Ціна мистецтва: як молодому художнику заробити на власних творах

Нещодавно світ збентежила новина про продаж одного із найстаріших аукціонних домів Sotheby’s. Подія відбулась у червні цього року. Як повідомлялося, французький магнат Патрік Драі заплатить за цією угодою близько $3,7 млрд (з урахуванням боргів). Зараз Sotheby’s – публічна компанія, її акції торгуються на американській біржі. Драі давно колекціонує предмети мистецтва, за своє захоплення він віддасть половину статків.

Проте в чиїх би руках не були зосереджені акції того чи іншого аукціонного дому, для митців, зокрема й українських, важливо мати можливість отримувати, окрім задоволення від власної творчості, ще й адекватну ціну за власні роботи.

Про те, як функціонує цей ринок в Україні та чим він відрізняється від світового, розповіла Mind координатор проекту МУХі Євгенія Буцикіна.

Незважаючи на те, що сьогодні ще рано говорити про розвинутий (або хоча б стабільний) арт-ринок на теренах нашої країни, українське мистецтво купується і продається. Продовжують і розвивають свою діяльність приватні галереї, арт-ярмарки, державні інституції звертають все більшу увагу на сучасне українське мистецтво, розвиваються різноманітні проекти з підтримки досвідчених вітчизняних митців і відкриття тих, хто тільки починає свій художній шлях. В українському художньому полі дедалі більше активних і пасіонарних гравців: кураторів, дилерів, експертів, галеристів, культурних журналістів і покупців мистецтва, які готові працювати на підтримку тих, хто займає центральне місце в цьому полі – художників. Іноді митці беруть ініціативу в свої руки і створюють власні об’єднання, стаючи підприємцями від мистецтва, поширюючи та просуваючи свою творчість власноруч.

У такому дещо хаотичному і ризомному світі сучукрарту варто розставити хоча б деякі точки над і та визначити основні сьогоденні методи і способи для художника чи художниці (особливо на старті своєї кар’єри) посісти гідне і видне місце в структурі арт-ринку, а покупцям і колекціонерам їхніх творів – виокремити базові критерії для пошуку бажаних знахідок. Аби знайти відповіді на ці питання, звернемося до міжнародного досвіду і висновків щодо цього аналітиків світового ринку мистецтва.

Криза – проблема чи можливості для мистецтва?

Не в такому і далекому 2015 році Рікардо Мартінез, аналізуючи тогочасне падіння цін на сучасні твори, звернув увагу на те, що першою жертвою кризи завжди стає саме молоде мистецтво. Причина полягає в тому, що часто твори митців, що тільки-но виходять на арену (emerging artist), мають завеликі ціни за рахунок гайпу довкола спонтанно «розкручених» молодих зірок. Не цілком виправдані ціни на молоде мистецтво можуть миттєво злетіти нагору, але й так само різко впасти на дно. Тому аналітик радить митцям, галеристам і дилерам робити ставку на поступальне, помірковане ціноутворення, що відповідатиме процесу «зростання» та становлення художника, його ідей та їх вираження в творах і виставках.

З іншого боку, вже у 2017-му Джеймс Тармі з Bloomberg активно радить інвестувати саме у молодих митців. Основним критерієм для відбору найперспективніших і вартих уваги репортер визначає «наявність виставок у поважних, орієнтованих на майбутнє галереях та позитивних відгуків від арт-критиків та покупців, але при цьому обов’язковість послідовної і сталої авторської мистецької практики, що оминає ринкову істерію». Отже саме ті молоді художники, що не прагнуть швидкої слави, але наполегливо випрацьовують свій стиль та ідейний напрям, є найцікавішими для прогресивних колекціонерів.

Ребека Дженнінгс, репортер Vox, наводить цікавий приклад The Julius Baer Art Collection – колекцію молодих митців швейцарського походження, яка є, перш за все, «культурною інвестицією, адже надає молодим талантам підтримку і видимість на такому важливому ранньому етапі їхньої творчості». Якими ж мають бути митці-щасливчики? Ребека вивела ідеальну формулу «роботи з сучасними медіа, що кидають виклик класичним образотворчим мистецтвам (fine art) та процвітають завдяки новим підходам арт-ринку, спрямованим на майбутнє». Що це за підходи, що надають крила молодим прогресивним митцям? Перш за все, різноманітні онлайн-платформи (аналітичні, арт-критичні ресурси, а також способи самостійного медіа-просування митців).

Саме так, сьогодні художник може знайти свого покупця самостійно, вивчаючи та опановуючи актуальні та новітні інтернет-майданчики, яким притаманна свобода та інноваційність, а отже і певна емансипація від старого-доброго арт-ринку із його габаритністю за рахунок складної структури. Проте навіть якщо художник відчув себе Давидом, що бореться із Голіафом, повністю оминати ринок є не найрозумнішим рішенням. Принаймні варто знати, що він є і які самі важелі існують для просування на ньому. 

Ключові складові купівлі творів мистецтва

У 2017 році експерти однієї з найбільших страхових компаній проаналізували арт-ринок і вивели базові критерії оцінки і купівлі сучасного мистецтва в його межах. Варто пам’ятати, що за рахунок багатокомпонентності та динамічності ринку (наявність первинного і вторинного ринків, а також великої кількості агентів: художники, галеристи, аукціонні доми, арт-дилери, колекціонери, музеї і багато інших), ці критерії не можуть бути універсальними.

Та все ж більшість творів сьогодні купують зважаючи на три ключові складові:

1. Якісна (естетична) цінність. Тут все складно, бо визначення естетичної цінності твору сучасного мистецтва – справа не одного дня. Хто тільки її не визначає: сам художник, галерист, арт-критик, музейний дослідник або ж колекціонер на свій смак. Саме тому молодому художнику варто перебувати в комунікації з різними агентами арт-ринку – принаймні задля якісної експертної оцінки своїх творів.
2. Репутаційна цінність (бренд). Дійсно, таке комерційне слово «бренд» є сталим та актуальним в арт-ринку, бо репутацію треба заслужити. Тут в нагоді стають арт-премії, конкурси художників (саме зараз триває прийом заявок на конкурс МУХі 2019), гарні відгуки журналістів на виставки, співпраця з відомими і престижними інституціями. Відповідні рядки у резюме художника є навігатором для досвідченого покупця мистецтва.
3. Ринкова вартість (ціна). У всьому світі з цим пунктом у арт-ринку є істотні складності. Формування ціни (часто на роботи молодого митця) складно передбачити: воно іноді залежить від раптового скандалу або ж від хибної логіки «велика ціна – великий художник». Але зазвичай цей третій критерій будується на перших двох.

 

Поради від експертів ринку

Хоча критерії очевидні, їх зміст іноді визначити доволі важливо як самим художникам, так і їхнім потенційним покупцям. У таких умовах зосередимось на більш конкретних і простих порадах з ідентифікації кращих молодих художників для колекціонування від Одрі Ламберт, редакторки Artrepreneur's Art Business Journal. Отже, на її думку, художник, що знаходиться на початковому етапі своєї кар’єри, щоб його помітили і почали купувати його доробок, має:

• бути відкритим для нової, актуальної інформації, відображати її у своїй творчості;
• мати освіту. Це доволі болюча тема для художників у всьому світі. Якщо в країнах із розвиненим арт-ринком прогресивна художня освіта дуже дорога, то в Україні її майже немає де отримати. Проте часто для покупців важливу роль відіграє не наявність престижної освіти як така, а демонстрація художником якісної самоосвіти, саморозвитку, здатності бути критичним до власної творчості та контексту, постійний пошук нових освітніх, дослідницьких форматів (наприклад, активна участь в резиденціях); 
• працювати над цілісним стилістичних підходом, випрацьовувати власний, впізнаваний стиль;
• показувати у своїй творчості духовне і майстерне зростання. У творах має вбачатись динаміка і поступ у роботі художника із ідеями та їхнім втіленням;
• і останнє, але не найменш важливе: мати сайт/персональну сторінку, де потенційний покупець зможе легко знайти роботи художника в хронологічній послідовності їх створення та в супроводі усієї необхідної інформації. В ідеалі також – мати студію/майстерню, куди можна запросити галериста/дилера/колекціонера, показати свої роботи і поговорити про них.

Всі ці пункти говорять про те, що бути сучасним художником – це дуже складна і важка робота, що складається, серед іншого, з постійною самоосвітою, соціального нетворкінгу, саморепрезентації у різних офлайн- і онлайн-форматах (починаючи із власної сторінки в соціальних мережах), здатності створювати оригінальні твори і вміння говорити про них із усіма агентами арт-ринку (галеристами і дилерами, журналістами, дослідниками і колекціонерами), але без впевненості в сталому успіху і регулярних продажах.

Пронизливе питання полягає в тому, чи гідний сьогоденний український арт-ринок такого художника? Чи цінує і вишукує сьогоденний покупець мистецтва таку ще не народжену зірку? Позитивна відповідь можлива лише за умов амбівалентного розвитку і поваги: художників і інституцій, художників і колекціонерів, художників і художників.