Захворіло у світі
20,138,860
Померло у світі
737,520
Вилікувалось у світі
12,385,787
Захворіло в Україні
83,115
Померло в Україні
1,951
Вилікувалось в Україні
44,934
Психогенетика: як із жертви перетворитися на господаря власного життя

Психогенетика: як із жертви перетворитися на господаря власного життя

Та скерувати «голоси предків, які звучать у душі», у правильне русло

Психогенетика: як із жертви перетворитися на господаря власного життя
Фото Shutterstock

Кожна людина мріє жити щасливо, реалізувати свій потенціал і здійснити свої заповітні мрії. Але виходить це не у всіх. Психолог Олександр Сагайдак під час зустрічі, організованої CEO Club, розповів, як змінити долю і домогтися її прихильності. На прикладі одного з напрямків глибинної психології – школи долеаналізу – він поділився з присутніми алгоритмом, як можна стати повноцінним господарем свого життя і звільнитися від сценаріїв, нав'язаних соціумом і сімейної системою.

Психогенетика, або психологічна спадковість, – це питання з довгою історією, яке і в наші дні залишається сповненим загадок і протиріч. У давні часи воно було основою для передачі влади за родоводом. Саме належність до тієї чи іншої генетичної гілки була ознакою готовності людини претендувати на певний статус у суспільстві, у системі державної влади, мати доступ до різних благ і ресурсів. До XVIII століття психогенетика була прерогативою богослов'я, езотерики, метафізики. Але з кінця XIX століття вона стає предметом вивчення емпіричної науки.

Злочинна людина

Першим вченим, який впритул зайнявся психогенетикою, був італійський судовий психіатр і кримінолог Чезаре Ломброзо (1835–1909). Він вивчав, як з покоління в покоління передається схильність до насильства, злочинної поведінки. На основі понад 10 000 досліджень Ломброзо дійшов висновку, що це спадкова схильність. А якщо подібні дегенеративні процеси не перериваються нащадками під впливом соціальних факторів, то через п'ять-шість поколінь рід припиняє своє існування: рівень асоціальності досягає такого показника, що члени сім'ї гинуть від хвороб і саморуйнівної поведінки, не залишивши нащадків.

Теорія Ломброзо викликала великий резонанс. Досі вона залишається спірною. Утім, подібні протиріччя не завадили використовувати теорію Ломброзо в деяких країнах для профілактики злочинності до 1980-х років.

Спадковий геній

Іншим видатним дослідником психогенетики був англійський психолог Френсіс Гальтон (1822–1911). До речі, родич Чарльза Дарвіна. Дослідивши безліч британських сімей з різних суспільних шарів, він дійшов висновку, що в людському суспільстві, як і серед тварин, відбуваються процеси типу природного відбору, еволюції чи регресу. Гальтон вважав, що з покоління в покоління за родовими системами передається образ життя: психологічні особливості, інтелектуальний потенціал, навички емоційного реагування. Причому передаються як прогресивні, так і дегенеративні тенденції. Тобто те, що зараз прийнято називати «родовими життєвими сценаріями», «програмами життя».

Своє відкриття Гальтон вважав таким серйозним, що створив спеціальну науку, що вивчатиме ці питання на рівні соціальної практики. Він назвав цю науку євгенікою. Вона досі має неоднозначну репутацію. Гальтон говорив, що євгеніка повинна працювати за двома напрямками: позитивна євгеніка має сприяти прогресу, а негативна – тому, аби припиняти дегенеративні процеси. Але акцент треба робити на позитивній євгеніці, а негативну застосовувати лише у виняткових випадках. Однак на практиці все виявилося навпаки. Квінтесенцією цього стало прийняття нацистською Німеччиною закону «Про расову чистоту», який діяв до 1945 року. Потім вся євгеніка опинилася під забороною.

Незважаючи на те що ідеї психогенетики виявилися дискредитованими, вони залишаються актуальними досі. На щастя, акцент при цьому робиться на позитивних сторонах цього дослідницького напрямку.

Нав'язане життя

У 1920-х роках на тлі розвитку психоаналізу з'явилася школа угорського психіатра Леопольда Сонді (1893–1986), яка зробила об'єктом свого дослідження сімейну спадковість. Сонді на власному трагічному досвіді переконався, що життєві сценарії предків впливають на нащадків. Дитиною він ледь не загинув, після чого у нього розвинулася танатофобія – панічний страх смерті та всього, що з нею пов'язано. Справитися з цим страхом Сонді зміг лише після того, як пройшов бойове хрещення на полях Першої світової війни. Потім він одружився, у нього з'явилися діти. І він спочатку з подивом, а потім з прикрістю зрозумів, що у дітей у ранньому віці стали проявлятися ознаки танатофобії, хоча в їхньому житті не було негативного життєвого досвіду. Висновок напрошувався сам собою: танатофобію вони отримали в спадок від батька.

