Чи можна передбачити мудрість, або Історичний бекграунд «Слуги народу»

Mind продовжує публікувати авторські думки в рубриці Nota Bene. Цей формат передбачає дещо більше емоційне забарвлення і допускає трохи більше суб'єктивізму, що, втім, компенсується глибиною експертизи автора в цьому питанні.

Оскільки сьогодні найтоповіша тема для України – інавгурація Володимира Зеленського, чергова публікація присвячена саме їй. Можна не сумніватися, що момент офіційного передання влади новому президенту країни не залишать поза своєю увагою різноманітні політологи, астрологи та провидці усіляких напрямків. Повноводним потоком їхніх «прогнозів» громадянам України мимоволі доведеться «насолоджуватися» найближчі пару тижнів.

Автор скептично ставиться до подібних діячів, а тим паче до результатів їхньої «творчості». Але якщо вже напрямок став настільки популярним у пресі, вирішив внести свою лепту. Щоправда, як людина класичної освіти, вважає за краще спиратися на історичні аналогії, адже, як відомо, у нашому світі все колись уже відбувалося. Отже можна передбачити, і чим все це закінчиться.

Чи знає про це сам сьогоднішній тріумфатор і ті, хто довгі роки стояли за його спиною, – складно сказати. Очевидним є лише одне: Україна знову опинилася на роздоріжжі.

«Слуга народу» – оригінальна ідея чи плагіат? Бренд «Слуга народу», відомий сьогодні за серіалом, повнометражним фільмом і назвою віртуальної політичної партії, був завбачливо запатентований «командою Зе» ще у 2006 році та є спробою запозичити і творчо переробити чужий задум.

Ідея і авторство належать Василю Рудику, який у 2001 році видав у Вінниці книжку під назвою «Слуга народу» (170 стор., ISBN відсутній). Головний герой, Мілян Безродько, «сільський ловелас» і «колгоспний кар'єрист», раптово відчув «тягу до влади» і зажадав встановити «апокаліптичну справедливість» (згадайте епізод серіалу з відрубуванням рук депутатам. – Авт.), для чого взяв участь у передвиборчих президентських перегонах та переміг у них.

Ймовірно, книга з такою назвою привернула увагу корінного вінничанина Наума Барулі, генерального продюсера компанії «АМІК» («Олександр Масляков і Ко.» – Mind). Кому потім Баруля переказав сюжет про пригоди Міляна Безродька – самому Зеленському чи братам Шефірам, уже неважливо.

Професійні діячі маскультури швидко побачили в «Слузі народу» потенціал, а саме:

• цільова аудиторія – це глядач без вікових обмежень, освітнього і/або майнового цензів;
• ймовірний виборець і фанат, який заплатив гроші за квиток у кінотеатр, щоб подивитися на Василя Голобородька, – це близнюки-брати/сестри/офісний планктон з одного «акваріума» або open space'а, що його так полюбляє Зеленський.

Розрахунок сценаристів «Кінокварталу» і політтехнологів партії «Слуга народу» (Микита Потураєв і Денис Семенов. – Mind) виявився правильним. У другому турі президентських виборів Зеленський отримав 13 541 530 голосів. Це, звичайно, менше, ніж сукупна аудиторія теле-/​​кінопроекту, але все одно цифра вражає.

Як ідіома «слуга народу» отримала широку популярність? Ймовірно, сьогодні вже далеко не всі виборці, що отримали класичну радянську вищу освіту, яка включає курс марксистсько-ленінської філософії, зможуть відразу згадати промову Йосипа Сталіна від 11 грудня 1937 року: «Мене висунули кандидатом у депутати. Це, товариші, велика довіра... Депутат має знати, що він слуга народу... Звернув з дороги – виборці мають право вимагати призначення нових виборів!».

Але коли і кому спало на думку, що не тільки у тиранів, імператорів або королів повинні бути слуги? Що вони можуть бути і у народу?

«Якщо ти будеш слугою народу цьому...» Сталін, який отримав єдину системну освіту в Тифліській духовній семінарії, був не оригінальний. Він по-своєму інтерпретував цитату з Біблії:

«Цар Ровоам радився зі старцями, що стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і говорив: як ви радите відповісти цьому народові?

Вони говорили йому і сказали: якщо ти сьогодні будеш слугою народу цьому, і будеш служити йому, і відповіси їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами на всі дні» (3Цар, 12:7).

Ровоам не послухався мудрих радників, і незабаром велика частина стародавніх євреїв «записалася в сепаратисти» і залишила Юдею: «не лишилося [разом з Ровоамом] нікого, окрім роду Юдиного і роду Веніяминового» (3Цар, 11:11). Негайно послідувала війна Юдеї з «непідконтрольними територіями», що тривала «в усі дні життя» Ровоама (3Цар, 15: 6) і багато після – при сині його, при онукові і навіть при правнукові.

Фактично, можна сказати, що це була перша і найтриваліша в історії людства – чотири покоління! – «Операція об'єднаних сил». Якби цар юдейський Ровоам послухав старців і «став би рабом цьому народові», то згаданий народ перебував би у нього «в рабстві» всі 17 років правління. А, можливо, і син Ровоама, і внук, і правнук його раділи б, що у прародителя були такі чудові радники.

Чи знайдуться такі самі мудрі радники у нового президента Володимира Зеленського? І чи слухатиме він їх? Ось і всі прогнози.