Захворіло у світі
32,844,938
Померло у світі
994,216
Вилікувалось у світі
22,717,603
Захворіло в Україні
198,634
Померло в Україні
3,959
Вилікувалось в Україні
87,882
«Нова нормальність»: що буде з нафтогазовим сектором у світі

«Нова нормальність»: що буде з нафтогазовим сектором у світі

Як глобальні виклики позначаться на цінах і стратегії

Цей матеріал також доступний російською
«Нова нормальність»: що буде з нафтогазовим сектором у світі
Фото: pixabay

Нинішній рік виявився вкрай складним для нафтогазової галузі в усьому світі. Пандемія COVID-19 завдала системного збитку величезних масштабів. Паралельно з цим постійні цінові й торгові війни, «розборки» між РФ і Саудівською Аравією, загальне уповільнення попиту та подальше глобальне економічне падіння привели до абсолютно нової реальності – а саме до «нової нормальності» (від англійського – new normal) . Єгор Перелигін, інвестиційний директор групи компаній SUNOIL, розповів Mind, як поводитимуться сировинні ринки в доступному для огляду майбутньому і чого варто чекати основним їх гравцям.

Що таке «нова нормальність» у нафтогазі?

«Нова нормальність» охарактеризована насамперед найсильнішою економічною та політичною волатильністю, високим рівнем дроблення колись двополюсного світу на регіональні полюси і групи інтересів, а також постійною технологічною дестабілізацією – входженням нових технологій і альтернативних гравців у системні сектори.

Крім того, «нова нормальність» може бути охарактеризована цікавим фінансовим феноменом. Ринки затоплені дешевим грошово-кредитним ресурсом, доступ до якого отримують лише високоліквідні гравці, які генерують потужні валові потоки Cash Flow, а не ті, кому цей ресурс критично важливий для довгострокових капітальних вкладень і розвитку своєї бізнесінфраструктури.

Отже – порушені найважливіші макроекономічні зв'язки і традиційні «переливання» капіталів. Саме з цим усім сьогодні стикається важкий (у плані фінансових балансів), досить неповороткий і дуже багаторівневий нафтогазовий сектор.

Як поводитимуться сировинні ринки в цих умовах?

Світові сировинні ринки й надалі демонструватимуть регулярні періоди волатильності (при цьому ціни на нафту активно не зростатимуть, якщо, звісно, не станеться серйозного військового конфлікту, який зможе порушити глобальні ланцюжки постачань). З огляду на складності, пов'язані з пандемією, решта місяців 2020 року оптимізму не вселяють. Очікується загальне падіння споживчих настроїв і суттєве уповільнення світової економіки.

Нафтогазовий сектор буде змушений «танцювати» і лавірувати. А найголовніше – адаптуватися до нових реалій, впроваджуючи нові технології (іноді навіть радикальні), знижуючи боргове навантаження, відмовляючись від ризикових довгострокових інвестиційних проектів, змінюючи свої традиційні адміністративні та управлінські моделі та рухаючись у консолідації, а де це необхідно – в реструктуризації.

Загалом довгострокова тенденція щодо нафтогазової сировини найближчі 25 років буде орієнтована на зниження світових цін, особливо в міру того, як альтернативна енергетика ставатиме дедалі доступнішою і повсюдною. Технології видобутку виходитимуть на новий рівень, а «карбонові» викиди – збільшуватимуть витрати й собівартість видобутої сировини або її перероблення в нафтопродукт.

Нафтогазовий ринок звужуватиметься. Повільно, але впевнено. На це «схлопування» піде не одне десятиліття, але 2050 рік ми точно зустрінемо геть в інших реаліях.

Що нового в пошуку й видобутку?

У червні вже доводилося прогнозувати, що світові інвестиції в нафтогазовому upstream-сегменті за 2020 рік впадуть до рівня в $383 млрд, що на 29% менше, ніж у 2019-му (за даними Rystad Energy). Шельфовий видобуток і нафтові піски переживають безпрецедентне стиснення. Днями нафтовий гігант BP Plc знизив оцінку своїх нафтогазових активів на $17,5 млрд, пояснюючи це тим, що пандемія COVID-19 прискорить світову диверсифікацію від викопного палива.

Безліч проектів у Бразилії, Канаді, Північній Африці і навіть у Мексиканській Затоці будуть із великою ймовірністю заморожені на невизначений строк, а деякі і взагалі – списані. Очікувати пожвавлення інвестицій у сегменті upstream (Exploration & Production) 2021 року також не варто.

Як розвиватиметься криза переробки?

Royal Dutch Shell зупинив свій НПЗ на Філіппінах, Marathon Petroleum, найбільший американський переробник, безповоротно зупинив два своїх НПЗ у США і почав процес конвертації наявних виробничих потужностей у термінали. Якщо під час минулого колапсу цін на нафту 2014 року компанії в сегменті downstream почувалися досить добре, то глибока рецесія 2020-го «накрила» практично всі сегменти нафтогазового ринку, не обійшовши нікого.

На думку JBC Energy, обсяг перероблення близько 4 млн барелів на день має залишити ринок для того, щоб відбулося хоч якесь зрозуміле відновлення маржі в цьому сегменті. Величезна частина цього обсягу представлена ​​Азією (близько 40%). З великою ймовірністю на китайських переробників чекає дуже серйозна консолідація й оптимізація.

Австралійські і японські переробники також можуть зупинити свої НПЗ із конвертацією виробничих потужностей у термінали – там, де це дозволяють географія і логістика – для імпорту, зберігання і транспортування.

Наприклад, той же американський Marathon Petroleum конвертує частину своїх потужностей під виробництво біоетанолу та «поновлюваного» дизеля.

Майбутнє світового нафтогазового сектору

Очікувати повернення цін і маржинальності до докризового рівня цьогоріч не варто. Цикл зростання навряд чи активізуватиметься до середини 2021 року. Найближчі 18 місяців стануть дуже складними як для представників upstream-сегмента, так і для downstream. Треба визнати: виживуть не всі. Основні проблеми, питання й виклики обох сегментів можна розділити на кілька напрямів:

  1. Боротьба з операційними витратами, операційна автоматизація та оптимізація (включно з адміністративною, технологічною, логістичною), зупинка виробничих потужностей.
  2. Зниження і здешевлення боргового навантаження, де необхідне проведення реструктуризації, проведення лонгацій кредитних зобов'язань.
  3. «Списування» безперспективних активів й інвестиційних проектів, продаж активів (нафтогазові держпідприємства можуть виступити покупцями «загрузлих» активів, що мають високий довгостроковий потенціал), вивільнення фінансових коштів, поліпшення ліквідності.
  4. Стимулювання основних генераторів валової виручки, концентрація на основному бізнесі.
  5. Швидка диверсифікація, де дозволяє ситуація – конвертація виробничих потужностей, пошук альтернативних каналів збуту.
  6. Консолідація, злиття і поглинання; національні нафтогазові компанії можуть виступати досить сильними системними ініціаторами злиттів і поглинань, маючи за собою держфінансову, інфраструктурну і політичну підтримку.

Про формування спеціальних резервних фондів зараз уже пізно говорити. Найкраще переживуть складні часи ті, хто проводив зважену бюджетну політику – не беручи на себе непідйомне кредитне плече і проводячи щорічні відрахування у стратегічний резерв на капремонти й непередбачені ситуації.

Ті компанії, які грамотно побудували роботу зі своїми валовими продажами, не втратили клієнтопотік – що критично важливо при спадній маржі – і спиралися на максимізацію ліквідності, не дозволяючи касовим розривам себе з'їдати, зможуть пережити цю кризу.

Представники ринку, які «зарили» основну масу фінансових коштів у довгострокові інвестиційні проекти, при цьому збільшуючи кредитне плече – будуть розірвані балансовими «списаннями», переоцінками та розпродажами, які стануть необхідністю при вивільненні фінансових ресурсів для обслуговування кредитного навантаження та операційного виживання.

Як зміняться світові ціни?

