Китай, Японія, ЄС - трійка лідерів по субсидіях шкідливого рибальства

Десять провідних рибальських країн світу витрачають мільярди доларів на субсидії для шкідливого рибальства не лише для експлуатації своїх внутрішніх вод, а й для лову риби у відкритому морі та водах інших країн. Про це йдеться у звіті, що недавно оприлюднили дослідники з Університету Британської Колумбії за підтримки неурядової організації Oceana. Звіт аналізує «субсидії для шкідливого рибальства», платежі держав, які дозволяють рибальським флотам працювати понад потужності.

Дослідники виявили, що десять країн – Китай, Японія, Південна Корея, Росія, США, Таїланд, Тайвань, Іспанія, Індонезія і Норвегія – витратили понад $15,3 млрд на субсидування шкідливого рибальства у 2018 році, що, ймовірно, посилило ряд соціальних, економічних і екологічних проблем.

Близько 60 відсотків ($9,2 млрд) субсидій на шкідливе рибальство, виділених цими десятьма країнами, було витрачено на внутрішнє рибальство, а 35 відсотків ($5,4 млрд) було витрачено на поїздки на великі відстані для риболовлі в водах 116 інших країн. Решта п'ять відсотків ($800 млн) було витрачено на рибальство у відкритому морі, яке є частинною океану і знаходиться за межами юрисдикції будь-якої країни.

Було встановлено, що Китай є найбільшим постачальником субсидій на шкідливе рибальство на суму близько $5,9 млрд, за ним ідуть Японія з $2,1 млрд і Європейський союз з $2 млрд.

Кетрін Метьюз, головний науковий співробітник Oceana, каже, що висновки звіту викликають стурбованість, оскільки вони демонструють, що багатші країни можуть позбавити країни з низьким рівнем доходів продовольчої безпеки, випереджаючи їх рибальську діяльність.

Згідно зі звітом, улови іноземних судів у водах країн з низьким рівнем доходу зазвичай перевищують внутрішні субсидії й улови. Наприклад, в Сьєрра-Леоне, де люди покладаються на рибу для отримання приблизно 80 відсотків білка тваринного походження, іноземні рибальські субсидії в десять разів перевищують внутрішні субсидії, а іноземні судна виловлюють вдвічі більше риби.

Проблеми посилює те, що приймаючі країни часто не мають ресурсів для належного управління, моніторингу та контролю риболовної діяльності, що проводиться іноземними флотами. Це може привести до нераціональних методів рибальства і навіть до незаконного, такого, що не сполучається, та нерегульованого (ННН) промислу, який призводить не лише до соціально-економічних, але й екологічних проблем.

У звіті також вказується, що субсидії на шкідливий рибний промисел можуть досягати 50% вартості улову. «Це ставить під сумнів життєздатність цієї діяльності без надання таких рівнів шкідливих субсидій на рибальство», – пишуть автори.

Деніел Паулі, вчений-рибалка з Університету Британської Колумбії й член ради директорів Oceana, каже, що субсидії на рибальство можуть стимулювати лов риби в районах, де запаси вже виснажені, і запобігати будь-яким видам відновлення. Так, за його словами, субсидії на рибальство дозволяють таким країнам, як Китай, Японія, Тайвань, Іспанія і Франція, вести конкурентний промисел тунця в Тихому океані, попри низькі запаси.

Також Паулі зазначив, що ці проблеми посилюються проблемами рабства на борту рибальських флотилій, що само по собі є формою субсидування : «Якщо ви використовуєте людей, яким можна не платити, при цьому поліція не втручається, а міжнародне співтовариство ігнорує – ви отримуєте субсидію», – сказав він.

Експерти та захисники природи збираються винести питання про субсидії шкідливого рибальства на майбутньому засіданні Світової організації торгівлі (СОТ) 15 липня. СОТ почала обговорення субсидій шкідливого рибальства у 2001 році, але за останні 20 років мало що було зроблено для розв'язання цієї проблеми.

У нещодавньому пресрелізі СОТ заявила, що її члени прагнуть досягти угоди, що обмежить субсидування шкідливого рибальства, яке призводить до надмірних потужностей, перелову і ННН-промислу. Сантьяго Уіллс, посол Колумбії в СОТ, навіть представив проєкт тексту, щоб полегшити майбутнє обговорення.