Вибори до Європарламенту: як вони можуть вплинути на Україну

Сьогодні, 6 червня, починаються вибори до Європарламенту (ЄП), що триватимуть до 9 червня 2024 року. 270 депутатів Європарламенту обиратимуть виборці 27 країн-членів Євросоюзу, які голосуватимуть за національні партії у власних країнах. Цьогоріч передвиборчі перегони пройшли не без політичних скандалів. Так, днями у будівлях ЄП було проведено обшуки у зв'язку з імовірним втручанням у народне волевиявлення росії. Раніше також на тлі виборів до ЄП було ухвалено рішення про заборону чотирьох російських ЗМІ. Як саме вони можуть вплинути на світовий порядок та на ситуацію в Україні проаналізував для Mind кандидат політичних наук Ярослав Телешун.

Читайте також: Рік політичних реваншів: 8 найважливіших виборів 2024 року

Вибори до Європарламенту – це не про зміну системи, це лише про перестановку акцентів у європейській політиці. Однак і акценти для такого потужного, але й в той же час крихкого наднаціонального утворення, як Європейський Союз, можуть мати суттєві наслідки.

Перефразовуючи прем'єр-міністра Італії Джорджію Мелоні, цьогорічні вибори до Європейського парламенту – це «референдум, на якому обиратимуть між двома Європами», які в підсумку мають зійтись десь посередині. Однак в залежності від того, чи буде «склянка наполовину порожня чи наполовину повна», залежатимуть і перспективи України.

Безперечно, Київ, з огляду на ситуацію, є вкрай чутливим до коригування європейського політичного ландшафту. російська війна проти України є ключовим питанням передвиборчої риторики в переважній більшості країн-членів ЄС – від держав-симпатиків України до наших «традиційних» критиків.

Слухайте також: КОНТЕКСТ | У 2024-у голосуватиме половина світу. Чому це важливо і для України

На що впливають та як відбуваються вибори до Європарламенту?

Цьогорічні вибори до Європарламенту обумовлюються трьома ключовими чинниками:

• виборами на рівні країн-членів ЄС;
• формуванням політичних групи у ЄП;
• російським впливом.

Перші дві змінні є традиційними, третя – надбання цьогорічних виборів.
 
Вибори до Європарламенту, незалежно від усталеної логіки, насправді є окремими перегонами в 27 державах-членах Європейського Союзу. А тому від країни до країни динаміка виборів, як і вплив результатів виборчих перегонів на формування інститутів ЄС, є вкрай неоднорідною.

Також різниться і явка на вибори в різних державах європейської спільноти. В таких країнах як Бельгія, Італія, Люксембург де голосування є обов'язком, а не правом, явка на виборчих дільницях є традиційно високою (може сягати і 90%). Натомість у таких країнах як Словаччина та Чехія явка є традиційно невисокою: на виборах в 2019 році прийшло на виборчі дільниці 22% і 28% виборців відповідно. Згідно з квітневим дослідженням, громадяни країн-членів ЄС усвідомлюють важливість саме цих виборів і планують взяти у них участь.

Явка на виборах та відповідно кількість «штиків» у Європарламенті прямо впливає на розподіл сфер впливу між політичними групами у представницькому інституті ЄС. Наприклад, за умови спільної позиції 25 депутатів країн Балтії (Литва – 11 депутатів, Латвія – 8, Естонія – 6) щодо того чи іншого принципового для них питання їх голос буде менш помітним, аніж голос депутатів окремої німецької партії, що отримала на виборах лише 31,25% голосів виборців (відповідно 30 мандатів в ЄП).

Читайте також: Епоха великих фейків: як ШІ випробовує на чесність і стійкість західні демократії

Як народне волевиявлення може вплинути на загальну політику ЄС?

Європейські вибори є нічим іншим як виборами національних політичних партій, що приносять з собою у Європарламент елементи національного політичного дискурсу. А тому наративи євроскептиків та прихильників «єдиної Європи», правих та лівих, симпатиків та критиків України існують і будуть існувати поруч. Цей вінегрет з політичних сил національного рівня і є Європарламентом.

Розподіл депутатських мандатів в Європарламенті опосередковано впливає на пріоритизацію напрямів діяльності ЄС на наступні п'ять років. Також в результаті виборів до ЄП розпочнеться цикл оновлення інститутів Євросоюзу: новообрані депутати повинні будуть обрати очільника Європарламенту та Єврокомісії, а також затвердити новий склад ЄК.

Читайте також: Жахливіші, ніж війна: WEF назвав головні ризики 2024 року

Хто згодом впливатиме на рішення ЄП?

Основний темп в ЄП задають не національні партії чи тим паче окремі депутати, а політичні групи. Такі групи утворюються на основі спільних цінностей та політичних орієнтацій і до їх складу повинні входити щонайменше 23 євродепутати від семи країн-членів ЄС. Саме політичні групи є ключовими центрами впливу в наднаціональному парламенті. Здатність депутатів поза цими об'єднаннями впливати на порядок денний Європарламенту мінімальна.

