Правила закупівель: як нові «спрощення» ускладнять процес

Правила закупівель: як нові «спрощення» ускладнять процес

Про те, що «забули» врегулювати законодавці і до чого це призведе

Цей матеріал також доступний російською
Правила закупівель: як нові «спрощення» ускладнять процес
Фото shutterstock

Нову редакцію закону «Про публічні закупівлі», яку прийняла Верховна Рада 19 вересня 2019 року, 1 жовтня було передано на підпис президенту Володимиру Зеленському.

Автори закону вважають, що він адаптує законодавство у сфері закупівель відповідно до стандартів ЄС.

Крім того, у пояснювальній записці до відповідного законопроєкту (№1076) зазначається, що невиконання взятих Україною міжнародних зобов’язань щодо приведення національного законодавства у сфері публічних закупівель у відповідність до стандартів ЄС, зокрема, внесення відповідних змін до закону, може призвести до негативної реакції з боку Євросоюза та вплинути на прийняття рішення міжнародними партнерами щодо надання Україні макрофінансової допомоги.

Чи дійсно нові зміни дозволять удосконалити процедуру закупівель, і що залишилось поза увагою законодавців, розповів Mind керуючий партнер юридичної фірми «Антіка» Олексій Кот.

Нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі» є досить суперечливим документом. З одного боку, внесено низку важливих та позитивних змін до регулювання процедури закупівлі, на які давно очікував ринок. З іншого – чимало положень є, щонайменше, неоднозначними. Практичний ефект від окремих новацій можна буде оцінити лише після їх реалізації на практиці.

Про «життєвий цикл вартості»

Так, серед важливих позитивних нововведень варто відзначити розширення критеріїв оцінки. Формально закон і зараз передбачає можливість введення додаткових критеріїв оцінки, однак на практиці ці положення майже не застосовуються, адже розробити об’єктивні додаткові індикатори, які можна «оцифрувати», тобто привести до цінового показника, доволі складно.

Натомість нова редакція закону передбачає новий досить зрозумілий та простий для застосування критерій – «вартість життєвого циклу». Фактично це ціна, яка включає в себе витрати на застосування та обслуговування предмета закупівлі протягом визначеного замовником терміну.

Таке нововведення, з одного боку, є позитивним, адже дає можливість більш гнучко підходити до обрання переможця. З іншого – дає широке поле для маніпуляцій. Адже наразі невідомо, яким чином замовники домагатимуться надання учасниками тендеру, наприклад, заявлених цін на обслуговування придбаного обладнання.

Що буде, якщо ціни на запасні частини, вказані учасниками в тендерній пропозиції, по факту будуть вищими?

Слід пам’ятати, що переважно питання про невідповідність цін на додаткові послуги, запасні частини тощо постає значно пізніше, ніж була проведена закупівля. До того часу від учасника торгів може залишитись лише «порожня» компанія без грошей та активів.

Робота над помилками

Ще одним довгоочікуваним нововведенням стала можливість виправлення помилок у поданих документах. Воно має на меті усунути ймовірність відхилення пропозиції на формальних підставах – через відсутність сторінки в копії документів, неправильне оформлення довідки тощо. Щоправда, нова редакція закону викликає переважно питання до формулювання відповідної норми.

Зокрема, стаття 29 закону передбачає направлення запиту на усунення помилок лише у випадку виявлення «невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції та/або подання яких вимагалось тендерною документацією». При цьому такі невідповідності мають стосуватися документів:

1) що підтверджують відповідність учасника процедури закупівлі кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 16 закону;

2) на підтвердження права підпису тендерної пропозиції та/або договору про закупівлю.

Та чи можна вважати, зокрема, невідповідністю надання копії не всіх сторінок документа? Відсутність якогось формального реквізиту на довідці (наприклад, дати)? Тож наразі питання, що саме слід вважати невідповідностями, залишається відкритим.

Варто наголосити, що пряме значення слова «невідповідність» передбачає наявність розбіжності, різної інформації по одному і тому ж питанню. А тому не можна виключати, що на практиці невідповідністю буде вважатись лише пряме протиріччя в документах.

Про майбутні результати «спрощення» процедури

Серед критичних нововведень, результати яких наразі важко оцінити, слід згадати нову «спрощену» процедуру закупівлі. З одного боку, її необхідність є цілком очевидною. З іншого, передбачені для цієї процедури терміни фактично роблять її закупівлею «для своїх». Адже протягом визначених законом п'яти робочих днів для подання пропозиції знайти закупівлю в системі та вчасно підготувати всі документи зможе тільки компанія, яка буде щоденно моніторити площадку.

Іншим суперечливим нововведенням є створення централізованих закупівельних організацій. Ідея непогана – дати можливість закупити стандартні для замовників товари централізовано однією процедурою. Це дозволить зменшити вартість (за рахунок більшої оптової знижки) та, теоретично, посилити контроль за «дрібними» закупівлями.

Яким чином діятиме така організація, має визначити Кабінет Міністрів України. Утім, враховуючи українські реалії державних закупівель, така схема може стати просто новим централізованим інструментом для «освоєння» бюджетних коштів у збільшеному масштабі.

Про що забули законодавці

Нова редакція закону також містить чимало більш дрібних новел, які в основному направлені на вдосконалення процедури закупівлі загалом та закриття виявлених у процесі діяльності прогалин. Утім, критичних змін до процедури, які б суттєво зменшували можливості для оформлення закупівлі «для своєї» компанії, ухвалений закон не містить. А тому основна проблема процедури держзакупівель залишається відкритою.

Невирішеним залишилось і критичне питання щодо вдосконалення діяльності органу оскарження. Раніше неодноразово висловлювалась думка, що Антимонопольний комітет України в рамках постійно діючої колегії фізично не здатний обслуговувати весь масив скарг з усієї України, та й замовникам/скаржникам з регіонів не завжди зручно приїздити до Києва на розгляд скарги. Тому надзвичайно актуальним є питання формування територіальних органів оскарження, які б могли взяти на себе скарги щодо закупівель меншої вартості, розвантаживши в такий спосіб АМКУ. На жаль, у цьому напрямку поки що зрушень немає.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті