Тандем чи конкуренція: що відбувається у стосунках між Юрієм Луценком і Петром Порошенком

Шоста сесія Верховної Ради закрилася, і нардепи традиційно пішли на тривалі канікули. І якщо в питаннях проведення реформ цей рік парламенту записати в актив не можна, то по частині політичних пристрастей під кінець сезону депутати перевершили самих себе. Багато в чому завдяки активності генерального прокурора Юрія Луценка, який став (і продовжує залишатися) головним ньюсмейкером останніх декількох тижнів.

Синхронні затримання екс-податківців з команди колишнього міністра доходів і зборів Олександра Клименка, ініціювання зняття недоторканності відразу з шести нардепів, обшуки в офісі газети «Вести» відразу на трьох поверхах ТЦ «Гулівер»... І все це протягом останніх двох місяців. Причому за участю військової техніки, спецпідрозділів і вертольотів. Генеральний прокурор Луценко вельми активно завершує свій перший рік на посаді, змусивши весь політичний істеблішмент сушити голову над питанням: «Наскільки всі ці дії узгоджені з президентом, і що буде далі?». Конспірологія дій Луценка дійсно цікава, оскільки може як зацементувати президентську владу в країні, знявши всі питання про перевибори, так і спровокувати масштабну політичну кризу з повним перезавантаженням влади вже цієї осені. Як не дивно, особисто Юрій Віталійович не програє за будь-якого розвитку подій.

Чому прокуратура саме зараз запустила низку кримінальних справ? Для Юрія Луценка такий активний фініш політичного сезону – це своєрідна форма звіту за перший рік прокурорської роботи. До всього іншого, саме до літа загострилися ключові суперечності всередині правлячого політичного класу і парламентської коаліції. Ініціювання зняття недоторканності з представників різних фракцій в зв'язку з цим виглядає як запрошення до діалогу, і той факт, що з Андрія Лозового та Євгена Дейдея недоторканність не зняли, говорить про те, що з окремими групами цей діалог пройшов успішно.

Яке політичне завдання можуть виконувати кримінальні справи проти нардепів? Пошуку голосів, який стає дуже і дуже важким в умовах хаотичного політичного ринку. Ставки постійно зростають, домовлятися стає все складніше. Тому слідом за «пряником» включається і «батіг». І вибір персоналій більш ніж грамотний. Розенблат – вирішення питань внутрішньої дисципліни. Дейдей і Поляков – струс найближчих політичних партнерів. Лозовий і Довгий – активізація партнерів другого порядку із залученням голосів «Радикальної партії» і «Волі народу». Кримінальна справа проти Михайла Добкіна додаткового пояснення мотивації не потребує. Той факт, що в ці самі дні парламент успішно проголосував потрібний владі законопроект про Конституційний суд, говорить про те, що метод працює.

Який політичний профіт можливий на виході? Підвищення лояльності депутатського корпусу і закриття питання про статус коаліції на майбутній (фактично передвиборний) політичний сезон. Як бачимо, у парламенті немає жодної політичної сили, яка могла б щось цьому протиставити.

Яке особистісне завдання вирішує Юрій Луценко? У першу чергу, завдання свого позиціонування на посаді та відкриття нових політичних перспектив після того, як він піде з поста генерального прокурора. Що б не говорили критики, питання боротьби з корупцією залишається топовим в суспільній свідомості, тому кожне опубліковане відео «а-ля Розенблат» надає Луценку популярності, нехай і на короткочасній популістськійї основі. Згодом цей образ можна конвертувати в нову політичну посаду. Володимир Гройсман у цьому сенсі відверто програє Юрію Луценку в умінні презентувати себе і робити шум навколо своєї діяльності.

Чи узгоджені дії Луценка з президентом Порошенком? Було б вкрай наївно вважати, що дії генерального прокурора в нашій країні можуть обійтися без гласної чи негласної згоди глави держави. Проте, серед експертів останнім часом популярна думка, що Юрій Луценко дуже багато своїх рішень приймає наперекір думці Порошенка, чи то керуючись бажанням показати свою ефективність, чи то навіть конкуруючи з президентом.

Водночас Петро Порошенко публічно підтримував подання прокуратури на зняття недоторканності з нардепів, і після декількох провалених голосувань навіть висловив жаль щодо вибіркового підходу парламентаріїв. Крім того, саме президент був одним з перших, хто знову дістав скелет недоторканності з старої політичної шафи. Очевидно, технологи Банкової розглядають цю тему як одну з передвиборних фішок Петра Порошенка, і роль Юрія Луценка полягає в тому, щоб візуалізувати цю риторику.

Чи підвищуються шанси Луценка стати прем'єром уже восени? Однозначно так, особливо якщо стане зрозуміло, що Гройсман вичерпав потенціал щодо реалізації медичної та пенсійної реформи і його можливостей уже не вистачить для прийняття, наприклад, ринку землі. Кандидатура Луценка в таких реаліях стане практично безальтернативною. З огляду на те, що на осінь апріорі заплановані кадрові перестановки в Кабміні (вихід Тараса Кутового, Юрія Стеця, статус в.о. Уляни Супрун), зміна глави уряду зберігає актуальність. Якщо це станеться, Луценко прямо з прем'єрського крісла стане одним з головних локомотивів передвиборчої кампанії Петра Порошенка.

Чому Петро Порошенко вже почав президентську кампанію? Про фактичний старт президентської кампанії Порошенка говорить його риторика останніх декількох місяців. Наприкінці минулого тижня особливо показовими були виступи в Західній Україні (Львові та Тернополі), де президент детально і акцентовано говорив про особисті досягнення на посту за останні три роки. Особливу увагу Порошенко приділяє питанням безвізу і асоціації з ЄС, прекрасно розуміючи, що термін дії цих тем у свідомості українця вже практично закінчився. Саме тому євроінтеграційну риторику потрібно швидко конвертувати в політичний рейтинг.

Ще президент дуже любить робити відсилання до 2014 року (року свого обрання), граючи в дуже цікаву компаративістику «до» і «після». Вибір тем і систематичне повторення одних і тих самих тез говорить про те, що Порошенко вже готує ґрунт для другого терміну. Щоправда, такими діями він дуже сильно ризикує зробити фальстарт, вичерпавши всі козирі ще до офіційного старту кампанії.

І все помітніше стає те, що, як і всі попередні українські президенти, Порошенко перебуває в «теплій ванні», явно переоцінюючи значення для суспільства заданого порядку денного. Але при будь-якому розкладі такі люди, як Юрій Луценко, залишаються чи не єдиною опорою Петра Олексійовича, для якого зараз далеко не найкращі час тасувати своє найближче оточення.