Робота над помилками: чому топ-чиновники виграють суди щодо поновлення на посадах

Нещодавно уряд провів низку кадрових призначень. Зокрема, новим очільником Державної податкової служби України призначили Олексія Любченка. Він замінив на цій посаді Сергія Верланова, якого звільнили 24 квітня.

Після свого звільнення Верланов вирішив звернутись до суду для поновлення на посаді.

Крім того, Кабмін звільнив з посади й голову Держмитслужби Максима Нефьодова. 

Пізніше в Міністерстві фінансів заявили, що очікують кадрового оновлення Держмитслужби на 30–40%

Які перспективи судового розгляду справи і чи є шанс поновлювання на посаді у державних чиновників у такий спосіб, розповіли Mind адвокат, керуючий партнер АО «Бауман Кондратюк», голова Комітету з адміністративного права та процесу НААУ Юрій Бауман та адвокат, голова Комітету з трудового права НААУ Вікторія Поліщук.

24 квітня 2020 року уряд своїм розпорядженням звільнив Сергія Верланова з посади голови Державної податкової служби України та Максима Нефьодова з посади голови Державної митної служби України. Підстава звільнення –  ініціатива суб’єкта призначення, згідно зі статтею 87-1 закону України «Про державну службу».

Про законодавство і підстави для звільнення топ-чиновників

Звільнення колишнього голів ДПС України та Державної митної служби України викликало широку дискусію в експертних колах, зокрема щодо того, чи є їх посади політичними. 

Чи було таке звільнення законним, бо підстава для звільнення була визначена за статтею закону України «Про державну службу»?

Нагадаємо, що закон був доповнений відповідною статтею саме у вересні 2019 року. Метою цих змін було бажання удосконалити механізм звільнення топ-чиновників з державної служби. Коли ухвалювалися зазначені зміни – закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», політичні експерти наголошували, що кадрова революція «зжере своїх дітей».

Але історія звільнення колишнього головного податківця набула нового розвитку. 6 травня 2020 року Верланов звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду Києва з вимогою про поновлення на роботі. Відповідачем по справі є Кабінет Міністрів України (справа №640/10063/20). 12 травня суд відкрив провадження за цією справою.

Ситуація з поновлення топ-чиновників на посадах за допомогою судового рішення має свою давню історію. Ще в далекому 2002 році Конституційний Суд України своїм рішенням у справі підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб відкрив скриньку Пандори у питанні щодо поновлення топ-чиновників на посадах, вказавши, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, також вирішення питань, які мають правовий (а не політичний) характер і які виникають у зв'язку з призначенням чи звільненням певних посадових осіб президентом України або Верховною Радою України.

У 2007 році Верховний Суд України створив перший гучний прецедент – ухвалив рішення про поновлення Євгена Жовтяка на посаді голови Київської обласної державної адміністрації. Далі свої права декілька разів успішно захищав колишній генеральний прокурор України Святослав Піскун.

Серед гучних справ останніх років про поновлення топ-чиновників на посадах цікавою є справа колишнього очільника ДСНС Сергія Бочковського (справа № 826/7299/15), якого суд поновив на посаді через ті мотиви, що службове розслідування, яке б могло встановити факт того чи іншого порушення, не проводилося, а акт, який встановлював факт такого порушення, не складався.

Суд також вказав, що не було дотримано порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, президентом України або КМУ, чи погоджується з КМУ, а також те, що підставою для видання оскаржуваного розпорядження слугував арешт в рамках кримінального провадження №12015000000000159 від 23 березня 2015 року. Проте остаточне рішення в кримінальній справі так і не було ухвалене. В іншій резонансній справі – про поновлення на роботі Романа Насірова, суд скасовуючи розпорядження уряду про звільнення особи, вказав, що при звільненні Насірова не були виконані всі етапи процедури дисциплінарного провадження (справа №826/2538/18).

Про шанси на поновлення на посаді

Повертаючись до адміністративного позову Сергія Верланова варто зауважити, що шанси на його поновлення на посаді є. 

Посада голови ДПС України не є політичною, Закон України «Про державну службу» було доповнено ст. 871, якою запроваджено додаткові підстави припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб’єкта призначення.

Що не так зі звільненням

Справа в тому, що суб’єкт призначення може ухвалити рішення про припинення державної служби державного службовця категорії «А» з власної ініціативи або на підставі подання, внесеного відповідним міністром чи керівником центрального органу виконавчої влади протягом одного року з моменту призначення такого міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади. Однак у законі відсутні підстави для такого звільнення, як результат звільнення виглядає цілком немотивованим.

Уряд декларує, що сповідує європейські цінності. З огляду на це варто звернути увагу на Рекомендацію №R(2006) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам – членам Ради Європи «Про статус публічних службовців у Європі»: «Припинення найму державного службовця повинне здійснюватися у випадках і з причин, визначених законом. Якщо ж причини і підстави звільнення працівника не чіткі, то звільнення працівника виглядає свавіллям керівника і порушує права працівника.

Аналіз постанови уряду вказує на те, що постанова не містить причин звільнення колишнього очільника ДПС України.

Судова практика свідчить, що колишні топ-чиновники, як позивачі в судах, вимагають в уряду максимальну кількість доказів (різних документів), що стосуються їх звільнення, для виявлення різних порушень при звільненні особи.

Яка ж подальша доля рішень судів про поновлення топ-чиновників

Ситуація цікава і складається по-різному: в одних випадках уряд намагається визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, тим самим заводячи ситуацію в глухий кут, а в інших випадках мають місце джентльменські угоди, коли одна зі сторін відмовляється від певних позовних вимог, як приклад – вимога про поновлення на посаді.

Але справа Верланова про поновлення на роботі буде цікава іншим. Чи остаточно Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» «закрив» можливості для колишніх топ-чиновників поновлюватися на посаді?