Залежні незалежні: чому світу варто потурбуватися про виконання Стамбульської угоди
І що через її блокування терористом-росією отримає Україна
Інфопростір у п'ятницю, 22 липня, вибухнув новиною: нарешті, після п'яти місяців простою, Туреччина, ООН, Україна та росія змогли досягти консенсусу в розблокуванні експорту українського зерна. Однак «щастя» тривало недовго – у суботу Одеський порт, звідки мав відбутися експорт, обстріляли росіяни.
Чи запрацює Стамбульська угода, як це вплине на інші галузі АПК та чому розблокуванням експорту має перейматися (або хоча б активно «виражати стурбованість») не лише Україна, а й інші країни світу, розповіла Mind виконавча директорка Насіннєвої асоціації України Сюзанна Григоренко.
Докладно про нюанси відкриття зернового коридору – у матеріалі Mind «Стамбульські угоди: що означає розблокування експорту українського зерна».
Як інші галузі економіки залежать від розблокування експорту зерна?
Продаж зерна – проблема не лише агровиробників. Простоювання в одній галузі того чи іншого сектору за ефектом метелика одразу боляче б’є по інших, найближчих секторах. Наразі це: насіннєвий та хімічний ринки і тваринництво.
Насіннєвий ринок. Цього року великого падіння не відбулося. Оскільки аграрії закупили наперед насіння й мали бронювання на період весняної посівної кампанії. Однак із наближенням осінньої посівної та особливо весни 2023-го ризики з просіданням ринку зростають.
По-перше, деякі аграрії вже вирішили залишити землю під паром, тобто нічого не садити на зиму-весну. Адже зараз багатьом фінансово вигідніше взагалі не прибирати врожай із поля, навесні просто переорати поле й лишити все як є. Це стосується кукурудзи та пшениці. Саме тих культур, які немає змоги експортувати та які ніде зберігати.
По-друге, хтось перепрофільовується на дешевші культури, шукає дешевше насіння або ж просто вирощуватиме траву під сінокіс. Тобто найпершим ринком, який зазнає удару від нерозблокування експорту, буде насіннєвий.
До чого це може призвести? Як мінімум – до скорочення ринку, а потім і до зниження потреб у насінні, дистриб’юторах, логістах, як максимум – до закриття чи виходу з України окремих компаній. Ще далі це виллється в перспективу дешевого або неякісного насіння на ринку. Наслідки цього галузь відчуватиме ще два-три роки, а на повноцінне відновлення піде чотири-п'ять років.
Добрива й засоби захисту. Під кожну культуру, купуючи те чи інше насіння, аграрій одразу продумує систему добрив, живлення й засобів захисту (гербіцидів, фунгіцидів, регуляторів росту тощо). Адже якісне насіння без хорошого захисту – просто кошти на вітер.
Якщо підприємець вкладається в землю, техніку й насіння, то забезпечує і надійний захист. Якщо ж ринок падає, і потреба в насінні знижується вдвічі (як це прогнозують, наприклад, великі гравці ринку кукурудзи: наступного року площі посівів можуть зменшитися до 3 млн га з 5,6 млн га у 2021 році), то падає і запит на захист рослин.
Це знову-таки призводить до збитків для компаній, скорочення штату, закриття дистриб’юторських бізнесів і т.д.
Тваринництво. Агроринок напряму поєднаний із галуззю тваринництва, оскільки постачає для цього ринку зерно, корми, іншу необхідну продукцію.
Наприклад, зелену масу з кукурудзи перероблюють на силос чи інші комбікорми. Так само ріпак чи пшеницю.
Зменшення обсягів цього постачання призведе до пошуку інших шляхів, можливо, імпорту, чи зміни логістики. А це завжди – додаткові витрати для підприємств.
І це тільки – прямі наслідки. А є ще безліч опосередкованих. Тож питання не просто в угоді про розблокування експорту, а й в її дотриманні – це питання життєдіяльності низки важливих для українців та іноземців сфер.
Чому розблокування експорту вигідне іншим країнам?
Інші країни теж зацікавлені в експорті українського зерна. І ось чому.
По-перше, досить багато материнських насіннєвих компаній родом з Європи. Якщо падає насіннєвий ринок, втрат зазнають, зокрема, і європейські офіси.
По-друге, зменшення площ під тими самими кукурудзою, пшеницею чи соняшником автоматично означає підвищення цін на цю сировину та продукти виробництва з неї.
По-третє, зростатимуть і ціни на продукцію тваринництва, яку українські фабрики й ферми також експортують до ЄС та інших країн. Тобто ефект метелика зачепить не просто кілька тисяч українських фермерів, а й мільйони людей по всьому світу.
Тому сьогодні надзвичайно важливо наголошувати на цьому питанні, як з боку українців, так і збоку європейців. Бо документ про розблокування експорту запрацює не тоді, коли з України піде перша партія зерна. І навіть не тоді, коли зерно дістанеться берегів Африки чи Близького Сходу.
Угода покаже свою ефективність лише тоді, коли після 120 днів будуть вивезені перехідні залишки зерна й перший врожай 2022 року, кошти підуть в економіку, а аграрії побачать реальні результати.
Лише тоді, коли агропідприємці вирішать проводити наступну посівну ярих культур і таки ухвалять рішення залишити посіви під пшеницею, соняшником і кукурудзою хоча б на рівні цього року – лише тоді зможемо сказати, що це була історична угода. Але до того часу ще багато роботи. Не тільки з боку українців.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
