Фінрегулятори заговорили: чого не вистачає Стратегії розвитку фінансового сектору України

Національний банк України днями оприлюднив проект Стратегії розвитку фінансового сектору України до 2025 року, який регулятор анонсував раніше. За даними НБУ, мета стратегії – забезпечити подальше реформування і розвиток фінансового сектору України відповідно до провідних міжнародних практик і реалізацію заходів, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС та іншими міжнародними зобов'язаннями.

У розробці проекту стратегії взяли участь представники НБУ, Кабінету міністрів, Міністерства фінансів, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Пріоритетними напрямками розвитку фінансового сектору в проекті стратегії визначено: зміцнення фінансової стабільності; сприяння макроекономічному розвитку і росту економіки; розвиток фінансових ринків; розширення фінансової інклюзії; впровадження інновацій у фінансовому секторі.

Керуючий партнер інвесткомпанії Capital Times Ерік Найман розповів Mind про те, чого не вистачає документу і наскільки здійсненними є озвучені плани. Відзначимо, що пропозиції та зауваження до проекту регулятор очікує до 30 вересня 2019 року.

Про що змовчав регулятор

Мета запропонованої регулятором стратегії – «забезпечення сталого розвитку фінансової системи України». Для цього основний акцент у проекті зроблено на координації дій державних органів та профучасників (передусім йдеться про НБУ, Мінфін та НКЦПФР).

На жаль, на самому початку запропонованої стратегії не озвучено жодних макроекономічних цілей – ані щодо темпів зростання ВВП, ані щодо ВВП на людину, ані щодо державного боргу, ані щодо інфляції, ані щодо обсягів грошової маси до ВВП, ані щодо розміру пенсійних заощаджень до ВВП і т. д.

Якщо немає численних цілей, то немає чого досягати, нема за що питати і нема за що відповідати. Залишається проводити наради заради нарад.

Що передбачає план розвитку

Згідно з проектом, визначено п'ять стратегічних напрямків: фінансова стабільність, макроекономічний розвиток, фінансова інклюзія, розвиток фінансових ринків та інноваційний розвиток.

Фінансова стабільність. Основний акцент зроблено на поліпшенні моделі регулювання фінансових ринків. Зазвичай під цим регулятори розуміють жорсткість норм регулювання. Оскільки регулятори рухаються в цьому напрямку самостійно і останнім часом досить активно, то можна просто апроксимувати те, що відбувається, у майбутнє – буде менше гравців на ринку, менше самого ринку, але при цьому ситуація на фінансових ринках України буде стабільнішою.

Макроекономічний розвиток. Мінфін повинен поліпшити перерозподіл ВВП через бюджетну систему. Це постановка питання «від чиновника».

Водночас «від громадянина і бізнесу» хочеться формувати цей пункт інакше: ввести законодавчі обмеження на перерозподіл ВВП через бюджетну систему, а надлишки направляти на погашення державного боргу.

З переваг: НБУ ставить завдання знизити рівень держборгу відносно ВВП.

Фінансова інклюзія. Завдання – збільшення інвестицій у інфраструктурні об'єкти. Питання, чому воно опинилося тут. Посил у цілому вірний, але він має йти від Кабміну, а не від НБУ.

Знову ж таки, якщо йдеться просто про інвестиції, то «дурна справа не хитра». Закопати можна скільки завгодно грошей. А ось побудувати по-справжньому ефективні інфраструктурні об'єкти, які покращують якість життя людей і допомагають збільшувати ВВП, – з цим можуть бути проблеми.

Розвиток фінансових ринків та інноваційний розвиток. Якщо говорити про кредитування бізнесу, варто чекати корисних новацій НБУ. Ринок нерухомості може отримати підтримку від іпотечного кредитування. Але тут важливіше зниження процентних ставок у гривні нижче за 10% річних.

Захист прав кредиторів та інвесторів. Багатостраждальний пункт будь-якої державної програми в Україні. Про це багато говорять, «а хура й досі там». Наприклад, гучний закон про сквіз-аут, що наробив чимало лиха маленьким інвесторам на догоду олігархам, був покликаний також захистити права інвесторів. Але традиційно найбільше виграв Рінат Ахметов. Причому я особисто напередодні прийняття цього закону публічно говорив про необхідність внесення змін і про всі негативні наслідки. Однак держрегулятор вирішив підіграти великому бізнесу. Збіг?

У частині появи в країні довгострокових інвестиційних ресурсів також традиційно пропонується сприяти завершенню пенсійної реформи, розвитку інвестфондів і накопичувального страхування життя. Все вірно. Питання лише в деталях реалізації. Адже зазвичай в Україні всі добрі наміри розбивалися об «деталі та детальки».