Meuron, які розробили цей неймовірний за красою, масштабами і якістю, спрямований назустріч музиці і морю «корабель-айсберг». Будівництво «з'їло» близько 700 млн євро (замість запланованих 70). При цьому ще задовго до відкриття квитки до нового концертного комплексу були продані на кілька років вперед.

У будівлі Elbphilharmonie розташовані декілька концертних залів, репетиційні приміщення, студії звукозапису, магазини грамплатівок та інструментів, ресторани і бари, готель, підземні паркінги і чудові майданчики огляду. Тут не лише звучить музика, а й проводяться екскурсії, і можна увійти всередину розкішного палацу, оглянути інтер'єри, помилуватися світильниками, сходами, фойє, стильними меблями, покататися на ескалаторах і піднятися на оглядовий майданчик на висоті 37 метрів, окинувши поглядом місто, річку і навколишні краєвиди.

Незабаром після відкриття автору цих рядків пощастило послухати у величезному, заввишки з шестиповерховий будинок, головному концертному залі виступ чудового українського скрипаля Валерія Соколова, який з юності живе в Європі. Він грав у супроводі Симфонічного оркестру Радіо Півночі Німеччини, тепер має другий статус – Elbphilharmonie | NDR Elbphilharmonie Orchester. І виступ, і новий концертний комплекс справили незабутнє враження.

На початку січня вже нинішнього року в Оперному театрі Гамбурга довелося слухати партитуру Ріхарда Штрауса «Жінка без тіні», жодного разу ще не поставлену в Україні. Шедевр цікавого німецького композитора-пост-романтика і експресіоніста першої половини ХХ століття (не плутати з австрійською династією Штраусів – авторів сотень вальсів початку ХІХ століття).

Опера писалася в 1915-1918 роках – сто років тому – і до сих пір викликає великий інтерес, попри складне, слабо мотивоване в фіналі лібрето Гуго фон Гофмансталя. Штраус продовжує кращі оркестрові традиції свого тезки – Ріхарда Вагнера в оперних партитурах «Саломеї», «Електри», «Аріадни на Наксосі». У них, як і в «Жінці без тіні», слухачі мають можливість насолоджуватися розмахом розширеного складу, красою і багатством симфонічного оркестру ХХ століття.