У 1930–1940-і роки Сонді провів безліч досліджень, результати яких дозволили йому сформувати окремий напрямок психологічної науки – школу долеаналізу (так називається цей напрям у рамках глибинної психології).

Долеаналіз широко використовується в Швейцарії, Німеччині, Австрії. В Україні він менш відомий. Але важливо поширювати про нього знання, оскільки вплив родових життєвих сценаріїв – те, що для більшості людей, за словами Сонді, є «нав'язаної життєвою долею», можна і потрібно коригувати. Це важливо, щоб прожити саме своє життя, а не нав'язане предками, реалізувати свої життєві завдання і взагалі отримувати задоволення від того, що живеш.

Доля у спадок

Якщо три покоління предків живуть дуже схожим чином, то формується особлива життєва програма, якась послідовність найбільш важливих життєвих подій, що на несвідомому рівні передається нащадкам. Це означає, що якщо в сім'ї народжується дитина, то вже з перших днів свого життя вона стає носієм цієї життєвої програми. Вона активується, починає діяти в віці 6–10 років.

У наш час підтвердженням активації життєвих сценаріїв є випадки з усиновленням. Є багато історій, коли батьки беруть дитину ще немовлям, вона повністю виховується в умовах і традиціях нової сім'ї. Але в міру дорослішання стає очевидно, що дитина проявляє схильності, яким її ніхто не вчив. Якщо зіставити це зі способом життя її біологічних батьків, то виявиться багато схожих сюжетів. Пам'ять предків прокидається і починає диктувати свої умови.

Родові сценарії мають найсильніший вплив на такі сфери, як подружнє життя, вибір партнера для сімейних, любовних, довірчих відносин, професійна самореалізація, психосоматика, бажаний спосіб смерті, а іноді – тривалість життя.

На щастя, руйнівні життєві сценарії в сучасній практиці зустрічаються рідко. Але коли зустрічаються, ми рекомендуємо такій людині повну сепарацію від свого сімейного кола.

Родові сценарії

Основні випадки в наш час – це ті життєві сценарії, що вимагають серйозної корекції, бо містять у собі досить значний обсяг деструктивної поведінки. Найчастіше це пов'язано з такими поняттями, як «моральний садомазохізм» або «потяг до страждання».

Родові життєві сценарії активуються в життя і чоловіків, і жінок. Для жінок у наш час характерні сценарії жіночої тиранії, або в термінах глибинної психології – «сценарій великої та жахливої матері», тобто жінки, яка домінує та пригнічує, прагне перетворити чоловіка на річ, корисну в господарстві. Часто зустрічається сценарій віктимності, в якому жінка проявляє себе жертвою, провокуючи чоловіка на негативне, грубе ставлення до себе.

Чоловікам найчастіше передається сценарій інфантильності, коли чоловік – це безвольне ведене створення. Інший сценарій – це чоловік – демонічний коханець, садист, коли чоловік цілеспрямовано мучить жінок, принижує їх і насолоджується жіночими стражданнями.

Такі негативні родові сценарії діють так сильно, що впливають на прийняття рішень людиною на життєвому шляху.

Але у кожної людини також є свій автентичний життєвий сценарій. У кожної людини є потенціал власного неповторного життєвого шляху, тієї життєвої програми, тих головних подій і переживань, які має прожити саме ця людина як унікальна особистість.

Вільний вибір

Як змінити негативні життєві сценарії та прожити власне життя, не нав'язане сімейною системою? Для цього в людини повинен виникнути запит на зміни. З чистого аркуша в своєму житті ми нічого не створюємо. Потрібно виявити певну схему, яка відтворюється в долі людини, аналогічну тим сценаріям, які були в його предків за материнською та батьківською лініями.

В ідеалі родові життєві сценарії повинні бути тим ресурсом і силою, яка допомагає реалізувати людині власний автентичний сценарій. Але часто відбувається інакше: родові програми закривають для людини можливість жити власним життям.

Саме тому кожному з нас важливо замислюватися, чиїм життям ми живемо, яку життєву програму реалізуємо. Як ми сприймаємо голос предків, що звучать у нашій душі: як нав'язану долю або як корисний ресурс, яким ми можемо користуватися за власним вибором.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті