Йдемо на рекорд: чому знову зняли законопроєкт про електронні комунікації

Йдемо на рекорд: чому знову зняли законопроєкт про електронні комунікації

Чи варто очікувати продовження з регулюванням цієї сфери

Цей матеріал також доступний російською
Йдемо на рекорд: чому знову зняли законопроєкт про електронні комунікації

Напередодні Інтернет Асоціація України (ІнАУ) опублікувала відкрите звернення до української влади щодо загроз винищення ринку послуг доступу до інтернету.

У зверненні йдеться про те, що прийняття двох зареєстрованих у парламенті законопроєктів («Про електронні комунікації» №2264 від 15 жовтня 2019 року та «Про розвиток інфраструктури для цифрової трансформації економіки і суспільства» №2320 від 28 жовтня 2019 року) призведе до значного збільшення втручання держави в регулювання ринку телекомунікацій, кардинального перерозподілу цього ринку, банкрутства вітчизняних операторів і різкого зростання тарифів на інтернет-доступ. У результаті в Україні буде втрачене одне з кращих у світі співвідношення ціни та якості доступу до інтернету і відносно вільний доступ до мережі.

Водночас з профільних ЗМІ минулого тижня стало відомо, що спеціальний парламентський комітет вирішив повернутися до розробки нового законопроєкту щодо е-комунікацій, незважаючи на зареєстрований у парламенті однойменний проєкт №2264. За словами одного з авторів документа, народного депутата Олександра Федієнка, готується новий законопроєкт, при цьому за основу жоден з уже наявних документів взятий не буде.

Чому законопроєкт №2264 виявився недоречним і що передбачалося ним врегулювати, розповіли Mind керуючий партнер Stron Legal Services Олег Дерлюк і юрист компанії Тарас Швець.

Здавалося б, складно знайти ринок, який розвивається більш стрімко, ніж сфера електронних і телекомунікацій (е-комунікацій), бо із загальною доступністю мережі інтернет настала і ера практично неконтрольованого потоку інформації. Проте за останні два десятиліття в Україні не змінювалося законодавство, що регулює роботу електронних комунікаційних структур. Це звучало б як абсурд, якби не було правдою.

І ось за останній рік уряд України вже чотири рази намагався проштовхнути декілька варіантів офіційних редакцій подібного законопроєкту, але поки безуспішно. Минулого тижня комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації розглядав законопроєкт №2264 від 15 жовтня 2019 року про роботу електронних комунікацій України і вкотре відхилив цю пропозицію, вирішивши розробити абсолютно нову редакцію документа.

Що і як хотіли регулювати

Передбачалося, що цей закон встановлюватиме правові та економічні основи діяльності з використанням електронно-комунікаційних мереж і засобів, принципи формування і регулювання конкурентоспроможного середовища в цій сфері, функції національного регулюючого органу (Регулятора), права і обов'язки фізичних і юридичних осіб при володінні, користуванні та наданні послуг електронно-комунікаційними мережами та засобами. Це означає, що закон має на меті встановлення державного органу управління електронними комунікаціями, який не тільки регулюватиме, але й контролюватиме відносини між постачальниками е-комунікацій, такими  як інтернет-провайдери та оператори мобільного зв'язку.

Загалом законопроєкт можна було б розділити на три умовні тези:

  1. Збільшення впливу і повноважень національного регулятора.
  2. Нарощування законів про справедливу конкуренцію (антимонополія).
  3. Лібералізація доступу на ринок і ліцензування.

Чому зареєстрований законопроєкт №2264 відправлять у кошик

Чергова відмова в прийнятті закону офіційно аргументується трьома причинами:

  1. Закон передбачав збільшення повноважень національного регулятора, і незалежність самого регулятора була одним із головних факторів, що викликав найбільше незгоди з боку комісії. Глава друга законопроєкту, що декларує ступінь державного управління національним регулятором відповідно до стандартів Європейського Союзу, не має жодних конкретних пунктів, які передбачають захист незалежності національного регулятора. Тому ризик впливу різних груп людей на національного регулятора міг би бути досить високим, що було однією з головних причин відхилення законопроєкту.
  2. Відсутність конкретних вказівок про дії в рамках повноважень регулятора. Тобто він був би фактично нездатний проводити перевірку і оцінку ринку і його учасників, бо відповідні норми просто були відсутні в законопроєкті. У законопроєкті не були прописані норми, що передбачають санкції або плани поведінки на випадок, якщо суб'єкт відмовляється надати інформацію або звітність регулятору. Статті 20–25 законопроєкту були прописані таким чином, що лише позначали заходи і вказували на можливість проведення певних заходів, але без встановлення порядку і регламенту їхнього проведення. Іншими словами, регулятор не мав би можливості проводити перевірки, бо суб'єкти закону не могли б бути покарані за відмову або перешкоду перевіркам.
  3. Крім того, комісія була стурбована тим, що обов'язок постачальників електронних комунікацій, таких як мобільні оператори, зберігати дані про надані телекомунікаційні послуги зменшений з трьох років до одного року. Стурбованість була викликана тим, що термін позовної давності в Україні встановлений на рівні трьох років, тому споживачі не отримали б достатнього судового захисту, якби справа розглядалася через рік або пізніше з моменту надання телекомунікаційної послуги, наприклад, телефонної розмови.

Чого варто очікувати в подальшому

У цілому відмова від законопроєкту №2264 не стала несподіванкою, як і від усіх попередніх редакцій законопроєктів про електронні комунікації, оскільки закон мав лише декларацію про наявність національного регулятора на ринку, без гарантій і вказівок про його функції. Цю регулярну циклічність з відхиленнями будь-яких редакцій такого важливого закону про електронні комунікації можна пояснити як небажанням держави втручатися в цю сферу українського бізнесу, так і неможливістю адаптувати вимоги ЄС під українські реалії.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті