Прем'єра «Сімейного альбому»: чим італійський режисер здивував столичну публіку

У Театрі на Лівому березі при повному аншлагу показали виставу, поставлену італійським режисером комедії дель арте (італ. Commedia dell'arte – «артистична комедія») Маттео Сп'яцці. Ця постановка має подобатися всім: багатим і бідним, чоловікам і жінкам, дорослим і дітям. Чому? У цьому розбирався Mind.

Бекґраунд. Київ обожнює комедію дель арте – комедію масок, яка «розлита» тут у різних формах: від камерних постановок невеликих театрів до масштабних спектаклів академічних «монстрів». Для столиці України цей жанр – безпрограшний варіант. Досить згадати провідного українського режисера Дмитра Богомазова, у якого в білому гримі й жителі російського села Чистий Дор у виставі «Веселощі сердечні, або Кепка з карасями», і громадяни стародавнього Риму в шекспірівському «Коріолані».

Багато наших культових персонажів і поп-кумирів, на кшталт Свирида Голохвастова або Вєрки Сердючки, теж нагадують героїв італійської комедії масок. Отже з елементами цього жанру ми знайомі давно.

Але італійський режисер Маттео Сп'яцці, який прибув до нас із Верони на запрошення художнього керівника Театру на Лівому березі Стаса Жиркова, поставив начебто споконвічну, майданову італійську комедію масок, що сягає корінням у XVII століття. Але насправді це її модернізований варіант, де маски на акторах справжні (не умовний грим), але гротескні, майже циркові. Ці карикатурні, сірі, сміховинні «обличчя» – заворожують. Це не тонкі карнавальні роботи, а буфонадно-сатиричні, що нагадують «реальний вигляд» космічних піратів з дитячого фантастичного телефільму «Гостя з майбутнього». Прорізи для очей у цих масках маленькі, що змушує артистів активніше рухатися і чітко ловити контакт з партнерами.

Маттео Сп'яцці з успіхом ставив комедію дель арте, крім рідної Італії, у Польщі, Естонії, Словенії, Австрії, Білорусі, Росії, Еквадорі. І нарешті, дістався й України.

У виставі не промовляється жодного слова, але все зрозуміло завдяки акторській пластиці та звукоряду: працюючий радіоприймач або телевізор точно ілюструють дію, що відбувається на сцені.

Комедія дель арте передбачає наскрізний сюжет, умовний сценарій, на який накладається імпровізація акторів. Тема сьогодні вибрана в самісіньке око: сімейні відносини на тлі кризових 1990-х років, які начебто ми давно пережили, та тільки абсолютно несподівано вони знову нас «наздогнали» наприкінці другого десятиліття нульових.

Обстановка на сцені до болю знайома: торшер, старий приймач, холодильник «Дніпро». У кріслі під іконою спить бабуся, загорнувшись у сіру вовняну хустку. О шостій годині ранку вона прокидається від громового «Як тебе не любити...» з приймача.

Відразу виникають прості, але ефектні сценографічні прийоми: у сусідній кімнаті засвітилася люстра, і стінка виявилася напівпрозорою – це була тканина, що дозволяє нам бачити обстановку в сусідній «кімнаті». Кухня, спальня, ванна – все як на долоні. Цей прийом дає ілюзію, що ми докладно, немов під мікроскопом, розглядаємо чуже життя.

Усі ці компоненти постановки безвідмовно діяли на публіку.

Сюжет: про що і як це зроблено. Бабуся, що ледве може розігнутися, готує омлет і вареники. Потім прокидається матуся: натягує леопардові лосини, блузу і коротку джинсову спідницю. Вона сексуальна – у неї апетитні сідниці (накладні, зрозуміло). Вона в каструльці розігріває бігуді, фарбує нігті лаком, а заразом підклеює ним «стрілку» на лосинах під сміх залу: всі згадують цей «терміновий ремонт» 1990-х. Страхітливою дамочку робить кудлата шапка: коли жінка дивиться в ній на себе в дзеркало, щоразу здригається, викликаючи живу реакцію залу. «Челночница» підхоплює величезний картатий баул і прямує працювати – торгувати на ринку.

Потім продер очі внучок – у нього спортивний «адідасівський» костюм, руда чуприна. Прокинувся і лисуватий тато, прокурсував на кухню фанфароном: у піджаку на майку. Алкоголік, на думку бабусі, не заслужив на сніданок нічого, крім яблука. Однак це його не дуже засмучує – фрукт піде як закуска під горілчану «заначку» на шафі.

До нашої бабусі приходить у гості інша. Ляскають по чарочці та, готуючи вареники, починають дивитися на переносному телевізорі «Дику Розу» з Веронікою Кастро – зал стогнав від сміху і впізнавання цих напівзабутих мексиканських пристрастей, озвучених нашими акторами.

Зрозуміло, на цей час для бабусь все на світі щезає. Але тут це трапляється в буквальному сенсі – заявляється злодій з кумедною пикою і витягнутими трубочкою губами. Він намагається винести магнітолу, посуд, але вже в дверях щось чіпляє і господиня зупиняє його, погрожуючи кухонним ножем. Щоб не здалося мало: літня сусідка жахнула з пістолета – так, що посипалася штукатурка зі стелі та строго йому на плече – простий і чудовий трюк. Таких наша публіка не бачила на місцевих театральних підмостках, тому плескала від душі.

Бабусі пристроїли лиходія відпрацьовувати злочин – ліпити вареники. У виставі проступає основна українська лінія – домінують у нашій країні жінки: годують, працюють, знаходять вихід з будь-якої важкої ситуації... Злодій ледь не втік з напівфабрикатом, коли бабусі вчергове захопилися Веронікою Кастро, і довелося їм, стареньким, кинутися за ним.

А в цей час внучок привів дівчину. Він – явно новачок в амурних справах, вона – досвідчена. Ми бачимо всю їхню прелюдію, в тому числі як внучок переживає, зачинившись, у туалеті. Але тут з’являється «леопардова» матуся і зчиняє панночці сцену, думаючи, що та затіяла шури-мури з її чоловіком...

Не будемо більше ділитися сюжетними перипетіями. Скажемо лише, що пік вистави – зворушливий епізод, коли до бабусі з’являється в уяві її чоловік-солдат, що загинув на Великій Вітчизняній, чиє фото вона іноді дістає з сімейного альбому. Він молодий і гарний. У гімнастерці. Без маски. Такий герой, згідно з традиціями комедії дель арте, називається «дзанні» – це закохані або шляхетні дами і кавалери. Бабуся довірливо кладе йому голову на груди – і ця пара закоханих викликає в глядачах незвичайно сентиментальне почуття. Старенька йде з ним із життя. Горе від цієї втрати, як не парадоксально, згуртовує сім'ю, що геть розпадалася.

У фіналі публіка влаштувала артистам овацію – тут ще раз довелося глядачам дивуватися: виявляється, жіночі ролі незрівнянно зіграли актори-чоловіки.

Враження Mind

Дуже яскраве видовище, яке оригінальною і доступною формою представлення, а також впізнаваним і актуальним змістом зачепить як досвідчених театральних поціновувачів, так і випадкових глядачів. Воістину комедія дель арте – це народний театр, де є місце і реготу, і сердечним переживанням.