Жити – не тужити: чому Кабмін вирішив «відв'язати» зарплату від прожиткового мінімуму
І чи можна платити чиновникам іще більше
Кабінет Міністрів 10 грудня 2019 року вніс до Верховної Ради законопроєкт про зміни до Бюджетного кодексу, який передбачає відокремлення заробітної плати та виплат від прожиткового мінімуму (ПМ). Як це нововведення позначиться на Державному бюджеті та чи потрібно приводити показник прожиткового мінімуму до реального, розповів Mind економіст IMF Group Ukraine Володимир Жук.
Прожитковий мінімум відіграє велику роль у бюджеті України, адже він впливає на низку показників під час розрахунку до виплат:
- мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка, встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року);
- індексація заробітної плати;
- розрахунок і виплата аліментів (мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку);
- розрахунок і виплата допомоги з безробіття (не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб);
- розрахунок і виплата декретних непрацюючим;
- допомога одиноким матерям;
- розрахунок судового збору;
- розрахунок збору за адмінпослуги.
Які претензії виникають до цього показника?
Питання щодо неактуальності показника «прожитковий мінімум громадян» порушується щороку – його критикують за нереальність і заниженість. Найбільш популярними і гарячими є заклики до представників фінансової влади країни: «Спробуйте прожити на прожитковий мінімум самі».
Згідно із законом, прожитковий мінімум – вартісна величина набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я. А також – мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Це базовий показник у всій системі соціального забезпечення.
Так, постановою Кабміну затверджуються «набори продуктів харчування, набори непродовольчих товарів та набори послуг для основних соціальних і демографічних груп населення». Якщо такі речі, як їжа, ще можна прорахувати, то інші моменти – «один стіл на 20 років» чи «один телефон на п'ять років» часто викликають подив.
Крім того, величина прожиткового мінімуму не враховує низку життєво необхідних витрат: на будівництво чи купівлю житла або його оренду, на освіту, оздоровлення, утримання дітей, платні медичні послуги тощо. Не враховуються також зміни в складі споживчого кошика у зв’язку зі змінами у сфері житлово-комунального господарства.
Також у структурі цього показника для працездатних осіб не закладено прибутковий податок для фізичних осіб, а він, як відомо, є доволі відчутним для заробітної плати кожної людини. До того ж під час розрахунку загального показника по Україні не враховуються регіональні відмінності цін на продовольчі та непродовольчі товари.
Чи потрібно приводити прожитковий мінімум до реального?
Однозначно – так. Інакше його варто перейменувати і назвати «технічний показник для розрахунку інших показників». Це буде чесно.
З цього випливає наступне питання: як змінити законодавство, щоб збільшення прожиткового мінімуму не зламало державні фінанси і не завдало збитків приватному сектору.
Збільшення цього показника втричі чи вчетверо – колосально збільшить судовий збір, що негативно вплине на підприємства й економіку в цілому.
Крім того, буде суттєво збільшено і державні витрати на соціальну допомогу та зарплати державного сектору. З одного боку, це гарна ідея – допомагати, з іншого – до цього державний бюджет повинен бути готовим.
Чи повинна зарплата державного сектору орієнтуватися на ПМ?
На розмір ПМ варто зважати, оскільки людина не може отримувати менше мінімального прожиткового мінімуму. Водночас має бути реальна свобода контрактів, коли працівник може укласти трудовий контракт на будь-яких умовах, які його влаштовують.
Виплата заробітних плат у державному секторі – доволі складний процес, пов'язаний з надбавками, доплатами, тарифними ставками тощо.
Крім того, в Україні дуже великий фіскальний відсоток ВВП – 43%. Тобто через державний бюджет перерозподіляється значна кількість усіх грошей в економіці держави.
Якщо ми раптом підвищимо оклади всьому державному сектору – цей відсоток потрібно буде суттєво збільшити, і він становитиме понад 50–60% від ВВП. Це фатальні для економіки цифри: одразу треба буде збільшувати податкові ставки і розширювати податкову базу, що негативно вплине на підприємницьку активність і зменшить надходження в середньому та довгостроковому періоді.
Так, якщо ми говоримо про збільшення рівня оплати праці в державному секторі – це повинно відбуватись одночасно зі зменшенням і оптимізацією державного сектору в цілому, автоматизацією процесів, скороченням бюрократичних правил тощо.
Якщо вдасться провести ці зміни, знищивши все непотрібне, то автоматично вивільнимо грошові кошти і зможемо за рахунок них, у тому числі, збільшувати зарплати або зменшувати податкове навантаження на підприємців.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
