Одна голова добре, а більше – краще: як потрібно реформувати суд присяжних в Україні

Інститут судів присяжних ефективно працює по всьому світу. Присяжні виносять рішення як щодо господарських справ, так і у кримінальних провадженнях. Так, днями суд присяжних штату Техас оштрафував компанію Apple на $300 млн за порушення патентів, що належать компанії PanOptis Patent Management. Такі суди функціонують не тільки в інших державах, а й в Україні. Проте, у нас цей інститут поки не працює на повну силу. Чому так сталося, і які зміни потрібні національному законодавству, аби виправити цю ситуацію, розповіли Mind cтарший юрист, адвокат Arzinger Микола Ничипорук та молодший юрист компанії Юрій Ватащук.

Не так давно президент України, підписавши відповідні закони, схвалив поновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів та реформування Вищої ради правосуддя. Вказане має стати початком чергової судової реформи в нашій державі. Ні для кого не секрет, що необхідність такого реформування вже досить давно назріла, оскільки рівень довіри суспільства до вітчизняної судової гілки влади залишається вкрай низьким. На даний час владою вже було озвучено кілька варіантів реформування судових органів, найцікавішим з них є посилення ролі суду присяжних у кримінальному провадженні.

Як функціонує суд присяжних

Такий підхід дозволяє не лише виявити безпосереднє бачення громадян, що є справедливим, а що ні, а й запобігти багатьом корупційним ризикам. Це зумовлено тим, що підкупити одного суддю істотно простіше, ніж увесь склад журі, представники якого не є професійно деформованими та зазвичай проявляють значно більшу принциповість та людяність при прийнятті рішень.

Загалом, виокремлюють два основних типи судів присяжних.

1. Прийняття рішення повністю покладається на присяжне журі. Відтак, роль професійного судді зводиться до забезпечення дотримання процесуального порядку розгляду справи, інструктування присяжних стосовно особливостей застосування закону, а також визначення міри покарання у разі винесення присяжними обвинувального вердикту.
2. До розгляду справи на рівних умовах залучаються кілька засідателів присяжних та один або кілька професійних суддів. При цьому, порядок функціонування суду присяжних, перелік справ, які ним розглядаються, та особливості прийняття рішень можуть істотно відрізнятися у різних країнах.

Які справи розглядають суди присяжних в інших країнах?

До прикладу, в США кожна особа, яка обвинувачена у скоєнні злочину, який карається позбавленням волі більше ніж на 6 місяців має конституційне право на розгляд справи за участю присяжних у кількості від 6 до 23 людей, залежно від суду та інстанції. Конституції більшості штатів також надають право на суд присяжних у менш тяжких кримінальних справах.

Присяжні можуть виносити не лише кінцеве рішення стосовно вини, але і вирішувати чи достатньо доказів для передання справи обвинуваченого до суду взагалі. Для прийняття рішення, у федеральній системі судів США вимагається одноголосний вердикт, в той час, як у судах деяких штатів може передбачатись вимога простої або кваліфікованої більшості голосів журі для прийняття рішення. В американському суді присяжних суддя не може вирішувати справу по суті, а лише інструктує журі стосовно елементів справи, на які вони повинні звернути увагу, а також консультує журі з деяких інших процесуальних питань.

Натомість, у Російській Федерації діє більш жорсткий підхід до вибору справ, які можуть розглядатись судом присяжних. Так, останній застосовується за заявою обвинуваченого у випадку вчинення конкретно визначених злочинів (вбивство, бандитизм, піратство, найманство тощо), якщо санкція за їх вчинення передбачає смертну кару або довічне позбавлення волі. Стосовно ж складу журі, то він є змішаним – 1 професійний суддя та від 6 до 8 присяжних, а кінцеве рішення приймається простою більшістю голосів. Більшість процесуальних та проміжних рішень, а також рішення стосовно призначення конкретного покарання приймається саме головуючим (професійним) суддею.

Як працює суд присяжних в Україні?

При цьому, аби такі кримінальні провадження були підсудними саме суду присяжних, а не колегії трьох професійних суддів, обвинувачений повинен заявити відповідне клопотання. Незважаючи на це, переважна більшість кримінальних проваджень розглядались виключно професійними суддями і лише відносно кожного сьомого обвинуваченого розгляд здійснювався за участі присяжних.

Щодо порядку прийняття рішень судом присяжних, то КПК України передбачає, що вони приймаються за наслідками голосування в нарадчій кімнаті простою більшістю. Ніхто зі складу суду присяжних не має права утримуватися від голосування, крім випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого. У такому разі голос того, хто утримався, додається до голосів, поданих за рішення, яке є найсприятливішим для обвинуваченого. При виникненні розбіжностей про те, яке рішення для обвинуваченого є більш сприятливим, питання вирішується шляхом голосування.

Які обмеження існують для застосування суду присяжних в Україні?

Водночас, на відміну від багатьох інших юрисдикцій, в Україні спостерігаються досить широкі повноваження присяжних стосовно прийняття рішень по справі. Так, вони не зводяться лише до встановлення факту вчинення кримінального правопорушення та прийняття рішення стосовно вини особи. КПК України встановлює, що всі питання, пов’язані з судовим розглядом, крім питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судді та присяжні вирішують спільно.

Такий низький відсоток може бути свідченням неефективності чинної моделі українського суду присяжних за низкою чинників.

