Корупція по-київськи: що являли собою хабарі часів Гетьманщини
Як «залагоджували справи» у середині ΧVIII століття
Уявіть собі, що ви – службовець київського магістрату (орган місцевого самоврядування) у середині ΧVIII століття. Перед вами стоїть завдання дати хабара «потрібній людині» (ну, часи були такі, що поробиш). У даному випадку ви мали дотримуватися лише одного правила – тільки не смійтеся… офіційно записати «презент» до витратної частини міського бюджету.
Видаткова частина київського бюджету в 50-ті роки ΧVIII століття становила наступні суми: 1752 рік – 7814 руб. 52 ¾ коп.; 1753-й – 5704 руб. 51 ¼ коп.; 1754-й – 7010 руб. 6 ¾ коп. Як не дивно, але головну статтю витрат становили так звані презенти, що за своєю суттю були справжнісінькими хабарами. Аж 50% витрат київського бюджету йшло на «презенти», урочисті поздоровлення й усілякі тактично вигідні подаруночки впливовим людям. Близько 15% складали витрати на утримання апарату київського магістрату (в 1752 році до його штату входив 81 службовець). На прямі міські нужди витрачали близько 35% бюджету (ремонт будівель, доріг, організація діяльності пошти тощо).
«Заметить должно, что в то доброе старое время все такого рода «презенты», хотя и ложились чувствительным бременем на магистерский бюджет, не считались чем-то предосудительным: при тогдашних денежных окладах чиновников, последние, очевидно, не могли существовать без презентов деньгами или натурою», – відзначав дослідник київських бюджетів ΧVIII століття, історик Нікандр Молчановський (1858–1906). На жаль, можемо легко провести паралелі із сьогоденням.
Київська ратуша, будівля магістрату, зведена на Подолі у 1737 р.
Отже, що потрібно було знати, аби правильно дати хабар у середині ΧVIII століття? Все-таки традиції невмирущі – сильні світу цього в давні часи, так само як і зараз, шанували елітний алкоголь. У 1752 році київський магістрат надіслав місцевому генерал-губернатору Михайлу Івановичу Леонтьєву «погребец шленской водки» вартістю 18 руб.
Трохи пізніше, з нагоди іменин генерал-губернатора, члени магістрату передали йому ще один «погребец» (ларчик) того самого напою, але він коштував вже трохи менше – 16 руб. Подібним «презентом» можна було задобрити навіть ревізора зі столиці. У прибутково-витратних книгах київського магістрату за 1753 рік зазначено: «бывшему в Киеве господину тайному советнику и кавалеру Костюрину как прошено в магистратских нуждах, куплено в презент два раза по погребцу с шленскою водкою за 26 руб.». Варто відзначити, що «шленской водкой» у ΧVIII столітті називали міцний хмільний напій, який імпортували з м. Шленськ (сучасний Вроцлав у Польщі). Як бачимо, коштував подібний «презент» недешево.
До гарного алкоголю потрібна була відповідна закуска. Чиновники високого рангу із задоволенням могли прийняти в якості «презенту» велику рогату худобу або вишукану рибу. Вищезгаданий київський генерал-губернатор М. І. Леонтьєв двічі отримував від магістрату «яловіцу» (корову) – на загальну суму 10 руб. 50 коп., а таємний радник Костюрін свого часу отримав «барашка» вартістю 1 руб. та великого дніпровського осетра, який коштував ще більше – 2 руб. 40 коп.
Велетенські дніпровські осетри також були доречними, аби вгодити високому церковному ієрарху. Але подібний «презент» слід було підсилити чимось солоденьким, наприклад, коштовним на той час білим цукром. Саме дніпровських осетрів магістрат відправляв Київському митрополиту Тимофію Щербацькому – один хвіст вартістю 2 руб. 40 коп. у 1754 році, один хвіст «осетра свежего и сахара» на суму у 5 руб. 40 коп. у 1753 році. Подібний подарунковий набір годився навіть як «презент» для графині Наталії Розумовської – матері тодішнього гетьмана України Кирила Розумовського (1750–1764). Так, у 1752 році графиня отримала від магістрату дніпровських осетрів та цукру на суму 22 руб. 9 коп., а у 1754-му – на 25 руб. 80 коп.
Г. Хойзер. Портрет Наталії Розумовської. 1746 р.
Універсальним «презентом» від київського магістрату були тканини. Їх можна було як відіслати до Санкт-Петербурга впливовому надвірному раднику, так і розрахуватися за послуги з дрібним місцевим «клерком». У 1752 році надвірному раднику Михайлу Новоторжцеву було відіслано до столиці шовку на шалену суму – 63 руб., а «протоколист» військової канцелярії у м. Глухів отримав від магістрату порівняно скромний хутряний пояс вартістю 2 руб. Звіт про витрати на «презент» протоколісту в прибутково-витратних книгах магістрату супроводжувався недвозначним уточненням – «за труды Его».
Подібні «презенти» не були ознакою філантропії членів магістрату, а переслідували цілком конкретну мету. Тільки-но київський магістрат вступав у судові тяжби, як одразу на людей, що від них залежало вирішення питання, проливався щедрий дощ із подарунків. Так, у 1753 році київський магістрат був суб’єктом аж чотирьох справ, які розглядала військова канцелярія у м. Глухів (тодішня столиця України-Гетьманщини) – про руйнацію в’язниць козаками, про незаконні приписи до козацького стану, про не вказані у документах титули, а також земельної суперечки із київським Кирилівським монастирем. Розгляд цих справ обійшовся київському магістрату у величезну суму – 690 руб. 35 ¾ коп. Більша частина грошей була витрачена саме на «презенти» глухівським військовим канцеляристам – різноманітні тканини, угорське вино, цукор, дніпровська осетрина, волоські горіхи та звичайні «грубі» гроші.
Самарська Олена. Натюрморт з осетром
Звісно, подібна практика у ΧVIII столітті не сприймалася як «зрада», оскільки була звичним явищем як для свого часу. Утім, страждали від «презентів» у першу чергу звичайні кияни – безкінечні подарунки виснажували і без того невеличкий бюджет провінційного міста. «О благоустроенном городском хозяйстве в эту эпоху нельзя говорить серьезно», – наголошував Молчановський.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
