Китай і російсько-українська війна: на що готова та з чим почекає Піднебесна

Час від часу в інфопросторі з’являються новини про посилення співпраці КНР і рф, зокрема про ймовірне постачання летальної зброї з боку КНР. Одні іноземні ЗМІ спростовують їх, спираючись на заяви державних лідерів, інші – підтверджують, посилаючись на джерела в розвідці США. Водночас війна триває вже другий рік, а партнери України потроху вичерпують свої запаси для допомоги й замислюються про власну безпеку.

Кандидат політичних наук Ярослав Телешун розповів Mind, на скільки часу Україні вистачить підтримки від Заходу, чого можна очікувати від Китаю найближчим часом та чи загрожує людству нова Світова війна.

Наскільки ймовірна участь Китаю у війні на боці рф або надання зброї агресору

Я був би обережний із такими заявами, адже на цей момент немає підтверджених фактів на користь цієї тези. Інформація щодо постачання росії зброї з боку Китаю або ж можливість таких кроків поширюється переважно в засобах масової інформації.

Натомість у медіа з'являються і час від часу варіюються тези від «Китай надав росії передове озброєння» до «Китай ніколи не порушить норми міжнародного права й не надаватиме озброєння державі-агресору». І, як не парадоксально, такі заяви можуть з'являтися не тільки на діаметрально-протилежних за політичною, ідеологічно-доктринальною орієнтацією та формою власності ЗМІ, а й на ресурсах одного медіа.

За останній рік було достатньо випадків, коли той самий світовий топовий канал комунікації міг транслювати своїм читачам суперечливу інформацію протягом одного дня. Така ситуація свідчить або про непрофесійність редколегії того чи іншого ЗМІ, або ж про штучність такої ситуації, де інформаційний шум є не результатом плутанини, а інструментом конструювання акторами світової політики необхідної їм реальності.

Обидва пояснення мають місце, проте з домінуванням другого, де є глобальні гравці, а також – політичні та економічні дивіденди від цього інформаційного шуму.

Що стримує Китай у наданні зброї

Щодо перспектив надання зброї росії КНР, то варто поставити наступне питання: а чи вигідно Китаю наважитися на цей крок? Як мінімум зараз, з огляду на поточну соціально-економічну та політичну ситуацію в КНР і світі, такий крок є малоймовірним.

Звичайно, торгівля зброєю – надприбутковий бізнес для будь-якої держави, зокрема й для Китаю. Піднебесна входить до п'ятірки найбільших експортерів озброєння у світі з показником у 5,2% від загального обсягу експорту. Продати зброю росії, безперечно, привабливо для керівництва Китаю. Тим паче таким кроком можна досягти кількох цілей: поповнити власний бюджет, посилити тиск на США, зміцнити залежність росії від Китаю, отримати ще більший доступ до дешевших природних ресурсів тощо.

Власне, ці два ринки складають левову частку експорту КНР із сумою понад $1000 млрд, і міняти їх на якусь гіпотетичну політичну та економічну вигоду від надання зброї росії є вкрай ризиковим рішенням. Це може призвести до внутрішніх тектонічних змін у політичній та соціально-економічній системах Китаю. А внутрішня політика для влади КНР є більш пріоритетною, тому саме з огляду на неї й ухвалюватимуть ті чи інші рішення. Адже, як казав класик, «зовнішня політика – це продовження внутрішньої».

Безперечно, існує потенційна можливість у Китаю мінімізувати ризики від надання озброєння росії, наприклад за посередництва третьої держави, яка офіційно придбає озброєння для себе з можливістю подальшого перепродажу.

Проте, з огляду на медійний резонанс цієї теми та пильну увагу урядів інших країн та спеціальних служб, такий крок також малоймовірний. Ба більше, недавня поїздка президента Франції Еммануеля Макрона та президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн була одночасно і «пряником», і «батогом» для керівництва КНР із приводу необачних кроків у підтримці російської агресії проти України.

Читайте також: Як КНР озброює росію і чого очікувати від китайського ленд-лізу

Наскільки ймовірний вихід російсько-української війни за межі України та до чого тут Тайвань

По-перше, росія вже в будь-якому разі не перемогла, адже не змогла досягти жодної мети, яку поставила перед собою напередодні повномасштабного вторгнення.

По-друге, згуртована реакція так званого колективного Заходу стала гарним сигналом для країн, що хочуть перекроїти політичну мапу силовим методом, про недопустимість цих кроків. Наслідками таких дій буде економічна ізоляція та зовнішній соціально-політичний тиск.

Читайте також: “Сі Цзіньпін візьме все, що зможе, від ослабленого путіна”: Китай ніколи не допомагає просто так – аналітики

Чи вистачить ресурсів українських партнерів для стримування агресії росії

У цьому питанні є три складові: ресурсність України, ресурсність наших партнерів і ресурсність росії. Найбільш критичним нині є питання ресурсності наших міжнародних партнерів. Адже, якщо у нас вибір відсутній – у них він є.

Жодна з країн-партнерів України не хоче затяжної війни, адже це додаткові видатки й тиск на соціально-економічну систему. Як свідчить історія, навіть ті держави, які готувалися до такого алгоритму розвитку подій, виявляються неготовими повною мірою до викликів, породжених тривалою війною. Свідченням цього, зокрема, є не найкраще становище економіки США, найбільша за останні десятиліття інфляція в ЄС тощо. 

Якщо ми демонструватимемо результат, то й підтримка України буде продовжуватися до повної нашої перемоги. А готовність партнерів підтримувати нас тривалий час прямо залежить від успішності ЗСУ у веденні війни, а також – від успішності вітчизняного істеблішменту й органів державної влади ефективно реалізовувати публічну політику та реагувати на численні виклики.