Наразі існує наступний розподіл мандатів між політичними групами в Європарламенті:

• «Європейська народна партія» (християнсько-демократичні та консервативні партії) має 176 місць. Найбільше представників із Німеччини (30 мандатів), Польщі (16) та Румунія (14). Наразі це єдина група, що має представників від кожної держави-члена. З 1991 року стабільно має найбільше представництво.
• «Прогресивний альянсу соціалістів і демократів» володіє 139 місцями. Найбільше депутатів представлено з Іспанії (21 мандат), Німеччини (16), Італії (15). Лише Ірландія немає представника у цій групі, інші держави-члени представлені принаймні 1 депутатом.
• «Оновити Європу» має 102 мандати і об'єднує центристські та ліберальні партії. Найбільше представництво у Франції (23 мандати), Іспанії (9), Румунії, Нідерландів, та Німеччини (по 7 місць). Кіпр, Мальта та Португалія не мають своїх представників у даній групі.
• «Зелені – Європейський вільний альянс» володіють 72 голосами. Відповідно Німеччина (25 мандатів), Франція (12). Десять держав-членів ЄС не мають своїх представників у складі групи.
• «Європейські консерватори і реформатори» – 69 представників. Найбільше представництво у Португалії (27 манадатів). Десять країн-членів не мають своїх представників.
• «Ідентичність та демократія» представлена 49 депутатами. Тільки 7 держав мають своїх делегатів (Австрія, Бельгія, Чехія, Данія, Естонія, Італія, Франція). Найбільша кількість депутатів у Італії (22) та Франції (18). Ця політична група є праворадикальною і представлена депутатами від «Національного об'єднання» (Франція), «Австрійської партії свободи» (Австрія) та «Ліги Півночі» (Італія).
• «Ліві в Європейському парламенті» представлена 37 делегатами і 13 державами. Найбільше представників у Іспанії (6 місць), Франції (6) та Німеччини (5).
• У незалежних депутатів в Європарламенті 61 голос. До цієї неформальної групи входять депутати від крайніх лівих та правих партій «Фідес – Угорський громадянський союз» (виключили з EPP у 2021 році), «Курс – соціальна демократія» (Словаччина) (виключили з S&D у 2023 році) тощо.

Читайте також: Омріяний вступ до ЄС і НАТО: процес можливо пришвидшити

Якою може бути підтримка України після виборів до ЄП?

Варто зазначити, що в Європарламенті чинного скликання важливі резолюції щодо фінансової, гуманітарної, політичної та військової підтримки України після 24 лютого 2022 року завжди отримували підтримку більшості. Голоси політичних груп «Україно-скептиків» або ж окремих депутатів з огляду на розподіл сфер впливу в парламенті не мали значної сили.

Однак нині, в результаті виборів, може відбутися переформування парламенту. Відповідно до різноманітних досліджень очікується перерозподіл мандатів від лівоцентристських та «зелених» партій (які часто є одними з найбільш палких прибічників підтримки України) на користь праворадикальних політичних сил.

Згідно з прогнозами новинного видання Euroactive, місця у Європарламенті за результатами виборів будуть розподілені наступним чином: «Європейська народна партія» – 180 місць «Прогресивний альянс соціалістів і демократів» – 138, «Оновити Європу» – 86, незалежні депутати – 76, «Європейські консерватори і реформісти» – 75, «Ідентичність та демократія» – 68, «Зелені – Європейський вільний альянс» – 56, «Ліві в Європейському парламенті» – 38. Подібні результати підтверджують і дослідження іншого видання – Politico.

Паралельно будуть спроби крайніх правих змістити фокус уваги парламенту з питань зовнішньої політики на внутрішню. Однак з огляду на те, що ЄС – це про пошук консенсусу та компромісів, доведеться домовлятися з іншими політичними групами і це перманентно сприятиме пом`якшенню позицій, зокрема і щодо України. Європарламент у новому скликані, незалежно від результатів виборів, стане більш вимогливим у контролі за виконанням своїх зобов'язань, як і зі сторони України, так і зі сторони інших євроінститутів.

Гострі і не завжди коректні заяви топ-політиків, скептично налаштованих щодо України з країн Європи, є нічим іншим як крайніми спробами вирвати декілька додаткових пунктів напередодні виборів. російська федерація також намагається використати чинник виборів, щоб дестабілізувати ЄС як одного з ключових партнерів України. І різні право- та лівопопулістські сили є чудовим інструментом для цього. Паралельно з цим росія клонує веб-сайти популярних журналів і новинних служб, як британський Guardian та німецький Bild, для просування власної пропаганди, що резонує із заявами популістів. Зокрема нещодавно представники Бельгії, Польщі та Чехії заявили, що виявили докази на користь того, що Москва “змащувала долоні європейських парламентарів”.

Також не варто говорити про розворот політики ЄС, як і про здатність крайніх правил сил об'єднатися і кардинально змінити порядок денний ЄС. Достатньо пригадати, що виключення ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» з політичної групи «Ідентичність та демократія» ініціювала Марін Ле Пен з «Національного об'єднання», а Джорджа Мелоні, ймовірно, після виборів спробує приєднати свою партію «Брати Італії» до політичної групи «Європейська народна партія», а не до «Ідентичність та демократія» тощо.

Варто пам'ятати, що для виборів до Європарламенту є характерною невідповідність очікуваних і фактичних результатів ультраправих політичних партій. А тому цілком ймовірно ми можемо побачити на цих виборах повтор попереднього досвіду.

Природа ЄС як наднаціонального утворення впливає на те, що радикальні націоналісти «на місцях», стають поміркованими право-центристами на рівні інститутів ЄС. Як зазначив Вінстон Черчилль, «хто в молодості не був радикалом – у того немає серця, хто в зрілості не став консерватором – у того немає розуму».