Великий Брат слухає: як Зеленський бачить викриття корупції
Що гарант змінив у відповідному законі
Верховна Рада України на початку червня повторно проголосувала за закон «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» (відповідний законопроєкт №3450) і затвердила пропозиції президента Володимира Зеленського до документу. Раніше народні обранці ухвалили цим законом створення Єдиного порталу викривачів корупції. Що змінилося в новій редакції нормативно-правового акта, розповів Mind керуючий партнер Адвокатського об’єднання CREDENCE Василь Фаринник.
На початку березня Володимир Зеленський ветував закон «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо впорядкування окремих питань захисту викривачів», повернувши його до парламенту зі своїми пропозиціями.
Це рішення підтримували не лише експерти, а й представники багатьох громадських організацій.
Взагалі сам законопроєкт створює правові умови для організації Єдиного порталу повідомлень викривачів корупції та закріплює гарантії правового захисту викривачів виключно через адвокатів системи безоплатної правової допомоги. Крім того, викривачів убезпечують від звільнення з роботи, гарантують право на заходи безпеки, конфіденційність та анонімність повідомлень, винагороду у визначених законом випадках, а також отримання психологічної допомоги.
Що не сподобалося Зеленському?
Щодо пропозицій президента, то вони логічно обумовлені не лише критикою активістів, а й кількома вагомими підставами.
Насамперед це відсутність належного захисту прав викривачів. Єдиний портал повідомлень викривачів у попередній версії виглядав фактично як база даних, до якої вноситься не лише інформація, повідомлена викривачами, а і їхні персональні дані та інформація про стан і результати розгляду можливих фактів корупційних правопорушень.
Законом не було визначено мети оброблення цих даних, їхнього обсягу, коло осіб, які матимуть доступ до реєстру, порядку захисту та відповідальності за незаконне використання чи розголошення таких даних.
Власне саме тому доопрацювання в цій частині були необхідні. Адже такий підхід як мінімум суперечить Конституції України та положенням Закону України «Про захист персональних даних».
Крім того, НАЗК, яке визначається держателем порталу, фактично отримувало широку дискрецію в питанні порядку ведення Єдиного порталу без будь-яких запобіжників від зловживань повноваженнями.
Наразі в цьому контексті значно змінена ст. 53 з позначкою 1 «Забезпечення умов для повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону».
Як спростили процедуру викриття корупціонерів?
Не менш суперечливим виглядало й положення про те, що викривач фактично має сам не лише доводити факти вчинення корупційного правопорушення, а й вказувати, звідки йому «достеменно» відомі дані про це порушення. Фактично це нівелює закладений у чинному Законі України «Про запобігання корупції» підхід до викривачів корупції, за яким викривач повідомляє, зокрема, про можливі факти корупційних правопорушень.
Крім того, немає однозначного розуміння критеріїв, за якими наявність певних фактів можна визначити як «достеменно відомі». На практиці це підґрунтя для зловживань під час попереднього розгляду та оцінки повідомленої викривачами інформації.
Саме тому формулювання змінено й виглядає так: «Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені».
Які права надали викривачу?
Водночас у попередній редакції закону виплата винагороди викривачу прив'язувалася до стягнення в дохід держави завданих збитків, тоді як у Кримінальному процесуальному кодексі передбачається виплата винагороди після ухвалення обвинувального вироку суду. Така невизначеність, звісно, створювала ризики порушення прав викривачів.
За законом, розмір винагороди становить 10% грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру завданих державі збитків від злочину після ухвалення обвинувального вироку суду та стягнення в дохід держави грошей, цінностей та іншого майна або грошової суми, що відповідає вартості такого майна (пропонована редакція ч. 2 ст. 537 Закону України «Про запобігання корупції»). Тобто фактично змінювалися умови виплати винагороди викривачу – на відміну від чинного порядку виплата винагороди викривачу залежала від стягнення в дохід держави грошей, цінностей та іншого майна або грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
Це також не узгоджується зі ст. 1301 Кримінального процесуального кодексу України, за якою викривачу виплачується винагорода у вигляді 10% від грошового розміру предмета корупційного злочину або від завданого державі збитку після ухвалення обвинувального вироку суду.
Тому наразі це положення вилучено.
Окрім цього, президент вказав на необхідність узгодження окремих пропонованих положень, які містять різні підходи щодо створення та функціонування регулярних каналів повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень.
Щодо підтвердження статусу викривача, то ці норми залишилися без змін. Так, підтвердження здійснюється суб’єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» протягом десяти робочих днів з дня надходження обґрунтованої письмової вимоги особи, яка подала таке повідомлення.
Втім, навіть з урахуванням згадуваних пропозицій реалізація положень законопроєкту № 3450 на практиці все ще викликає безліч питань. Серед них і підбурювання вигодоодержувача до протиправних дій, і питання відповідальності анонімних викривачів за завідомо не правдиві повідомлення, і належність доказів наданих викривачем для їхнього подальшого використання в суді.
Тож, на перший погляд, важливий елемент антикорупційної архітектури може виявитись абсолютно недієвим, а то й взагалі небезпечним інструментом.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
