Як вибудувати спільне освітянське смислове поле?

В українській освіті тривають реформи, однак деякі зміни не дають очікуваних результатів або залишаються на папері. Одна з ключових причин – відсутність єдиного смислового поля, яке б охоплювало основних гравців освітньої сфери.

Держава, громади, управлінці, педагоги, батьки й діти – усі по-різному трактують базові поняття: «дитиноцентричність», «освіта», «компетентності», «партнерство з батьками», «інклюзія», «оцінювання», «індивідуальна освітня траєкторія» тощо. Через це між стейкхолдерами освітньої системи виникають непорозуміння та неузгоджені ситуативні дії, до яких вони вдаються окремо один від одного.

У процесі євроінтеграції Україна орієнтується на різні освітні практики, документи й терміни, які діють у країнах-членах ЄС. Попри те, що ці ідеї можуть бути неймовірно корисними, під час їхнього впровадження часто втрачається контекст. І європейський, у якому вони були створені й існували раніше, і український, у якому вони працюватимуть у майбутньому. Кожен по-своєму інтерпретує нові терміни, які отримують старі смисли. А це знецінює титанічну роботу всіх, хто уможливив ці реформи.

Так постає усвідомлення того факту, що громада зможе краще виконати свої зобов’язання та забезпечити у своїх освітніх закладах якісну й доступну освіту, коли постане спільне смислове поле. Саме в цьому полі кожен зможе діяти послідовно, прозоро й узгоджено, а головне – з користю для дітей, молоді й громад України.

Чи потрібен українському суспільству, зокрема сфері освіти, спільний глосарій? Навіщо дитиноцентричній громаді єдине смислове поле? Хто має його вибудовувати? Ці та інші актуальні питання обговорили на зустрічі MSAgency Club «Єдине смислове поле освіти та управління дитиноцентричною громадою». Бесіду модерував заступник Голови з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Державної служби якості освіти Іван Юрійчук. Своїми міркуваннями з учасниками ділилися експерти з багаторічним досвідом у питаннях освіти:

• Орися Демська – мовознавиця, докторка філологічних наук, організаторка і перша голова Національної комісії зі стандартів державної мови, професорка Національної академії Служби безпеки України;
• Олександр Сич – правник, юрист-нормопроєктувальник, помічник-консультант народного депутата України, співавтор законів України «Про вищу освіту» (2014), «Про освіту» (2017), «Про повну загальну середню освіту» (2020), «Про дошкільну освіту» (2024), «Про професійну освіту» (2025);
• Тетяна Федунова – заступниця Президента Асоціації керівників шкіл України, директорка київського ліцею №85;
• Роман Шиян – заступник керівника Офісу впровадження НУШ при МОН, співавтор державних стандартів для повної загальної середньої освіти.

Зустрічі клубу організовує Могилянська стратегічна агенція (MSA) у співпраці з Kernel, БФ «Разом з Кернел», Державною службою якості освіти України та Українським центром оцінювання якості освіти.

З міркування про те, що уніфікація понять може давати доволі протилежні ефекти, почав розмову Іван Юрійчук. Він зауважив, що це може бути однакове розуміння різних понять, а отже, схожий спосіб дій. Або жорсткі рамки, через які втрачаються можливості для розвитку. І запропонував розпочати дискусію з обговорення інструменту, завдяки якому ми й можемо задати єдине смислове поле, – з мови.

«Існування глосарію свідчить про існування спільноти»

За словами Орисі Демської, дискусії та конфлікти – іманентна риса модерного суспільства. Адже суспільство розвивається від конфлікту до конфлікту, а здатність залагоджувати конфлікти визначає рівень його здоров’я.

«Так ми виробимо цей глосарій. Тільки в дискусії ми можемо це зробити, бо ми – горизонтальне та мережеве суспільство. Тобто поява системного, виваженого, збалансованого глосарію – це початок нового обговорення та свідчення того, що ми приходимо до нового етапу, на якому ми знову будемо творити новий глосарій. Поки ми це будемо робити, доти ми будемо спроможною до майбутнього нацією. І це – найважливіше», – підкреслила Орися Демська.

На думку мовознавиці, зараз українське суспільство стоїть на порозі формування нового глосарію, адже українці як нація значною мірою зросли, стали більш свідомими та спроможними створити той глосарій, який встановить рамки розвитку держави, народу, суспільства та нації на наступні сто років. Існування глосарію свідчить про існування спільноти, переконана Орися Демська. Саме глосарій об'єднав українців у народ, а згодом і в націю. У межах цього великого глосарію завжди існуватимуть глосарії широкого поля сфер, зокрема, й освітньої.

«Мова вказує вектор розвитку держави, громади, інституції»

Сьогодні українське суспільство чітко розуміє, що його вектор – Європа, стверджує дослідниця. Відтак у українців є два виміри формування спільного смислового поля. З одного боку – творення власного внутрішнього глосарію, а з іншого – його включення в глосарій європейський. Адже Україна – частина більшого, європейського простору.

Важливо, щоб у суспільстві всі гравці були повноцінними, переконана професорка: щоб і ті, хто формує запит, і ті, хто на нього відповідає, перебували в одному семантичному полі. Усіх однаково має, по-перше, хвилювати освіта, а по-друге, об’єднувати усвідомлення того, що ця освіта існує для того, щоб Україна існувала тисячі наступних років.

