Мобільний контроль: як пандемія може стати виправданням для порушення конституційних прав

Україна намагається контролювати переміщення громадян, які перетнули кордон України під час карантину за допомогою мобільного застосунку «Дій вдома». У такий спосіб влада намагається запобігти розповсюдженню COVID-19.

Як насправді працює цей додаток читайте в матеріалі Mind «Дій вдома»: як (не)працює державний застосунок для контролю самоізоляції».

Крім того, у МВС раніше наголошували, що контролюватимуть переміщення українців за допомогою даних мобільних операторів та банків. 

Чи законні такі маніпуляції з персональними даними користувачів, йшлося у відповідній колонці експерта.

Наразі ж про те, як контролюють дотримання умов самоізоляції в інших країнах Європи і чи дійсно такі дії влади можуть стати виправданням порушення конституційних прав громадян, розповіла Mind юрист практики міжнародного бізнесу Juscutum Юлія Денисова.

Цифрова реальність, комфортний онлайн-режим життя постійно призводять до загрози порушення конфіденційності. Щоб уникнути негативного сценарію, розробляються нормативні акти, спрямовані на безпеку користувачів інтернету.

Пандемія 2020 року, крім очевидного впливу на людство, несе в собі й нові виклики. Уряди взялися за масовий контроль, і масштаби вражають. Наскільки далеко можна зайти в контролі пересування громадян? Де грань, перейшовши яку, порушуються конституційні права людини? Чи можемо ми претендувати на недоторканність приватного життя та спокійно носити з собою смартфон, не побоюючись «шпигунства» з боку держави? Big brother is watching you, але за яких умов він має на це право?

Які країни знають занадто багато про своїх громадян?

У багатьох країнах вводяться застосунки для контролю пересувань громадян, залучаються оператори мобільного зв'язку. Мета благородна – запобігти поширенню хвороби.

• Першопроходець-Китай розробив застосунок для смартфонів, що розділяє людей на категорії та обмежує пересування в громадському транспорті.
• У Тайвані по мобільному сигналу визначають, чи дотримується особа карантину, а в разі невиконання правил виїжджає поліція.
• Словаччина не розгубилася та прийняла закон, що дозволяє відстежувати громадян через мобільну мережу.
• Великобританія дала знати, що відстеження не порушить законодавство, коли такі заходи пов'язані з захистом громадських інтересів, і вже почала тестувати розробки.
• У РФ впроваджується видача цифрових пропусків – і тепер тотальний контроль гарантований.
• Apple і Google 29 квітня випустили тестове оновлення для своїх платформ, щоб користувачі могли вносити свої симптоми, а потім відстежувати переміщення, надалі повідомляючи інших про можливість потенційного зараження після контакту з інфікованим. Корпорації зазначають, що при цьому не йдеться про точну геолокацію, а вносити дані будуть добровільно самі інфіковані.
• Італія підписала контракт із розробниками й бачить вирішення проблеми поширення вірусу в застосунку, який через Bluetooth передаватиме анонімні дані про контакт із зараженими. Вносити дані за власним бажанням будуть самостійно власники пристроїв.
• Франція вже в травні вводить нову технологію відстеження, а також не відмовляється від розробок Google і Apple, але зазначається, що держава не отримуватиме доступ до особистих даних, і законні права будуть під захистом.

І на цьому список країн не закінчується.

Де закон продовжує захищати персональні дані

Але не все так однозначно. В Ізраїлі ввели стеження через мобільних операторів, після чого 29 квітня Верховний суд виніс рішення, що такі дії необхідно легалізувати, бо наразі такі заходи незаконні.

В Ірані уряд запропонував встановити застосунок, у якому були запитані персональні дані англійською мовою. Іранці, не розуміючи мови, погодилися з політикою конфіденційності та дали дозвіл на відстеження місця розташування.

В Україні оператори повідомляють, що вони не відслідковують абонентів, і всі дані неперсоніфіковані. У березні в Україні все ж заговорювали про контроль пересування через мобільних операторів, але поки це залишається незаконним.

Як може змінитися ситуація із захистом прав користувачів

У ЄС існує загальне правило для всіх країн-учасниць, яке зобов'язує отримувати згоду на обробку персональних даних. Встановлено воно загальним регламентом щодо захисту даних – GDPR.

Недотримання норм тягне за собою серйозні санкції. Згода має бути добровільною, з правом на відмову, а отримана інформація повинна захищатися й використовуватися тільки в поставлених цілях. Саме з цієї причини у своїх девайсах ми так часто «не дивлячись» даємо свою згоду, ставлячи галочки в чекбоксах і приймаючи політику конфіденційності. Саме тому європейські країни почали в терміновому порядку вносити зміни у внутрішнє законодавство, щоб дати право на використання даних в разі пандемії або техногенних катастроф.

Європейська конвенція з прав людини ECHR в ст. 8 постановляє, що кожен має право на повагу до свого приватного й сімейного життя, до свого житла й кореспонденції.

Не допускається втручання держави в забезпечення цього права, але тут же є «але»: «за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки та громадського порядку, економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, або захисту прав і свобод інших осіб». З цього випливає, що є легальні лазівки для ігнорування статті.

Статья 32 Конституції України забороняє збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу, без її згоди. Але знову-таки є винятки – коли ситуація продиктована необхідністю захищати національних інтересів або благополуччя громадян.

Стаття 22 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» наділяє державу повноваженнями обмежувати конституційні права і свободи громадян, але лише на термін введеного НС.

Законодавство захищає нашу конфіденційність, і лише добровільна згода стане основою відстеження громадян. Тільки виняткові заходи, як-от введення НС, можуть призвести до тимчасового порушення прав і свобод людей.

Але держави, чекаючи на нові хвилі пандемії восени або наступного року, можуть адаптувати законодавство. Чи не стане це початком нової ери тотального контролю та цифрового нагляду, коли заходи стануть необгрунтовано жорсткими й перманентними?