На рух світових цін у доступному для огляду майбутньому впливатимуть кілька основних чинників:

  • ринок ф'ючерсів і очікування ринку в різних часових горизонтах;
  • показники світового попиту і пропозиції і, як наслідок, макроекономічні показники основних «драйверів» світового економічного зростання (особливо Китай та інші країни БРІК, США, Японія, Європейський Союз), так і нафтогазові секторальні показники основних постачальників сировини (ОПЕК + і США), логістичні можливості ы завантаженість глобальних ланцюжків поставок, а також завантаженість потужностей зі зберігання;
  • події і рух геополітичних пропорцій (зокрема, COVID-19), а також локальні конфлікти й потрясіння.

Це класика.

Крім того, є кілька дуже конкретних напрямів, які сьогодні потрібно включати й навіть виділяти в загальному аналізі світового ціноутворення:

  • торгові війни США;
  • санкції США;
  • експансіоністська політика Китаю;
  • поведінка Ірану на глобальній арені;
  • кліматичні зміни;
  • рухи на світових фінансових ринках, зокрема зростання доступної ліквідності, або навпаки – стиснення;
  • поява й розвиток нових технологій, зміни в субсекторі нафтогазового видобутку, як, наприклад, нафтові піски або сланцева сировина;
  • прискорене зростання «замінників» і розвиток альтернативної енергетики.

Необхідно також нагадати, що вже до кінця 2019 року світове виробництво й реєстрація нових автомобілів продемонстрували стрімке падіння. Ситуація на глобальному автомобільному ринку по завершенню 2020 року точно не покращиться. З урахуванням падіння авіаційного потоку і світового туризму основні канали споживання нафтопродуктів ослаблені або знаходяться в глибокій рецесії. Наприклад, швидкого відновлення споживання авіаційного палива очікувати точно не варто.

Що буде далі?

У разі нової хвилі COVID-19 і погіршення загальної економічної ситуації у світі, особливо при послабленні макроекономічної динаміки країн БРІК, ціна марки Brent може впасти до рівня $34–40 за барель цієї осені. Те ж стосується й марки WTI, яка за подібних умов може знизитися до $30–35 за барель.

URALS зав'язана на певних геополітичних подіях і каналах збуту – і тут ситуація трохи менше прогнозована, особливо якщо врахувати потенціал дестабілізації в Білорусі. Це досить негативний сценарій, при якому світова рецесія продовжить домінувати в порядку денному як мінімум на наступні 12–15 місяців.

Якщо ж збережеться нинішній економічний статус-кво, і ми будемо переживати дуже помірну світову стагнацію до середини 2021 року, але при цьому переробники продовжать зупиняти НПЗ, грамотно оптимізуватися, конвертувати виробництва в термінали, закривати проекти з розвідки й видобутку, стимулюючи тим самим звуження пропозиції, то коливання світових цін залишаться в межах 4–5% від сьогоднішніх. У нинішніх реаліях це найвірогідніший сценарій, який можна охарактеризувати як базовий.

Багато що також залежатиме від того, наскільки ефективно працюватимуть світові фінансові ринки щодо нафтогазового сектору й наскільки швидко погіршаться політичні настрої щодо поновлюваних ресурсів (наприклад – європейський Green New Deal штовхає низку системних фінансових установ до завершення співпраці з нафтогазовим сектором). При такому базовому сценарії в наступні 12–15 місяців світова економіка почне потроху оживати при дуже помірних коливаннях. І швидше за все ми зможемо спостерігати Brent по $49–50 і WTI за $ 45-46 вже до кінця 2021-го або до початку 2022 року.

На жаль, прогнозування цін у нинішніх складних і часто непередбачуваних реаліях дуже сильно нагадує «ворожіння на кавовій гущі». Тому все, що можна робити, – це вибудовувати генеральну стратегію і точкову тактику за кількома сценаріями, які підкріплюються детальним і часто модульним логічним ланцюжком і аналітичними висновками, привласнюючи індивідуальну «вагу» і рівень імовірності кожному сценарію.

Таку аналітичну роботу необхідно постійно переглядати й коригувати в живому режимі. А також – інтегрувати її як у фінансову стратегію для якісного управління фінансовим ресурсом і планування Cash Flow, так і в стратегію розвитку і модернізації, включаючи планування капітальних ремонтів, впровадження нових технологій, стимулювання і скорочення пошукових робіт, видобутку й переробки. Ось такі вони, сучасні реалії.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті