Зараз нема сенсу будувати нові літаки «Руслан» – президент ДП «Антонов»

В середині січня цього року стало відомо, що державне підприємство «Антонов» має намір відновити випуск важких транспортних літаків Ан-124 «Руслан». 

Президент ДП «Антонов» Олександр Донець про «Мрію», «Руслан» та відмову від російських комплектуючих в інтерв'ю УНІАН.

Про кількість побудованих літаків «Антонов»

За роки незалежності України на підприємстві були розроблені, побудовані і сертифіковані літаки Ан-140, Ан-38, Ан-148, Ан-158, побудований і випробуваний Ан-70, відновлений після довгого простою і сертифікований для комерційних перевезень Ан-225, створені і сертифіковані кілька модифікацій Ан-124, інших літаків «Ан». Із застосуванням авіаційних технологій були розроблені тролейбуси, випущені в кількості 94 штук на київському авіазаводі. З композиційних матеріалів були розроблені і виготовлені велосипеди, в тому числі для збірної України, яка виборола на них медалі на олімпіаді 2000 року.

З приєднанням у 2009 році заводу «Авіант», «Антонов» отримав можливість серійно виробляти літаки. Однак довелося виводити завод з кризи. Проте, у виробництво було запущено літаки сімейства Ан-148, Ан-158. Продовжилося виробництво Ан-32Б і Ан-32П. З 2009 року були побудовані і передані замовникам чотири літаки Ан-148, шість літаків Ан-158, десять літаків сімейства Ан-32. Був налагоджений випуск літакокомплектів для Ан-148 для передачі партнерам по серійному виробництву. В даний час в цехах підприємства в різному ступені готовності – десять літаків сімейства Ан-148 і Ан-158. У 2015 році було завершено будівництво нового транспортного літака Ан-178, а в 2017 році – літака-демонстратора Ан-132D.

Про заміну російських комплектуючих

Що стосується конструкторського бюро, то ми виконали всю роботу, яку могли зробити за свій рахунок. В першу чергу, для лінійки 1х8. У неї входять пасажирські Ан-148, Ан-158 і транспортний Ан-178. За Ан-158 ми вже підготували 95% проектної документації, необхідної для заміни обладнання виробництва Росії, вибрали постачальників, підготували договору. Якщо перевести в паперовий вигляд всі ці документи, то за обсягом вони займуть половину моєї кімнати. З іншого боку, для завершення цієї програми, нам необхідна підтримка держави, якого великого інвестора. Ми не зможемо зробити все за власні кошти. Наприклад, на проект імпортозаміщення по Ан-158 нам потрібно 44,5 мільйона доларів тільки на закупівлю двох комплектів обладнання і розрахунку за науково-конструкторські роботи, що виконуються постачальниками. Один піде на випробувальні стенди, а інший – на переобладнання літака, який потім повинен пройти серію випробувань. По інших моделях літаків приблизно така ж ситуація. Зокрема, по сімейству Ан-124.

Про другий транспортний літак Ан-225 «Мрія»

Це дуже дорогий проект. Справа в тому, що літак треба повністю перепроектувати. Вартість проектно-конструкторських робіт, закупівлю нового обладнання та сертифікації літака складе сотні мільйонів доларів. Такий проект може бути ефективний в рамках аерокосмічної програми, але не для комерційних авіаперевезень. У цьому сегменті достатнього одного Ан-225. «Мрія» менш ефективна, ніж «Руслан». Адже найчастіше вона виконує замовлення з перевезення тих же 100-120 тонн, що і Ан-124-100, крім унікальних вантажів масою понад 150 тонн, або коли габарити вантажу перевищують можливості «Руслана». Звичайно, зібрати другу «Мрію» можна. У нас є практично готовий планер. Все лежить в розібраному вигляді – хвостове оперення, крила, фюзеляж. Ніякої корозії немає. Однак все обладнання, а це близько 80% літака, потрібно перепроектувати. Скільки це буде коштувати? В кінці 2011 року така оцінка проводилася російськими компаніями. Вони планували зробити спільний проект, добудувавши другу «Мрію». Вивчалося питання про відновлення виробництва всіх необхідних агрегатів і систем, які раніше виготовлялися на підприємствах Росії, деякі з яких вже не працюють. За виконаним підрахунками потрібно було близько півмільярда доларів.

Про «Руслан»

Я знаю про інформацію щодо планів випускати «Руслан» в Україні. В пост-радянський період такі спроби неодноразово робилися і в Росії. Зокрема, вони хотіли оснастити літак західними двигунами. Однак при тій кількості літаків, які планувалося випускати, програма була економічно вигідною. При цьому, хочу підкреслити, що зараз робити такий літак, як випускався в 80-і роки, немає сенсу. Він повинен оснащуватися сучасним обладнанням і системами. Є ще один нюанс. Ринок вантажних авіаперевезень хоч і зростає в середньому на 5%, але спеціалізованих машин, таких як «Руслан», багато не потрібно. У нас є 7 літаків на «Авіалінії Антонов» і 11 – у російської «Волги-Дніпро». Фактично, сегмент світового ринку повітряних перевезень великогабаритних і надважких вантажів поділений цими компаніями. Стандартні вантажі в основному перевозять на інших, в тому числі пасажирських літаках. Наші «Руслани» зможуть пропрацювати ще років двадцять. Тому зараз і немає сенсу будувати нові.