«Біла книга» армійської реальності: що і як постачають українським військовим

Наприкінці травня був опублікований черговий (вже 12-й) збірник «Біла книга» – цього разу за підсумками 2018 року. Це одне з основних джерел інформації як про поточний стан Збройних сил України, так і про основні напрями їхнього подальшого розвитку.

Загалом видання має швидше рекламно-пропагандистський характер. Однак цифри, які там наводяться, є, по суті, єдиними офіційними підсумками за минулий рік. І саме вони становлять особливий інтерес і служать базою для численних аналітичних матеріалів. А для західних фахівців «Біла книга» – єдине джерело інформації з питань Збройних сил України.

Військовий експерт Михайло Жирохов спеціально для Mind проаналізував відомості про випробування, модернізації та закупівлі озброєнь для ЗСУ, що містяться у виданні.

Гроші. В умовах російської агресії, що триває, та бойових дій на Донбасі Міноборони України, як і раніше, має «бюджет проїдання». Тобто з тієї дуже невеликої частини фінансового ресурсу, що направляється на розвиток, понад 90% були спрямовані на модернізацію наявного та закупівлю нового озброєння й військової техніки, і лише близько 10% коштів – на фінансування дослідно-конструкторських робіт, які перебувають на етапі проведення державних випробувань і виготовлення дослідних зразків.

Для повноцінного розвитку ЗСУ, що протистоять третій за чисельністю й оснащеністю армії світу, цього явно недостатньо. Але тут варто врахувати недофінансування минулих років і збільшення армії в кількісних показниках – особливо щодо створення нових частин і з'єднань, які потрібно чимось озброювати й оснащувати фактично з нуля.

Розробки та випробування. Згідно з інформацією «Білої книги», в інтересах Збройних сил України у 2018 році проводилися досить масові випробування озброєння і військової техніки, а також розробка перспективних зразків. Загалом таких у виданні зазначено 35, причому розкид величезний – від боєприпасів калібру 155 мм до захисних рукавиць РЖД-2У.

Із зразків, які раніше не були «засвічені» у ЗМІ, слід відзначити, наприклад, береговий мобільний комплекс виявлення надводних цілей зі складу протикорабельного ракетного комплексу берегового базування (РК-360МЦ «Нептун»). До появи «Білої книги» питання про те, чи є чим виявляти надводні цілі для «Нептуна», було відкрите. Щоправда, поки не зовсім ясно, як далеко конструкторам вдалося просунутися на шляху його вдосконалення.

Левова частка випробовуваних новинок припадає на сухопутні війська. Це й така необхідна для армії важка БМП на базі танка Т-64, і підствольний гранатомет типу ГП-40 із пострілом для нього. Не менш важливим є і випробування комплексів автоматизованого управління вогнем артилерійських підрозділів, які входять у систему 1В26-1 «Оболонь-А».

Готова продукція ВПК. Ще цікавішим виявився список зразків озброєння й військової техніки, які пройшли весь комплекс державних випробувань і вже прийняті на озброєння. Тут сюрпризів немає – це, перш за все, ракетний комплекс «Вільха» (як сама ракета, так і апаратура системи управління пуском і контрольно-перевірочна). А також «малий броньований артилерійський катер проекту 58155» – знамениті «Гюрза-М» (два такі катери в листопаді 2018 року було захоплено спецназівцями РФ під час спроби пройти Керченську протоку).

Серйозно посилена й «кишенькова артилерія» – нарешті прийнятий на озброєння 82-мм міномет УПІК-82. Це вкрай необхідне оновлення, бо за п'ять років війни «радянських» зразків такої зброї у ВСУ майже не залишилося, а за Мінськими угодами наша армія має право застосовувати у відповідь на провокації супротивника лише ці зразки. Також прийнятий на озброєння 60-мм постріл з осколковою міною UB60.

Решта надходжень – теж необхідні (як-от пара комплексних тренажерів для вертольотів Мі-8 і Мі-24), а також, наприклад, землерийні машини ПЗМ-3-01, проте їх можна віднести до допоміжного напряму.

