У «десятку»: як визначатимуть цільове призначення землі
Як працюватиме новий закон щодо планування використання земель
З 1 липня 2021 року громадяни України зможуть набувати право власності на земельні ділянки сільгосппризначення площею до 100 га. Народні обранці врегулювали й інші питання, які стосуються доленосного рішення. Зокрема ті, що пов'язані з визначенням цільового призначення землі. Відповідний закон Верховна Рада ухвалила 17 червня 2020 року. Документ має набрати чинності 24 липня 2021 року.
Водночас, за даними Всеукраїнської аграрної ради (ВАР), із понад 33 млн га сільгоспземлі, які сьогодні в Україні обробляються (це без врахування окупованого Криму та тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей), понад 13,2 млн га обробляються повністю в чорну.
Які зміни в законодавстві передбачені зазначеним документом і як зміниться ситуація з нелегальним використанням земель, розповів Mind керуючий партнер JN Legal Ян Левітас.
Ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» 17 червня 2020 року №711-IX (законопроєкт №2280) відбулося у фарватері подальшого реформування земельних та містобудівних відносин, дозвільної системи та розширення повноважень місцевих громад.
Що не так із цільовим призначенням
Цим законом до цілої низки законодавчих актів внесено зміни, які за своєю суттю і механізмом врегулювання тих чи інших правовідносин є досить кардинальними. Зокрема, це стосується і новаторських підходів до вирішення нагального вже упродовж тривалого часу питання співвідношення цільового призначення земель та їх функціонального зонування.
До прийняття закону проблемою як чинного законодавства, так і правозаставної практики в містобудівній сфері була неузгодженість наведених понять, їх змісту і нормативного навантаження, що обумовлювало ситуації, коли в багатьох випадках функціональне та цільове призначення земельної ділянки не збігалися.
Визначення цільового призначення земель (категорії, вид цільового призначення, вид використання) врегульовувалося земельним законодавством, а функціонального призначення земельної ділянки – містобудівним законодавством, що тільки підкреслювало різну правову природу цих понять.
При цьому про те, яке функціональне призначення має земельна ділянка, можна було дізнатися тільки із містобудівної документації, оскільки документи на земельну ділянку (ні правовстановлювальні, ні кадастрові) такої інформації не містили.
На практиці для органів та осіб, задіяних у містобудівному процесі, одним із основних проблемних питань було визначення того, що можна збудувати на земельній ділянці з огляду на її цільове та функціональне призначення, і яке з цих понять є домінантним для його вирішення.
Достатньо лише проаналізувати судову практику щодо розгляду справ про оскарження суб’єктами господарювання накладення Держгеокадастром штрафних санкцій за нецільове використання земельних ділянок, щоб пересвідчитися у нагальності врегулювання такої правової прогалини.
Що передбачає новий закон
Внесеними новим законом змінами до статті 20 Земельного кодексу України визначено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. У разі зміни цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
При цьому (за певними виключеннями) чітко визначено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Поняття «функціональної зони території» визначено змінами, внесеними до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за якими це «визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови».
Для реалізації наведених положень передбачено, що класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними затверджується урядом України. Крім того, ним також мають затверджуватись і правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони.
Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Отже носієм офіційної інформації як про цільове призначення земельної ділянки, так і про належність земельної ділянки до певної функціональної зони відтепер буде Державний земельний кадастр.
Запровадження таких законодавчих норм має призвести до унеможливлення настання ситуацій, за яких цільове та функціональне призначення земельних ділянок не збігалися б або були відмінними.
Залишається лише сподіватися, що заходи щодо реалізації нового закону, передбачені для відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування, будуть своєчасно та у повному обсязі профінансовані та виконані, і новий закон, після набуття ним чинності, запрацює в цій сфері відповідно до задуму законодавця.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
