Конкурентні війни, або Чи існує АМКУ взагалі
І що може змінитися в роботі комітету
Нещодавній скандал із відставкою голови Антимонопольного комітету (АМКУ) Юрія Терентьєва через тиск президента Володимира Зеленського і подальше відкликання заяви голови АМКУ про відставку викликають багато запитань як до повноважень президента в цій історії, так і до законодавчого врегулювання діяльності АМКУ.
Раніше Кабінет Міністрів вже анонсував, що готує закон, який має забезпечити фінансову й операційну незалежність АМКУ. Про це йшлося в оприлюдненому меморандумі МВФ.
Що передбачає новий законопроєкт і якого врегулювання діяльності дійсно потребує АМКУ, розповів Mind юрист юридичної компанії Investment Service Ukraine Ілля Вишневецький.
Безперечно, однією з важливих основ економічного процвітання є створення ефективних і прозорих антимонопольних механізмів. Антимонопольне законодавство України до підписання угод з Європейським Союзом мало велику кількість проблем, притаманних недавно створеній регуляторній системі. Прикладами цих проблем були: дуже широкий спектр виключень і пільг; низька ефективність застосування антимонопольного законодавства на практиці та інші.
Розвиток бізнесу всередині країни – дуже важливе питання, яке при правильному розвитку та регулюванні поповнить бюджет країни.
Наразі функції з додержання антимонопольного законодавства покладені на АМКУ. Основним його завданням є захист державою конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Що має врегулювати законопроєкт
Законопроєкт покликаний забезпечити:
- прозорість, конкурентність і захищеність від політичного втручання процесів призначення і зняття з посади глави АМКУ і держуповноважених;
- посилення повноваження АМКУ в проведенні фізичних обшуків і конфіскації документів та забезпечення обміну інформацією з іншими правоохоронними органами;
- то, що рішення АМКУ отримають статус правозастосовних виконавчих документів, і у такий спосіб забезпечать відсутність необхідності використання судового процесу для забезпечення виконання рішень.
Таким чином АМКУ стане антимонопольним органом європейського стандарту, однак потрібно зрозуміти, чи потрібно це АМКУ взагалі?
Відповідь на це питання – так!
Про політичну «незалежність» АМКУ
Зараз Антимонопольний комітет України неможливо назвати «політично незалежним». У разі відсутності цієї залежності АМКУ міг би визнати монополістом ДТЕК, який видобуває майже 80% вугілля та володіє п'ятьма з семи найбільших в Україні обленерго.
Якщо б АМКУ виконував свою основну функцію із захисту конкуренції, невідкладним би став вихід на український ринок інших енергетичних компаній та можливе зменшення цифр у платіжках.
Іншим прикладом бездіяльності органу захисту конкуренції можна назвати діяльність Міжнародних авіаліній України (МАУ), які здійснюють майже 70% усіх пасажирських авіаперевезень в Україні. Визнання МАУ монополістом могло б сприяти появі конкуренції в галузі та, як наслідок, покращенню якості авіаперевезень та зменшенню вартості квитків для пасажирів.
Про публічні закупівлі
Також потребує вдосконалення повноваження АМКУ під час розгляду скарг у публічних закупівлях.
Антимонопольний комітет України дотримується формального підходу під час розгляду скарг і вважає обґрунтованим відхилення пропозиції учасника через формальну відсутність певного документа, навіть очевидно непотрібного.
Наприклад, потенційний учасник завантажив оригінал документа замість засвідченої копії. Замовник може відхилити пропозицію цього учасника. Для захисту своїх прав учасник звертається до АМКУ, який також визначає це як порушення при складанні тендерної пропозиції.
Подібних прикладів на практиці достатньо. Саме тому питання антимонопольного законодавства є дуже гострим, а саме законодавство потребує постійного поліпшення.
Як потрібно змінити антимонопольне законодавство
АМКУ грає одну з основних ролей при здійсненні великої приватизації (об’єктів, балансова вартість яких перевищує 250 млн грн), адже для досягнені успіху потрібно отримати його дозвіл на здійснення концентрації.
Для досягнення мети уряд повинен розробити законодавство, яке врегулює призначення голови АМКУ та його заступників. Так, якщо наразі його призначає президент за згодою Верховної Ради, а більшість голосів ВР – з партії президента, важко назвати такий орган незалежним.
Тому захищеність від політичного втручання може зберегти конкуренцію у «великому бізнесі», адже в ситуації, коли АМКУ стане незалежним, важко уявити, що державні підприємства з переробки нафти стануть «іграшками» в руках однієї людини.
Як працюють антимонопольні органи у світі
Для більш детального аналізу та вирішення питання щодо доцільності вдосконалення антимонопольного законодавства, потрібно порівняти роботу АМКУ з роботою аналогічних органів в інших країнах.
Наприклад, в США повноваження з антимонопольного законодавства має Міністерство юстиції. Там поповнення бюджету країни та поліпшення бізнес-ринку є найважливішим завданням, тому уникнути відповідальності не вдасться.
Гарним прикладом вищенаведеного може слугувати слухання Антимонопольного комітету у справі Facebook.
Законодавці хотіли знати про практику компанії щодо конкурентів. Антимонопольний орган зазначив, що чотири з шести найбільших соціальних платформ – Facebook, Messenger, Instagram і WhatsApp – належать Facebook, що може кваліфікуватися як монополія або «монопольна влада».
Рішення було прийняте, і воно дуже не сподобалося Facebook – штраф у розмірі $5 млрд.
Аналогічна ситуація виникла в березні, коли Антимонопольний орган ЄС оштрафував Google на $1,7 млрд за монополію в онлайн-рекламі.
Розгляди щодо Google в основному стосувалися алгоритмів його пошукової системи, які виділяють насамперед продукти Google і ставлять інші в невигідне конкурентне становище.
Ось такими прикладами можливо довести, що антимонопольні органи в інших країнах не тільки слідкують за комерційним сектором, а ще й збагачують казну своїх країн. АМКУ не є досконалим органом, тому його оновлення та оновлення його функцій є логічним продовженням.
Завдяки успішній практиці ЄС у цьому питанні, ми знаємо, до чого потрібно «дорости», тому що наше антимонопольне законодавство відстає на 50 років від практики та успіхів наших «сусідів».
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
