Антикорупційний регламент: яке майбутнє у закону про Антикорупційний суд

Після яскравого й довгоочікуваного прийняття закону «Про Вищий антикорупційний суд» 7 червня цього року, де всі правки від Венеціанської комісії були виконані, і вже опісля його підписання 11 червня президентом Петром Порошенком, було виявлено скандальну правку, яка ставить під сумнів легітимність.

Так, у тексті закону про Антикорупційний суд з'явилась норма, яку не обговорювали в комітеті Верховної Ради, а саме розгляд апеляції щодо справ НАБУ, які уже надійшли до судів, відбуватиметься у судах загальної юрисдикції, а не у новоствореному Антикорупційному суді.

Які наслідки матиме ця правка для подальшого застосування зазначеного закону на практиці и чим це може загрожувати, Mind запитав у партнера Адвокатського  об’єднання «Бауман Кондратюк», адвоката Юрія Баумана.

Чому про поправку заговорили після прийняття закону? 13 червня 2018 року у «Голосі України» був оприлюднений Закон України «Про Вищий антикорупційний суд». За результатами аналізу тексту закону ряд експертів звернули увагу на те, що у документі з’явилась правка, яка не була запропонована профільним комітетом до другого читання, не була зачитана головою Комітету ВРУ з питань правової політики та правосуддя Русланом Князевичем у сесійній залі перед ухваленням закону, та не обговорювалася на комітеті.

Дійсно, ч.1 ст.45 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», визначено, що пропозиції, у тому числі статті, поправки, що будуть ставитися на голосування, оголошуються головуючим на пленарному засіданні, при цьому називається ініціатор їхнього внесення. У випадках, коли їх текст був наданий народним депутатам і ніхто з них не наполягає на його зачитуванні, головуючий на пленарному засіданні може замість зачитування тексту називати номери пропозицій, поправок до проекту акта Верховної Ради, які ставляться на голосування, якщо такий порядок дає можливість народним депутатам однозначно зрозуміти, за що вони голосують. За будь-яких умов із стенограми пленарного засідання також має бути однозначно зрозуміло, який конкретно текст і з якого документа ставився на голосування.

Що відбулось насправді? Аналіз стенограми та інших обставин все ж таки вказує на те, що мало місце порушення при розгляді та ухваленні законопроекту «Про Вищий антикорупційний суд». Зміст правки полягає в тому, що справи, розгляд яких почався в загальних судах першої інстанції, будуть завершені не у Вищому антикорупційному суді, а завершиться в «звичайних» судах.

Вважаю за потрібне утриматись від аналізу правки в контексті «амністія для корупціонерів» чи «зрада», оскільки ситуація з незачитаною правкою може мати більш цікавий розвиток.

Розгляд та ухвалення парламентом законопроекту, розгляд пропозицій до законопроекту повинні ґрунтуватися на принципах, визначених Конституцією України, а процедура має відповідати закону (регламенту). Недотримання або нехтування цими правилами порушує встановлений порядок розгляду та ухвалення законопроектів, а також ставить під сумнів легітимність прийнятого закону та відповідність його українській Конституції.

Чи може порушення процедури бути підставою для визнання закону неконституційним? Тут варто згадати рішення Конституційного Суду України (КСУ) у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засади державної мовної політики».

Так, КСУ, ухвалюючи рішення про неконституційність зазначеного закону, звернув увагу на те, що український парламент порушив процедуру розгляду та ухвалення відповідного законопроекту. Так, суд вказав, що мали місце, зокрема, такі порушення:

• позбавлення народних депутатів України права на розгляд Верховною Радою поданих ними поправок та пропозицій до проекту закону;
• перебування парламентарів під час ухвалення проекту закону в місцях, які унеможливлюють особисте голосування;
• голосування одних народних обранців картками інших.

Чи може ситуація з «незачитаною правкою» мати негативні наслідки для Закону про Вищий антикорупційний суд? Закон «Про Вищий антикорупційний суд» прийнятий конституційною більшістю. За рік до виборів жоден з суб’єктів права на конституційне подання не ризикне ставити питання про неконституційність його положень.

Утім, аналізуючи закон, варто взяти до уваги зауваження і Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, яке у своєму висновку вказало, що положення законопроекту потребували доопрацювання.

Але, всім нам добре відомо що, Закон №2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» теж був прийнятий конституційною більшістю, а в подальшому був скасований з підстав недотримання процедури під час його прийняття.

А відтак, цікавим є питання після «Битви за Банкову» у 2019 році – чи не виникне бажання зачистити Вищий антикорупційний суд, використовуючи порушення, що були допущенні при розгляді законопроекту.