Нападе чи відповзе? Які мотиви у Путіна тримати Україну у напрузі

Нападе чи відповзе? Які мотиви у Путіна тримати Україну у напрузі

І чому, якщо хочемо миру, – треба готуватися до війни

Этот материал также доступен на русском языке
Нападе чи відповзе? Які мотиви у Путіна тримати Україну у напрузі
Фото: УНІАН

Заголовки світових та українських ЗМІ вже кілька тижнів присвячені українському питанню – обговоренню ймовірності військового вторгнення російського агресора на територію України. При цьому сама РФ заперечує такі плани, але продовжує накопичувати війська на кордоні з Україною. Крім того, Кремль намагається всіляко спровокувати Україну та втягнути у військовий конфлікт. Так, напередодні було здійснено обстріл з боку окупованих територій та постраждали мирні жителі. Також Держдума РФ підтримала звернення до Путіна щодо визнання незалежності самопроголошених «ЛНР» та «ДНР». Чого ж хоче добитися Путін такими провокаціями, і що криється за передислокацією військ РФ на українські кордони, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.

Ескалація Росією напруженості на кордонах України поступово набуває якихось закінчених форм і хоч якоїсь мети. Насамперед, йдеться про сплановане загострення ситуації на лінії зіткнення на Донбасі та подальший розвиток російської агресії.

17 лютого на Донбасі вперше з 2019 року окупаційні російські формування застосували артилерію калібру 122 та 152 мм. При цьому під удар потрапили не лише об'єкти української армії (офіційно лише один поранений у ЗСУ), а насамперед громадська інфраструктура прифронтових населених пунктів, у тому числі дитячий садок, ліцей та житловий сектор. Географія обстрілу дуже широка – від Станиці Луганської у Луганській області до Набережного під Маріуполем.

І хоча артилерійські обстріли (нехай і не такі масовані) справа за 7 років позиційної війни більш менш звична, набагато більше питань викликає масована інформаційна атака зі спробою звинуватити Україну в обстрілах.

Майже в перші ж хвилини як з'явилося повідомлення про обстріл дитячого садка в Станиці Луганській російські ЗМІ та деякі «інформаційні агенції» з окупованих територій Донецької та Луганської областей, взявши фото реального обстрілу, почали розганяти фейк про обстріл дитячого садка, але вже на окупованій території.

Хоча цю інформацію дуже швидко спростували, проте те, що провокація була заздалегідь підготовлена, ​​цілком очевидно. Імовірно, це ланки одного російського плану.

До чого призведуть провокації РФ?

Сьогодні вже зрозуміло, що спроби продавити Захід ультиматумами провалилися, і Путіну зараз конче потрібна яскрава та швидка перемога для власного електорату, який не звик думати, а повністю довіряє інформаційній машині держави. І такою «потужною перемогою» може стати визнання квазі-республік – «Донецької» та «Луганської».

Адже буквально за кілька днів до подій 17 лютого депутати нижньої палати російського парламенту під час рейтингового голосування «раптом» вирішили попросити Путіна визнати незалежність «ЛДНР». Причому за основу був взятий варіант, підготовлений формально опозиційною комуністичною партією.

Хоча багато спостерігачів (особливо західних) говорять про те, що це рішення має врівноважити в медійному полі рішення Кремля почати відведення військ від українських кордонів – щоб це не сприймалося як поразка чи відступ, проте ситуація із визнанням незалежності «ЛДНР» суто теоретично несе набагато більше небезпеки для України, ніж здається на перший погляд.

Яка доля Мінських угод?

І насамперед таке офіційне визнання призведе до фактичної відмови Росії від Мінських угод. Про автоматичне припинення дії цих угод блискавично заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Досить швидко його підтримали західні колеги.

Фактично Росія відмовляється від плану, який вона просувала останні роки, – повернути окуповані території в рамках прийняття поправок до Конституції та оголосити ці території такими, що мають особливий статус, фактично власне законодавство, проросійську адміністрацію та контроль над силовими структурами.

Так, Донбас за планами кремлівських старців мав стати своєрідною гирею, яка б завадила нашій країні вийти з-під контролю Москви, а також увійти до НАТО чи, в перспективі, до ЄС. Мало того, з проведенням виборів у Верховній Раді з'являлися депутати від Донецької та Луганської областей, які об'єднавшись з іншими антиукраїнськими силами, які вже представлені в парламенті, цілком могли б стати досить ефективним важелем Росії для управління Україною.

Що може спровокувати Путіна?

Є другий дуже важливий момент, який може стати детонатором усієї ситуації та приводом для локального російського вторгнення. Справа в тому, що самопроголошені квазі-республіки завжди претендували і претендують на всю територію Луганської та Донецької областей, при тому, що нині контролюють лише третину території. Тому величезне питання – у яких саме межах Кремль може визнати ЛДНР?

Адже якщо визнати їхню незалежність, це означає погодитися з прийнятими ними «конституціями», які закріплюють територіальні претензії до України.

У результаті для Росії таке визнання може стати приводом для проведення військової операції, як мінімум, за контроль над частинами Донецької та Луганської областей, які нині перебувають під контролем України.

Причому ситуація може виявитися ще гіршою –  такою собі «рушницею на стіні», коли Росія не розпочне бойові дії автоматично після визнання незалежності, а постійно триматиме Україну в напрузі загрозою нового масштабного військового конфлікту. Що з огляду на наявність двох окупаційних корпусів, які завжди можна посилити, буде досить просто – це не тримати 100-тисячний корпус у полях. Це набагато дешевше та ефективніше.

Які ще маніпуляції передбачає агресор?

Є ще один варіант. Справа в тому, що ухвала Держдуми символічно розв'язує Володимиру Путіну руки. З одного боку, президент Росії може звернення депутатів ігнорувати рівно стільки часу, скільки йому заманеться. З іншого боку, будь-якої миті визнання незалежності завжди можна використовувати як останній аргумент та козир у протиборстві з Україною та Заходом.

Фактично загрожувати підписати указ про визнання «ДНР» та «ЛНР» можна роками. І весь цей час проводити у непотрібних переговорах.

У цих умовах Україні залишається лише одне – зміцнювати свої збройні сили, закуповувати нове сучасне озброєння, розвивати територіальну оборону, і як би це не звучало сумно – готуватися до війни, адже судячи з усього, політичного рішення, яке б задовольнило Кремль, просто не існує у природі .

Росію влаштує лише повний військовий розгром України з подальшим поверненням території до складу нового СРСР, який зараз називається Союзною Державою.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.ua

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло