Що це в небі деренчить? або Як ЗСУ збивають іранські дрони-камікадзе
Чому Ірану не стане сил на «велике замовлення» для росії
Іранські беспілотніки-камікадзе типу Shahed-136 останніми тижнями стали досить великою проблемою для України. І тут постає питання – скільки саме росіяни закупили таких «шахедів». 11 жовтня президент Володимир Зеленський під час термінової наради глав країн «Великої сімки» (G7) заявив, що країна-агресор вже замовила в Ірану 2400 дронів-камікадзе. На що здатні ці БПЛА й чи дійсно Іран може забезпечити постачання такої кількості дронів, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Основне слово в риториці президента – «замовила», тому що реально західні аналітики говорять про те, що кремль спочатку міг отримати всього 300 таких дронів. І це довгий час було дуже схоже на правду, адже за фото, які час від часу викладали різні ЗМІ з місць ударів дронів, найбільший номер «Герань-2» це «290». Однак сьогодні вже з'явилося фото уламків із бортовим номером «431».
Крім того, якщо б Іран мав можливість виготовити стільки апаратів, то хід бойових дій у тому самому Ємені або Сирії, де Тегеран підтримує одну зі сторін у війні, був би зовсім інший.
Збиті дрони «Герань-2».
Крім того, річ не тільки в тім, що Shahed-136 наносять досить точні удари, а наше система ППО не встигає реагувати. А й у тім, що росіяни їх із самого початку почали використовувати «роями» – тобто по одній цілі працюють відразу чотири, а то й вісім апаратів. І тут одразу постає інше питання.
Як так швидко росіяни навчилися використовувати новітню зброю?
Від перших згадувань про можливі закупки до першого удару минуло обмаль часу. Відповідь може бути тільки одна – разом з апаратами росіяни отримали й інструкторів – фактично найманців, які і обслуговують станції наведення і беруть участь у бойових діях на території України.
Хоча реальні підтвердження такої інформації поки відсутні, Центр національного спротиву з посиланням на інформаторів з окупованих територій називає мінімум три населених пункти, де базуються «шахеди» – це Залізний порт, Гладівка (Херсонська область) та Джанкой (окупований Крим).
Ще раніше була інформація від військової розвідки, що іранці можуть розміщуватися на аеродромі Новофедорівка (окупований Крим), а також, що їх масово перекидають до білорусі. Водночас підтвердження всіх цих даних наразі відсутнє, а «шахеди» на північних кордонах поки що не виявлені.
Загалом більшість ударів дронів локалізується саме на півдні та частково в центрі, що може свідчити про розміщення пунктів управління до них саме в Херсонській області або десь поряд.
Проте варто наголосити, що вже надходила інформація про накриття артилерійським вогнем ЗСУ одного з таких пунктів, однак офіційно її поки що не підтвердили. Так само й Іран досі не визнав передачу військовим рф Shahed-136. Своєю чергою росіяни теж говорять тільки про якісь міфічні «Герань-2», які «раптово» почали масово виготовляти. Також дуже поширеним є твердження про те, що росіяни змогли налагодити ліцензійне виробництво іранських дронів.
Однак це теж не робиться швидко – від монтажа виробничої лінії до організації постачання необхідних компонентів. Причому не варто забувати, що в дронах іранський тільки корпус, уся решта начиння закуплена на цивільному ринку в Європі та Китаю. Тому в умовах наявної транспортної блокади для рф буде величезною проблемою налагодити закупівлі за «сірими» схемами.
Як ЗСУ може збити «непомітні» іранські дрони?
Щодо засобів ураження для апаратів такого типу, з огляду на кількість збитих апаратів останніми днями, наші військові таки знайшли «магічну пігулку». Так, станом на 10 жовтня командування Повітряних сил ЗСУ заявило про 9 збитих «шахедів», а Міноборони підтвердило за 11 жовтня – 13, напередодні 12 жовтня – 17 іранських безпілотників.
Технологія боротьби з «іранцями» буквально «була на поверхні» – апарати досить гучні, мають відносно невелику крейсерську швидкість, тому найбільш ефективним засобом боротьби з ними є вогонь зенітної артилерії (використання ПЗРК буде менш ефективним, хоча й має право на існування).
Причому це в ідеалі – за даними автора декілька апаратів наші бійці збили просто скупченим загороджувальним вогнем з автоматів. Однак, звісно, це колосальна витрата боєприпасів, оскільки стріляти по повітряній цілі може далеко не кожен військовослужбовець.
Ще одним виходом може бути насичення ППО гарматно-зенітними установками (ГЗУ), які можуть створювати досить велику густину вогню. У наших умовах це ЗСУ-23-4 «Шилка» – з радаром і чотириствольними 23-мм гарматами 2A7, 2С6 «Тунгуска» з двома 30-мм 2А38. Але питання в тому, що їхня кількість явно недостатня – та сама «Шилка» була повернута на озброєння в ЗСУ тільки 2014 року.
Яка іноземна зброя допоможе вирішити проблему з «іранцями»?
Вірогідно, саме тому наші військові в перелік допомоги від західних союзників додали німецькі ГЗУ «Гепард» з двома 35-мм гарматами Oerlikon KDA. Їхнє постачання почалося наприкінці липня, і станом на 20 вересня 2022 року на озброєнні ЗСУ їх було 30 одиниць. Ці установки перекинуті перш за все в Одеську область, оскільки саме вона найбільше потерпає від ударів «шахедів».
Але це так звані штатні засоби для боротьби з цією загрозою.
Протягом останнього тижня військові почали використовувати й такі нестандартні елементи, як, наприклад, формування мобільних груп «мисливців за дронами».
Фактично це пікап з установленими в кузові 23-мм зенітною установкою ЗУ-23-2. Такі групи з двох-трьох машин висуваються за інформацією від спостережних постів у сектора, де може теоретично пролягати маршрут дрона-вбивці. А далі – що називається – справа техніки і майстерності розрахунку.
Зважаючи на досвід останніх днів, військові говорять про неефективність використання проти Shahed-136 антидронових рушниць, які є на озброєнні ЗСУ. Найімовірніше, це пов’язано з тим, що в конструкції іранських дронів використовуються найбільш розповсюджені цивільні комплектуючі, під які не заточені армійські зразки. Думаю, що з часом буде знайдена вразливість, і «іранців» можна буде збивати й засобами РЕБ.
Не варто забувати, що росіяни теж роблять висновки, і після перших втрат перейшли до вечірнього або навіть нічного використання «шахедів». Наводяться вони за координатами, тому безпілотникам не важливо на дворі ніч або день, а ось знайти таку «тарахтелку» в небі розрахунку ППО значно важче. Звісно, є тепловійзійні прилади або прилади нічного бачення, однак на оснащення розрахунків потрібен певний час. Отже, змагання «щита та меча», яке йде вже сотні років, триває…
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