«Присутність і законотворця, і виконавця закону, і громади, і директора школи, і того, хто напише ті терміни – філолога, – критично важлива», – підкреслила Орися Демська.

«Визначення будь-якого явища завжди обмежує це явище»

Будь-яке визначення будь-якого явища завжди обмежує саме явище,  наголосив Олександр Сич. Водночас Україна – правова держава, а отже, потребує термінів, щоб забезпечувати правову визначеність.

«Правова визначеність, правова передбачуваність – невід'ємні складові конституційного принципу верховенства права. І не тільки нашої Конституції, а взагалі світової демократії, світового права. Тому всі юристи, які пишуть закони чи нормативку, знають, що наша основна місія, основне завдання – дати цю правову визначеність», – наголосив він.

Допоки немає спільних термінів – немає й спільного розуміння, переконаний Олександр Сич. Відтак про ці терміни потрібно говорити і їх потрібно впроваджувати задля формування спільного смислового поля. Його мета – забезпечити не лише єдність змін, а й правову визначеність.

Водночас Олександр Сич підсумував, що формування сталого глосарію не означає, що він є остаточним. У будь-якому процесі завжди має бути місце для динаміки й змін, а терміни можуть змінювати та переформульовуватися. Зокрема, війна ввела в українські реалії нові поняття, які, на жаль, стали невід'ємною частиною життя країни та її населення. Контекст, у якому живе суспільство, значною мірою впливає на поняття й смислове поле, а отже, і на глосарій, який це суспільство використовує.

«Якщо ми ініціюємо глосарій, то маємо усвідомлювати всю відповідальність»

У кожній педагогічній спільноті мають відбуватися інформаційний обмін та обговорення, спрямовані на те, щоб прийняти нові поняття та однаково їх розуміти, переконана Тетяна Федунова.

Ліцей, який вона очолює, взяв участь у низці всеукраїнських освітніх експериментів. Кожен із них мав свої стратегічні завдання та специфічну термінологію. Усі терміни потрібно було інтегрувати в мову працівників і допомогти їм зрозуміти, що ж означає кожен із них. Для цього освітяни використовували різноманітні форми зустрічей, шкільні диктанти, опитування, дискусії, щоб викликати у батьків і громади цікавість, обговорити з ними нові терміни та визначитися зрештою з єдиним розумінням цих термінів. Адже всі гравці освітньої сфери освіти мають говорити однією мовою – і процес формування цього спільного розуміння доволі складний та відповідальний, а подекуди на це йдуть роки.

«Якщо ми ініціюємо глосарій, якщо ми ініціюємо якийсь нормативний документ, то маємо розуміти відповідальність: на кого він буде розрахований, хто ним буде користуватися, хто прийде до кінцевого результату і що дасть цей результат. Але це велика праця», – вважає Тетяна Федунова.

«При створенні глосарію важливо мати комунікаційні механізми, щоб робити терміни мовою середовищ»

«Важливо, щоб ми зараз цінували розкіш цього моменту. Бо ми розмовляємо про слова. Нечасто відбувається таке щастя», – зауважив Роман Шиян. І процитував вираз, який часто приписують французькому філософу Рене Декарту: уточнення значення слів позбавить світ від половини його помилок. Експерт переконаний, що наразі варто докласти зусиль, щоб зафіксувати терміни української освіти.

Роман Шиян також додав, що в контексті євроінтеграції України дуже важливо увійти в спільне смислове поле з єдиним освітнім простором Європи та говорити з ним однією мовою. І важливо не просто перейняти термінологію європейського освітнього простору, а адаптувати її до реалій української освіти та життя в Україні.

«При створенні глосарію важливо мати певні комунікаційні механізми, які допоможуть вводити ці терміни в обіг та робити їх спільною мовою середовищ», – підкреслив він.

Що робити далі?

Створення спільного поля – процес, що потребує часу, але саме він дозволяє рухатися в одному напрямку. А отже, наша спільна робота – продовжувати цей діалог і наповнювати освітні поняття значеннями, зрозумілими всім.

Безумовно, до цього процесу мають долучитися всі причетні: управлінці, науковці, освітяни, представники громад і бізнесу. Лише так цей процес із точкових зрушень у певних громадах перетвориться на розвиток держави.

До обговорення порушених питань активно долучилися освітяни, представники бізнесу та батьківської спільноти, присутні на зустрічі. Зокрема, керівниця служби КСВ Kernel та директорка БФ «Разом з Kernel» Лілія Марачканець зазначила, що наразі великому бізнесу як частині українського суспільства важливо бути причетними до змін у країні,  бути гравцем разом з державою та громадами і перебувати з ними в спільному смисловому полі. А співзасновниця ГО «Батьки SOS» Олена Парфьонова підкреслила, що допоки ключові гравці не зможуть дійти згоди щодо єдиного глосарію в освіті, то цього годі очікувати від батьківської спільноти. Тож важливо не лише досягти єдиного розуміння термінів, а й зробити так, щоб ці терміни впроваджувалися у шкільне життя.