Перемога із застереженнями: чого чекати від ринку газу для населення

Відсьогодні, 1 липня, побутовий споживач природного газу в Україні стане вільним від «кайданів» монопольних постачальників. Багато гравців вітають запуск цієї важливої ​​альтернативи. Адже відкриття ринку дозволить домогосподарствам вибирати вигідні й цікаві умови, а постачальникам – розвивати і покращувати свої пропозиції. Послуга стане конкурентною, як у всьому цивілізованому світі. Однак на практиці робота цього механізму може значно відрізнятися від запланованої моделі. Про те, які ризики приховані за «вивіскою» реформи на ринку газу, спеціально для Mind розповів Володимир Шведкий, СЕО енергетичного провайдера ETG.UA.

НАК «Нафтогаз» все ще є монополістом. Володіючи вітчизняним газом, який видобуває його «дочка», компанія «Укргазвидобування», він може демпінгувати, звужуючи конкурентні можливості інших постачальників. Такого не повинно бути на вільному ринку. Ми вважаємо, що всі учасники ринку природного газу, включно з «Нафтогазом», облгаззбутами і приватними компаніями, повинні отримати можливість купувати газ у «Укргазвидобування» за прямими контрактами.

Тільки в такому вигляді модель вільного ринку природного газу зможе бути ефективною. Інакше ситуація не зміниться і ринок буде вільним лише формально. Ризик того, що монополіст застосує принцип роботи «ПСО-мінус», великий. Це дозволить НАК «Нафтогаз» захопити ту частину ринку, яка сьогодні належить облгаззбутам. Про вільну конкуренцію на ринку в цьому випадку не йдеться. Як би не вийшло: «Це ж наш спільний газ, але мрії збуваються тільки у вас».

Відсутність біржі як такої і розуміння, як формуватиметься ціна для населення, також впливає на готовність ринку до відкриття. Кінцева вартість для споживача формується таким чином: ціна TTF + ПСО + транспорт + націнка (маржа постачальника). Реальна маржа постачальника повинна знаходитися в межах 7–10%, інакше робота на цьому ринку стає невигідною, а значить – лібералізація не відбулася. При націнці в 1% до TTF уся формула для незалежних компаній буде неринковою. Постачати в збиток нікому не цікаво, тому ринок залишиться без постачальників. Та й ринком це назвати не можна.

У червні постачальники НАК «Нафтогаз» – «ГК «Нафтогаз України» і «Нафтогаз Трейдинг» «загравали» з промисловим споживачем у роздробі істотним дисконтом від ринкових цін на біржі. Вони реалізували газ споживачам зі знижкою 400–500 грн за ціною 2900 за 1000 куб. м. Водночас продаж липневих обсягів газу на біржі «Нафтогаз Трейдинг» здійснював за ринковою ціною 3300–3450 грн за 1000 куб. м, оптові продажі. Це перший дзвіночок, який демонструє, що і на ринку поставок газу населенню можуть бути маніпуляції і спотворення за рахунок монопольних позицій НАК «Нафтогаз» на ресурс.

Дозвіл населенню переходити до незалежних постачальників з боргами створює певні ризики, хоча частково і є позитивним чинником. У покупця з'являється можливість переходити з такими боргами від постачальника до постачальника нескінченно, не розплачуючись за газ. З такими клієнтами потрібно вибудовувати правильну роботу з погашення заборгованості – давати їм інструменти, що дозволяють віддалено, не виходячи з дому, вирішувати питання оплат.

Перехід до нового постачальника без профілю споживача – додаткове утруднення, якого зазнають гравці вільного ринку B2C. Питання планування обсягів і контролю їх споживання, безумовно, виникнуть. Адже ці персональні дані залишаться в облгазів, а споживач, за нашою філософією, не повинен займатися розрахунками та аналітикою. Інакше в чому комфорт вільного ринку?

Проблема відчутна, і ми застосовуватимемо досвід, який вже маємо в роздробі B2C. У нашому клієнтському портфелі понад 50 таких споживачів, перші «ґулі» набиті. Ми вважаємо, що цей унікальний досвід нам допоможе.

Населення, як покупець, вельми інертно в плані переходу до інших постачальників природного газу. Необхідний додатковий час для роз'яснення та навчання потенційних споживачів, внутрішньо готових до переходу. Адже зміна постачальника пов'язана з питаннями безпеки для покупця газу.

З цієї причини ми не очікуємо різкого сплеску активності продажів у даному сегменті, принаймні цього опалювального сезону. Підсумки переходу B2C правильніше буде аналізувати через 9 місяців після того, як «запрацює» цей ринок у тому вигляді, в якому він задумувався – без домовленостей монополістів і умов, що порушують права незалежних постачальників.