1. Суди присяжних створені за прикладом радянських судів народних засідателів. Народні засідателі були необхідними виключно для створення штучного іміджу «прямого народовладдя», а також легітимізації непопулярних рішень суду. Так само і присяжні в Україні, на жаль, часто приймають остаточне рішення у кримінальному провадженні не самостійно. Зазвичай, вони, як і народні засідателі, не висловлюють власної думки з приводу обставин провадження, а лише безапеляційно підтримують рішення, що приймаються професійними суддями.
2. Необмежена можливість оскарження постановленого присяжними вироку. Зокрема, присяжні можуть приймати рішення лише під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. Зазначене рішення без будь-яких процесуальних перешкод може стати предметом апеляційного перегляду професійними суддями, що суперечить основній ідеї передачі частини судових повноважень громадянам. Остання передбачає прийняття доленосних судових рішень не професійно деформованими представниками держави – професійними суддями, а звичайними людьми, які б під час вирішення питання винуватості особи, застосовували виключно ідеї справедливості та здорового глузду. Відтак, надмірний контроль з боку судів вищих інстанцій фактично нівелює значення прийнятого присяжними рішення, адже у кінцевому результаті долю обвинуваченого все одно вирішуватимуть професійні судді.
3. Недостатня популяризація прямого народовладдя, а також недостатній досвід населення у здійсненні правосуддя. Така проблема підсилюється тим, що суд присяжних може розглядати конкретно визначений перелік справ, а кількість розпочатих проваджень є досить незначною. Відтак, суспільство фактично позбавлене можливості побачити, як насправді функціонує суд присяжних, і які завдання перед ним поставлено.
4. Надто малий кількісний склад присяжних – 3 особи. Так, саме різноманіття поглядів звичайних людей на всі обставини справи та різні критерії оцінки дій підсудного, як ніщо інше будуть сприяти здоровій та достатній дискусії присяжних в нарадчій кімнаті. В результаті якої буде прийнято найбільш обґрунтований та справедливий вирок. Проте, у разі меншої кількості присяжних така дискусія малоймовірна, оскільки останні, швидше за все, просто прислухаються до юридично вірного погляду на ситуацію двох професійних суддів.

Як можна змінити ситуацію?

1. Збільшити коло справ, які можуть розглядати суди присяжних. Доцільним є перейняття досвіду західної системи журі. Остання передбачає, що присяжні можуть розглядати справи з істотно нижчим порогом потенційної кримінальної санкції. Оптимальним було б встановлення можливості розгляду судом присяжних справ щодо покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років. Так, менша міра покарання залишає можливість отримати покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном та не відправитись до в'язниці. У той же час, щодо злочинів, де передбачається покарання строком понад 5 років позбавлення волі – така можливість відсутня. Тому прийняття доленосного вироку саме присяжними, є більш оптимальним варіантом для підсудного.
2. Збільшити кількість присяжних. По-перше, це дозволить виносити журі більш виважені та обґрунтовані рішення. По-друге, Україна, на жаль, країна з досить високим рівнем корупції в суспільстві. Відтак збільшення кількості присяжних зможе значно зменшити шанс їх потенційного підкупу. Оскільки ж інститут присяжних передбачає значні витрати на його функціонування, найбільш раціонально застосовувати диверсифікований підхід і збільшувати кількісний склад журі пропорційно до тяжкості злочину, що інкримінується обвинуваченому. Наприклад, збільшення кількості присяжних до 10 у провадженнях щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція яких не передбачає довічного позбавлення волі. У провадженнях щодо найбільш серйозних кримінальних правопорушень, де людині може загрожувати довічне ув'язнення, – збільшувати кількість присяжних щонайменше до 20 людей.
3. Переформатування ролі професійного судді у провадженнях, які розглядаються судом присяжних. За прикладом західних судів – варто віднести до його компетенції лише вирішення окремих процесуальних питань, інструктування присяжних щодо елементів провадження, на які вони повинні звернути увагу, перевірка допустимості доказів, перед їх наданням на розгляд присяжним, а також визначення покарання у випадку обвинувального вердикту присяжних. У той же час, рішення по суті справи повинно прийматись виключно самими присяжними в нарадчій кімнаті та без участі професійного судді. Таким чином можна буде усунути потенційний вплив професійного судді на процес прийняття присяжними остаточного рішення.
4. Істотно обмежити можливість подальшого оскарження вироків, винесених судом присяжних. По-перше, в такому разі сторони процесу докладатимуть максимальних зусиль для доведення перед присяжними своєї позиції, знаючи, що їхнє рішення буде остаточним. По-друге, самі присяжні будуть більш серйозно сприймати свою роль в процесі, знаючи, що саме на них покладається завдання винесення доленосного для підсудного рішення у справі. Звісно, слід залишити можливість оскарження вироків, постановлених з істотними порушеннями процесуального закону, а також в частині призначеного покарання. Водночас, рішення присяжних стосовно факту вчинення злочину та вини обвинуваченого у його вчиненні повинне залишатися остаточним.

З огляду на зазначене поточна модель суду присяжних потребує глибокого доопрацювання, або ж навіть й повного переосмислення. Яким шляхом піде законодавець під час чергової судової реформи наразі достеменно не відомо, але в будь-якому разі, слід враховувати позитивні напрацювання інших країн та поради вітчизняних правників. Лише таким чином держава зможе отримати дійсно якісну, дієву та прозору судову систему, яка стане своєрідним поштовхом до інших позитивних змін в країні.