Останній екзарх: загадка бунтівного митрополита
Які загадки Української церкви сколихнуло у пам'яті наближення томосу
У вересні 2018 року, у межах загального процесу надання томосу (документу) про автокефалію Українській православній церкві, Вселенський патріарх Варфоломій I призначив в Україну двох екзархів (своїх представників) – Його Преосвященство архієпископа Даниїла Памфілійського зі США та Його Преосвященство єпископа Іларіона Едмонтонського з Канади. З цього часу незнайоме слово «екзарх» (з грецької «глава», «намісник») впевнено посіло місце поруч зі словом «томос» у телевізійних новинах, які вже давно привчають глядача до незвичної церковної термінології.
У зв'язку з цим варто згадати про ще двох екзархів Константинопільського Патріаршого Престолу. Про першого з них напевно чули майже, а ось другий навряд чи знайомий широкому загалу.
...Перед вами головний корпус Національного університету «Києво-Могилянська академія», куди щоранку приходять на навчання тисячі талановитих студентів. До речі, вона заснована екзархом Константинопольського Патріаршого Престолу. Так так, вам не почулося! Київський митрополит Петро Могила, фундатор славнозвісної «Могилянки», був екзархом Константинопольського Патріарха.
Дереворит «Петро Могила на горі Гелікон».
У цьому легко наочно переконатися навіть сьогодні – варто лише завітати до Національного заповідника «Софія Київська».
Герб Петра Могили з цокольної частини іконостасу XVII ст. у Софійському соборі
В експозиції Софійського собору представлено духовний герб Петра Могили, який у XVII столітті прикрашав цокольну частину іконостасу храму. Керамічний герб обрамляють заглавні літери імені та офіційного титулу митрополита – «П. М. А. М. К. Г. Е. К. А. П.». Вони розшифровуються як «Петро Могила Архієпископ Митрополит Київський Галицький Екзарх Константинопольського Апостольського Престолу».
«В’їзд Богдана Хмельницького до Києва 1649 р.» Миколи Івасюка
...А ось перед вами справжня окраса Національного художнього музею України – полотно Миколи Івасюка «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва 1649 року» (1912 р.). На ньому зображено один із кульмінаційних моментів творення української державності – увінчаний перемогами гетьман, проїхавши через Золоті ворота, під’їжджає до стін Софійського собору як фактичний володар України. Картина надзвичайно подобається маленькім школярикам, які приходять на екскурсії до музею. Їх можна зрозуміти – розмір картини-велетня становить цілих 24 квадратні метри!
Відвідувачі музею бачать на картині як гетьмана біля Святої Софії зустрічає наступник Петра Могили – видатний інтелектуал свого часу, Київський митрополит Сильвестр Косів… до речі, теж екзарх Константинопольського Патріаршого Престолу. Офіційно його титул звучав як «Митрополит Київський, Галицький і Всієї Русі, Екзарх Святішого Апостольського Константинопольського Трону». Сильвестр Косів донедавна був останнім екзархом Вселенського патріарха в Україні – у 1686 році Київська митрополія була підпорядкована Московському патріарху, який отримав право призначати в Україні власних представників.
Доля митрополита Сильвестра склалася трагічно. У 1654 році відбулася Переяславська рада – гетьман Богдан Хмельницький взяв політичний курс на союз із Московським царством. Родовитий шляхтич за походженням, Сильвестр Косів активно пручався присязі московському царю. Більше того, він навіть звертався до польського короля Яна Казимира з проханням визволити Київ від «московських людей». «Його (Сильвестра. – авт.) погляди на відносини Києва і Варшави, як і погляди більшості київських інтелектуалів того часу, полягали не в площині протистояння, а братнього порозуміння і досягнення згоди шляхом переговорів», – відзначає українська дослідниця творчості Сильвестра Косова Наталія Сінкевич (канд. іст. наук, науковий співробітник проекту «Index Theologicus» Тюбінгенського університету, Німеччина).
Гравюра з епітафії Сильвестра Косова, яка вміщена до книги: «Столп цнот знаменитых в Богу зешлому яснепревелебного єго милости господина отца и пастыра Сильвестра Косова» (Київ: друкарня Києво-Печерського монастиря, 1658 р.).
Розплатою за бунтівний характер «останнього екзарха» стало його тривале забуття. Сильвестр Косів помер у 1657 році, майже 300 років місце його вічного спочинку було невідомим. Показово, що до нашого часу навіть не дійшло жодного портрета цього «незручного» для Москви митрополита.
Вважається, що місце поховання Сильвестра Косова було віднайдене українським археологом Теодосієм Мовчанівським вже за радянської доби –у 1936-му. Виходець з родини священика, а на той час співробітник Інституту матеріальної культури Всеукраїнської Академії наук, Мовчанівський занотував у своєму щоденнику археологічних розкопок в Софійському соборі: «Підлога в SO (південно-східній. – авт.) стороні трансепта (Михайлівського приділу Софійського собору. – авт) пробита ямою склепу С. Косова, що був тут похований у 1657 року». Більш детальної інформації про те, що саме побачив археолог у склепі «останнього екзарха», його уривчастий щоденник не дає.
Теодосій Миколайович Мовчанівський (фото 1930-х рр.)
Сенсаційне відкриття Мовчанівського не отримало гучного розголосу. А на початку 1938 року археолога заарештували за звинуваченням у причетності до «антирадянської націоналістичної організації». 10 травня він був розстріляний НКВС у Лук’янівській в’язниці Києва. Роком раніше був розстріляний художник Микола Івасюк, який зобразив Сильвестра Косова на полотні «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва у 1649 р.».
«Veritatem dies aperit» (лат. «істина виявляється з часом»), – виголошував римський філософ Сенека. З плином часу розкрилася правда і про розкриття гробниці останнього екзарха Константинополя в Києві – митрополита Сильвестра.
Влітку 2018 року науковці Національного заповідника «Софія Київська» звернули увагу на те, що в інвентарній книзі 1938 року (з архіву заповідника) значилася кришка від домовини із поховання високого церковного ієрарха, розкритого археологами у Софійському соборі 7 вересня 1936 року. На ній срібними цвяшками були вибиті літери «АМΣК … ИВРЕК». Безперечно, на домовині значився титул Сильвестра Косова – «Архиепископ Митрополит Σильвестр Косов… (Київський та Галицький – цвяшки випали)… и Всея Руси Екзарх Константинопольский». Саме цей напис свого часу побачив Теодосій Мовчанівський, що дало йому змогу ідентифікувати загадкову гробницю у Софійському соборі як місце останнього спочинку «бунтівного митрополита».
Дешифрування напису на домовині стало тією «ниточкою», що привела дослідників до визначення конкретних предметів у фондах заповідника, які походять з гробниці Сильвестра Косова. Йдеться про срібні цвяшки, якими на домовині був вибитий титул, а також про справжній шедевр літургійного гаптування XVII століття – шовковий параман митрополита Сильвестра. Параманом називають елемент чернечого облачення у вигляді чотирикутної хустки із зображеннями хреста на Голгофі та знарядь страстей Христових.
Погодьтеся, символічно, що речі з поховання «останнього Константинопольського екзарха» у фондах Національного заповідника «Софія Київська» були атрибутовані саме цього року. Року, який може увійти в історію України як рік надання томосу про автокефалію Української православної церкви 232-м Архієпископом Константинополя – Нового Риму і Вселенським патріархом, предстоятелем Константинопольської православної церкви Варфоломієм I.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
