Що заважає Україні використовувати потенціал річок

Потенціал річки Дніпро оцінюється як мінімум у 20–25 млн тонн на рік – саме стільки вантажів перевозилося наприкінці 1990-х. Однак зараз цей потенціал майже не використовують. А дарма, адже багатьом підприємствам, що працюють в економічній зоні Дніпра, було б вельми зручно транспортувати свої вантажі річкою. Наразі підприємства п'яти українських областей – Житомирської, Полтавської, Дніпропетровської, Донецької та Запорізької – переправляють близько 200 млн тонн залізницею. Слід зазначити, що перевезення річкою вигідніші, ніж автомобільним транспортом. Однак якщо порівнювати із залізничним транспортом, річковий поки програє – перевезення по воді на 10% дорожче.

Загалом на частку річкових перевезень припадає менше 1,5% всіх вантажоперевезень. Порівняно з європейськими країнами це критично малі обсяги. За останні шість років обсяги перевезень внутрішніми водами України скоротилися майже вдвічі – за підсумками 2016-го річками перевезли 6,7 млн тонн вантажів, тоді як у 2010 році було перевезено понад 11 млн тонн.

Серед головних причин, що не дають розвиватися річковим перевезенням, називають застарілу інфраструктуру: дефіцит перевалочних потужностей, відсутність сучасного рівня автоматизації у портах та інше. Основним оператором портів на Дніпрі є «Укррічфлот» – до його складу входять п’ять найбільших річкових портів: Дніпровський, Запорізький, Нікопольський, Миколаївський і Херсонський. Але компанія майже не займається розвитком портової інфраструктури.

Утім, найбільше незадоволення у вантажовідправників викликає формування і розмір річкових зборів. Розміри зборів визначаються постановами Кабінету міністрів, а це, на переконання вантажовідправників, дає можливість чиновникам у ручному режимі та фактично на власний розсуд формувати його фінальний розмір.