Техніка та обладнання. До експлуатації у військах (таке поняття з'явилося в Україні після 2014 року, коли проходити весь комплекс державних випробувань виявилося дуже довго, а зброя була необхідна терміново) допущені 36 зразків техніки та обладнання.

Однак тут конкретики немає зовсім. Наприклад, складно сказати, що ховається під обтічною назвою «комплекси РЕБ з БПЛА» або «безпілотні авіаційні комплекси». Тільки за останні пару років і приватні, і державні оборонні компанії запропонували з десяток подібних конструкцій. Що саме допустили на озброєння ЗСУ, поки не зрозуміло. Хоча в умовах війни такі заходи секретності все ж таки мають право на існування і навіть необхідні.

Закупівлі зброї та модернізованих зразків. Нарешті офіційно підтверджений факт купівлі керованих протитанкових ракет для комплексів «Стугна» та «Корсар». Судячи з «Білої книги», їх у 2018 році було придбано 1902 одиниці, і ще 200 пускових установок до них. Армія також отримала 21 бронетранспортер і 80 бойових машин піхоти. Але тут поділ на модернізовані та нові зробити досить складно, бо, наприклад, від 30 до 50 БМП-1 було придбано на східноєвропейському ринку.

Незважаючи на те що армія купує як КрАЗи, так і МАЗи, темпи закупівель поки не дуже великі – 568 машин на рік, що, втім, більше обсягів 2017 року. Триває і закупівля бронежилетів (їх придбано 25 000), а також тепловізорів різних типів (останніми роками їх встановлюють не тільки на танки, а й на бронетранспортери).

Стан закупівлі основних зразків нового й модернізованого ОВТ за державним оборонним замовленням у 2014–2018 роках

Явно недостатньо закуповується броньованих машин – за рік лише 36 одиниць. Але це більше пов'язано з тим, що військові поки не можуть визначитися з конкретним зразком, який необхідно стандартизувати. Все, що пропонують різні компанії, з тих чи інших причин не підходить для жорсткої експлуатації у військах, а створений за вимогою ЗСУ «Дозор-2» довести до прийнятного рівня ще не вдалося.

Стабільно йде процес модернізації літакового і вертолітного парку Військово-повітряних сил – за 2018 рік було відремонтовано (модернізовано) 14 літаків і 16 вертольотів. Щоправда, левову частку літаків становлять транспортні «Ани», а вертольотів – виключно Мі-2 та Мі-8. Напевно, модернізувати застарілі бойові Мі-24 визнали економічно невигідним.

Ще один напрям, який поки дещо відстає від потреб армії, – безпілотна авіація. Згідно з «Білою книгою-2018», загалом було закуплено 75 безпілотних авіаційних комплексів – це більш ніж удвічі перевищує закупівлі 2017 року, але явно недостатньо, щоб наситити передній край оборони. Тим паче, що в умовах активних бойових дій втрати саме таких апаратів досить відчутні.

Потроху триває переозброєння й інженерних підрозділів – так, Міністерство оборони придбало 10 екскаваторів, по 5 автогрейдерів, автомобільних кранів і бульдозерів. Однак для 200-тисячної армії з парком машин 30–50-річної давності цього, очевидно, вкрай мало.

Ситуацію частково рятує відновлення техніки із зберігання підприємствами «Укроборонпрому» і ремонтними підрозділами ЗСУ. Але «радянські» запаси не безрозмірні.

Стан відновлення озброєння й військової техніки Збройних сил у 2014–2018 роках на підприємствах ОПК

Висновки. На шостий рік війни українська військова промисловість потроху прийшла у форму і якоюсь мірою може забезпечувати потреби армії хоча б у мінімально необхідних для її функціонування масштабах. Серйозний прорив стався з насичення піхоти ПТРК, вперше вдалося створити дослідний зразок протикорабельного комплексу наземного базування.

Але ще залишається безліч питань – перш за все, щодо бронетранспортерів (радянські БТР-70 і БТР-80 потребують заміни), бойових машин піхоти (гострота питання частково знята завдяки імпортним закупівлям), автомобільної техніки (поки не вдалося відновити навіть довоєнний парк), деякого асортименту боєприпасів (але тут питання вже впирається в політичне рішення про повний перехід на стандарти НАТО).