Вітряне майбутнє: коли Україна здобуде енергетичну незалежність

Вітряне майбутнє: коли Україна здобуде енергетичну незалежність

Які дії у цьому напрямку застосовують уряд і парламент

Этот материал также доступен на русском языке
Вітряне майбутнє: коли Україна здобуде енергетичну незалежність
Фото: pixabay.com

Розпорядженням Кабінету міністрів України №1071 від 24 липня 2013 року було затверджено Енергетична стратегія України на період до 2030 року. Дане рішення прийшло на зміну застарілої стратегії, яка була прийнята ще в 2006 році. Незважаючи на декларативний характер такого документа, як стратегія, він дає загальне поняття – куди все-таки рухається Україна у своєму прагненні здобути енергетичну незалежність і стати повноправним учасником Європейської енергетичної спільноти. Один з розділів Енергетичної стратегії присвячений розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Детальніше для Mind його проаналізували керуючий партнер Integrites Олексій Фелів і Дмитро Кисельов, старший юрист Integrites. Також експерти коротко розповіли про перспективи розвитку ВДЕ в Україні, зокрема, на які законодавчі зміни чекає галузь.

Що передбачає стратегія в частині поновлюваних джерел енергії? Отже, стратегією визначається, що розвиток ВДЕ країни у довгостроковій перспективі має здійснюватися на основі економічної конкуренції з традиційними джерелами, а також з урахуванням потенційних вигод від розвитку ВДЕ.

Згідно зі стратегією, до 2030 року ВДЕ повинні займати більше 12% від встановленої потужності виробництва електроенергії в Україні. За даними статистичних органів, у 2017 році ВДЕ займали більше 2% встановленої потужності виробництва електроенергії. Хоча варто відзначити, що ще в 2009 році діяли тільки 12 вітряних електростанцій з сумарною встановленою потужністю 94 МВт, що становило лише 0,2% від загального обсягу генеруючих потужностей в Україні. Тобто за 10 років збільшення склало більш ніж у 10 разів.

Чому Україна все ще відстає від світових тенденцій? На жаль, навіть не дивлячись на один з найвищих «зелених» тарифів, Україна все ще пасе задніх. Адже основні затримки для інвесторів відбуваються зовсім не при оформленні самого «зеленого» тарифу, а починаючи з етапу відведення земельних ділянок і закінчуючи отриманням дозвільних документів для будівництва.

Незважаючи на те що «зелений» тариф був введений в Україні в 2009 році, реально він став стимулом для розвитку ВДЕ-проектів тільки в останні два роки. Справа в тому, що з 2009 по 2013 рік на цьому ринку домінували гравці, наближені до влади. Вони практично монополізували його. Крім того, в зв'язку з подіями 2014-2015 років проекти не розвивалися і з об'єктивних причин.

Коли і яким чином ситуація в країні почала змінюватися? Тільки починаючи з 2016 року, в тому числі і завдяки позитивним законодавчим змінам до правил отримання «зеленого» тарифу (як наприклад, скасування місцевої складової як підстава для отримання тарифу), проекти ВДЕ почали набирати обертів і на ринок зайшли реальні західні гравці і інвестори.

Уряд і парламент виступають з ініціативами поліпшення бізнес-клімату в Україні. Так, на останньому засіданні комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Верховної Ради було рекомендовано прийняти за основу законопроект № 8015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо інвестиційної привабливості будівництва об'єктів відновлюваної енергетики)».

Зокрема, пропонується при визначенні класу наслідків (відповідальності) об'єктів будівництва для здоров'я і життя людей, які не можуть бути віднесені до незначних наслідків (СС1), не включати в розрахунок збитків збитки тих замовників будівництва, які будують об'єкти без залучення коштів державного або місцевого бюджетів, кредитних коштів, наданих під державні гарантії, коштів державних і комунальних підприємств, бюджетних установ.

Змінами також пропонується виключити з класу середніх наслідків – СС2 – об'єкти, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, і віднести їх до класу СС1 – незначні наслідки.

До чого призведуть законодавчі зміни? Таким чином планується спростити дозвільну процедуру для будівництва вітроелектростанцій (ВЕС) і дозволити їх будівництво на основі декларативного принципу. Саме будівництво ВЕС не є надто складним або трудомістким, адже, по-хорошому, з загальнобудівельних робіт для вітряних турбін необхідний фундамент і підведення мережі, через які згенерувала електроенергія передаватиметься на підстанції і далі трансформуватися для передачі в енергосистему.

Вищевказані зміни повинні забезпечити реалізацію Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, вдосконалити регулювання комплексного розміщення об'єктів промисловості, знизити корупційний фактор. Однак у комплексі з такими рішеннями необхідно більш чітко врегулювати питання узгодження підключення ВЕС до мереж і максимально спростити таке підключення.

Вітряне майбутнє: коли Україна здобуде енергетичну незалежність

Олексій Фелів,
керуючий партнер Integrites

Вітряне майбутнє: коли Україна здобуде енергетичну незалежність

Дмитро Кисельов,
старший юрист практики нерухомості та будівництва Integrites




Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті