Синдром kinogo: чому важливо платити за контент

Синдром kinogo: чому важливо платити за контент

Як викоренити з себе пірата

Цей матеріал також доступний російською
Синдром kinogo: чому важливо платити за контент
Фото: pixabay

Новина про те, що силовики припинили діяльність чотирьох піратських інтернет-ресурсів в Україні, викликала в медійному просторі неоднозначну реакцію. Думки варіювалися від повного схвалення до реплік у стилі «всіх не передушиш» і «в країні є і важливіші проблеми». Проте питання легальності аудіо- і відеоконтенту, споживаного українцями, у міру розвитку глобальної медіа-індустрії стає дедалі гострішим. Іван Примаков, керівник відділу департаменту дистрибуції та розвитку мережі мовлення «1+1 media», спеціально для Mind пояснив, чому «безкоштовне» скачування фільмів і музики – насправді  дуже збиткове заняття і як змінити поведінкові патерни вітчизняного споживача.

Як стають піратами? Доволі звичайна справа: прийти ввечері додому, поставити на скачування фільм, щоб подивитися його за вечерею, або закачати декілька аудіокниг собі в плеєр чи телефон, щоб слухати їх дорогою до роботи. Або, наприклад, за невелику суму домовитися з провайдером, щоб той підключив вам ще кілька іноземних телеканалів, які не входять до обраного вами ТВ-пакету.

Нічого дивного на перший погляд, адже багато хто так і робить. Але, якщо проаналізувати це з боку відповідального споживання, то ви – пірат. Звичайний пірат аудіовізуального контенту, який краде його в правовласника. Гучна заява, чи не так? Але подивіться правді в очі. Якби ви вибрали продукт у супермаркеті, але замість того, щоб розрахуватися на касі, бігли б з ним повз охорону, хіба це було б правильно і легально? Ось саме так виглядає скачування аудіовізуальних продуктів з інтернету або їхній перегляд без оплати.

І це стосується будь-якого продукту – фільмів, музики, програмного забезпечення або телеканалів, які ви дивитеся, не заплативши за них. За часів, коли корпоративна соціальна відповідальність перестала бути просто модним трендом і для багатьох є стилем повсякденного життя, крадіжка контенту – не просто «фан» або лінь, а усвідомлений вибір не платити за споживання продукту.

Які ризики нелегального перегляду? Щодня, вмикаючи телевізор або легально дивлячись телебачення через інтернет, ви не просто отримуєте доступ до нового якісного контенту, а стаєте свідками розвитку вітчизняного телебачення. Через протиправні дії країни-агресора значна частина контенту російського виробництва стала забороненою в Україні. І, як би цей факт ні засмучував звиклих до цих серіалів глядачів, все ж заборона дала міцний поштовх до розвитку дещо пасивного на той момент вітчизняного кінематографа. Нові повнометражні фільми й серіали українського виробництва – все це результат копіткої роботи тисяч людей і, звичайно, величезні грошові ресурси.

Тому, ті користувачі, які дивляться заборонені канали або здійснюють махінації для безкоштовного розповсюдження аудіовізуальних продуктів, не просто крадуть у виробників заслужену винагороду, а й відверто порушують закон, допомагаючи піратству процвітати.

Провайдери, які займаються кардшарінгом (нелегальним наданням телевізійної послуги одночасно багатьом користувачам з однієї картки доступу) або нелегальною трансляцією заборонених телеканалів, у своїй жадобі не думають про якість контенту, що вони транслюють. Тим більше, що такий контент дуже часто містить приховані антиукраїнські пропагандистські меседжі, інформацію, яка може зашкодити психіці дітей, порнографічні елементи й заклики до насильства.

До того ж на таких каналах часто розміщена підозріла реклама. Наприклад, сумнівних товарів або послуг, які не доступні до покупки в Україні.

Як саме порушується закон? Сьогодні, коли все ще є кілька шляхів отримання забороненого в Україні контенту, деяким глядачам дійсно може бути складно втриматися від піратства. Часто вони просять телемайстрів нелегально підключити пару-трійку заборонених каналів, яких немає в тарифних пакетах провайдерів або купляють тюнери з уже встановленим набором телеканалів, що теж незаконно – усі легальні тюнери забрендовані самими провайдерами.

До речи, в Україні є лише два офіційних супутникових провайдери – Viasat і XtraTV. Найчастіше споживачів підштовхує до протиправних дій думка про те, що «так роблять усі». Однак вони не усвідомлюють, що споживання й поширення заборонених каналів не лише робить їх піратами, але й може призвести до цілком реального покарання відповідно до українського законодавства.

Як вбити в собі пірата? Насправді почати споживати телевізійний контент легально досить просто. Для цього потрібно насамперед усвідомити, що він не вартий усіх грошей світу. Здебільшого ціна квитка на один сеанс у кінотеатрі коливається від 70 грн. Для порівняння – місячна підписка для перегляду фільмів, програм і серіалів на українських онлайн-платформах у середньому варіюється від 50 грн.

Звісно, походи в кіно ніхто не закликає скасовувати, просто в іншому разі вам доступна величезна бібліотека контенту в хорошій якості й без реклами. Тобто за приблизно 4–6 грн на день ви отримуєте відмінну можливість позбутися спокуси відвідувати піратські ресурси. Тому поміркуйте, чи дійсно вам так хочеться скачати контент нелегально й заощадити декілька гривень.

Отже, не потрібно робити нічого надскладного. Достатньо просто не скачувати контент із нелегальних джерел і не поширювати його. Інакше кажучи – просто не бути піратами.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті