Про що свідчить звіт Kroll по ПриватБанку

У вівторок, 16 січня 2018 року, Національний банк України офіційно вийшов з інформацією про те, що міжнародне детективне агентство Kroll (спеціалізується на розслідуванні фінансових махінацій, а також на розшуку і поверненні вкрадених активів) завершило forensic audit найбільшого банку країни. Того ж дня регулятор, спільно з представниками агентства Kroll і компанією AlixPartners, провели брифінг за результатами і висновками самого forensic audit. Аудит агентства Kroll підтвердив звинувачення і побоювання НБУ, на підставі яких формувалася позиція регулятора в процесі націоналізації та які формують державну позицію проти колишніх акціонерів ПриватБанку. Під час брифінгу заступник голови НБУ Катерина Рожкова заявила, що «Компанія Kroll провела незалежне розслідування і встановила, що ПриватБанк був об'єктом масштабних і скоординованих шахрайських дій та відмивання грошей». У цілому можна сміливо констатувати, що найгірші побоювання підтвердилися. Перший заступник голови правління Альпарі Банку Єгор Перелигін спеціально для Mind проаналізував звіт розслідувачів і пояснив, про які саме зловживання йдеться та до яких наслідків це може призвести.

У чому полягали зловживання? Розслідування Kroll, виходячи з офіційного релізу НБУ, показало, що керівництво і акціонери ПриватБанку створювали «видимість реального банку» з метою залучення суттєвої маси фінансових коштів населення, які успішно утилізували в процесі кредитування пов'язаних осіб. Процес залучення коштів населення і подальше «переливання» ресурсу в кредити пов'язаним особам іменувалося «пилососом». Даний висновок не є сюрпризом, бо надмірно агресивне депозитне ціноутворення ПриватБанку завжди викликало певне здивування на ринку і дуже чітко являло собою третю стадію гіпотези фінансової нестабільності Хаймана Мінскі.

Наскільки великими вони були? Для ілюстрації масштабу лиха необхідно зрозуміти структуру корпоративного кредитного портфеля (КП) ПриватБанку. Виходячи з останнього фінансового аудиту націоналізованої банківської установи (аудит EY) і наданим висновкам НБУ і Kroll (forensic audit Kroll), ми бачимо, що:

• 90% обсягу корпоративного КП припадало на 10% корпоративних позичальників;
• 97% корпоративного КП являло собою кредити пов'язаним структурам;
• на 178,4 млрд грн кредитів юросіб і 15,3 млрд грн фінансового лізингу припадало лише 23,7 млрд грн застав;
• обсяг резервів досяг 184,3 млрд грн (левова частка яких припала на закриття дірки в балансі від пов'язаного КП);
• збиток для держави склав $5,5 млрд.

Навіщо це було потрібно? Виходячи з вищенаведеної інформації, можна сміливо сказати, що системність і навмисність «фінансового фрода» у ПриватБанку просто вражають. Система була заточена на генерування великого обсягу кредитних ресурсів для масштабування бізнесу екс-акціонерів банку. Технічні овердрафти (й інші кредитні інструменти) і технічні депозити використовувалися для формування фінансових потоків, під які видавалися свіжі кредити (або оформлялися поручительства). У такій комбінації будь-який виданий кредит пов'язаній особі легко ставав основою для видачі чергового нового кредиту. Стандартна схема з наданням фінансової допомоги дозволяла пов'язаним позичальникам гасити кредитні зобов'язання за рахунок фінансових перекидань зі свіжих виданих кредитів. Для ефективного обслуговування подібної схеми банк працював за концепцією «банк в банку», де понад півтисячі співробітників здійснювали контроль і моніторинг даних операцій і в разі потреби «зводили» фінансові потоки.

Як реалізовувалися фінансові «схеми»? Теза про те, що фінансові потоки доводилося «зводити» і маскувати від регулятора, аудиторів і громадськості, підтверджується тим, що багато операцій мали характерні ознаки «фінансового фрода» і відмивання грошей. Великі обсяги фінансових коштів переміщалися безліч разів у коротких тимчасових рамках, зазвичай у іноземній валюті. Технічні овердрафти, поручительства і передоплата за ЗЕД (особливо по товарних групах) дозволяли маскувати справжній характер транскордонних фінансових потоків. Як правило, контрагентами в таких фінансових транзакціях були Special Purpose Vehicles (спеціально створені компанії) і регулярно були задіяні офшорні юрисдикції.

Циклічне перекредитування і рефінансування дозволяли масштабувати бізнес всієї пов'язаної групи і давали незаперечну перевагу на внутрішньому і зовнішньому ринку. У результаті формувалася фінансова вигода для попередніх акціонерів, керівництва і пов'язаних компаній. Тепер це доведеться доводити в місцевих і міжнародних судах – і ось саме в цих боях проявиться вся цінність forensic audit Kroll, який так старанно намагалися заблокувати і дискредитувати екс-акціонери ПриватБанку.

Якими можуть бути наслідки? Описати юридичні наслідки на нинішньому етапі дуже важко. Швидше за все, у держави мають бути тривалі й складні битви в судах з попередніми акціонерами ПриватБанку. Це основний і первинний виклик для Мінфіну, НБУ, СБУ та Генеральної прокуратури.

Паралельно існує друга гостра проблема – майбутнє самого націоналізованого ПриватБанку. Поки взагалі незрозуміло, що буде з найбільшою банківською установою країни. Державна стратегія розвитку ПриватБанку просто відсутня, і нинішній стан справ більше нагадує «тактику». Проте, рано чи пізно доведеться реорганізувати банк за принципом «профільних і непрофільних бізнесів», залишивши бізнес-концентрацію на масовому роздробі, трансакційному бізнесі та МСБ.