Резонансний «містобудівний» законопроєкт №5655: чому він викликав стільки протиріч
Хто за, хто проти і навіщо Україні Містобудівна палата
Завтра, 19 жовтня, виповнюється 10 місяців відтоді, як резонансний законопроєкт №5655 відправився на підпис Президенту України, але з підписом так і не повернувся. При цьому протистояння навколо документа не вщухає. На початку вересня проти нього навіть відбувся всеукраїнський марафон, організований окремими професійними спільнотами будівельного ринку, представниками місцевого самоврядування та громадськістю.
Нагадаємо, що цей законопроєкт парламентарії прийняли ще у грудні (законопроєкт ще не підписаний Президентом Володимиром Зеленським. – Mind), але деякі забудовники почали називати його корупційним. А Олену Шуляк, нинішню очільницю партії «Слуга народу», яка є співавторкою законопроєкту, звинуватили у «проштовхуванні» інтересів тих девелоперів, які після прийняття документа нібито зможуть безконтрольно забудовувати міста. Проти законопроєкту виступили також мери Києва, Львова, Дніпра, спільнота архітекторів, Асоціація міст України тощо. Багато питань визивало створення Містобудівної палати.
Mind під час інтерв’ю з Оленою Шуляк, присвяченого здебільшого майбутній відбудові України, торкнувся й теми законодавчих змін, серед яких – проєкт закону №5655. Думка нашої співрозмовниці стосовно цього документа редакція вирішила виділити в окремий блог.
Кому й що не подобається в законопроєкті?
У таких містах, як Дніпро, Львів і Київ, багато забудови – зокрема, хаотичної і незаконної. Проти них відбуваються постійні протести мешканців, але забудова продовжується.
Великі міста проти законопроєкту №5655, їм вигідно залишити все так, як є. Тамтешня влада і забудовники – це єдине ціле, один механізм, який працює багато років дуже злагоджено. Перебуваючи в змові, вони вирішують, що будувати, за якою ціною продавати, кого допускати на ринок.
І це, до речі, причина того, що в Україні не працює жодна міжнародна девелоперська компанія. Бо ніхто не хоче мати постійні проблеми з отриманням земельної ділянки, містобудами, проєктуванням, експертизою, дозволами тощо. Це складний процес із безліччю корупційних ризиків. Звісно, мерам великих міст, які звикли працювати за старими зручними схемами, наш законопроєкт не сподобався.
Маленькі громади ж одразу підтримали наш закон. Це понад 1000 громад, які входять до Всеукраїнської асоціації громад. Тому що він відчиняє двері для інвесторів у сфері будівництва, які хочуть працювати за чесними та прозорими правилами. Особливо це стосується міжнародних компаній, які не сприймають корупцію в жодному вигляді.
Є ще одна причина, чому великі міста незадоволені документом. У законі чітко прописані зобов’язання місцевої влади реагувати на незаконні забудови. Сьогодні кількість таких забудов зростає, і люди скаржаться. А в проєкті №5655 прописано, що місцева влада повинна моніторити самочинне будівництво та вносити інформацію про нього до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ).
У місцевої влади є можливість виходити на перевірки та реагувати на незаконні забудови досить жорстко – аж до знесення (без звернення до суду). Але спочатку – моніторинг і фіксація всіх порушень в електронній системі. Цілком очевидно, що такий алгоритм не подобається владі великих міст.
Також мені зрозуміло, чому наш законопроєкт не подобається частині архітектурної спільноти, яка працює з місцевою владою. Наприклад, головний архітектор Полтави Микола Шевельов [член правління Полтавськоі обласноі організаціі Національноі спілки архітекторів Украіни] – ставленик сумнозвісного Олександра Мамая, він зараз має підозру через хабарі за дозволи у сфері благоустрою. У Полтаві судять Євгена Диканя та Миколу Шевельова. Це людина, від якої залежить видача дозволів, містобудів тощо. Звісно, він буде проти, бо є частиною тієї архітектурної спільноти, яка пов’язана з мерами міст, де будуються незаконні об’єкти.
Як бути містам без генпланів?
Законопроєкт пропонує, щоб забудовники реєстрували документи у ЄДЕССБ. Система їх автоматично перевірятиме, але всіх даних, за якими мають перевіряти об'єкт, у системі немає. Тому що в багатьох міст немає навіть генпланів.
Під час виборів мерів багато кандидатів обіцяють обов’язково розробити Генеральний план міста, але не роблять. Наприклад, Київ досі живе за документацією 1997 року, що є неприпустимими. І от якраз цю ситуацію має змінити законопроєкт №5655.
У документі йдеться про те, що всі дозволи чи містобудівні умови й обмеження видаються відповідно до містобудівної документації. І коли закон запрацює, він стимулюватиме розробку актуальної містобудівної документації. Саме містобудівна документація має стати основою будь-якого процесу будівництва. Без неї не можна буде отримати жодного дозвільного документа.
Як працюватиме Містобудівна палата?
Поки закон не підписав Президент України Володимир Зеленський, Містобудівну палату створювати немає сенсу. Вона повинна виконувати функцію нагляду за тими, хто дотичний до подій у будсфері – за недоброчесними архітекторами, інженерами технічного нагляду, експертами, органами місцевого самоврядування. Тобто за всіма потенційними порушниками.
Палата як дорадчий консультативний орган могла б розглядати звернення громадян і давати рекомендації міністру, наприклад, позбавити експерта / експертну організацію акредитації та вивести таку організацію з ринку. Як відомо, у нас постійно відбуваються порушення на будівельному ринку. Але жоден забудовник без архітектора не створить, наприклад, такий «шедевр», як будинок-монстр на Подолі чи численні будинки з іншими порушеннями. Усі вони не покарані. Усі вони із сертифікатами продовжують працювати далі.
Тому, коли ми працювали над створенням Містобудівної палати, взяли за основу досвід Нотаріальної палати України, яка просто «викидала» усіх недоброчесних нотаріусів. Ми вважаємо, що такий орган має бути і повинен розглядати різні кейси стосовно порушень. Важливо, щоб він не контролював будівництво та не міг це робити через Мінвідновлення. А лише здійснював нагляд за всіма недоброчесними суб’єктами.
Діяльність цієї палати дуже прозора й до «тендерної мафії» чи процедур, що відбуваються з тендерами, не матиме жодного відношення. Цей міф вигадали, щоб ще більше дискредитувати її. Щодо ФОПів, то законом не передбачено їх роботи у сфері контролю чи нагляду від слова взагалі. Як бачимо, нині застосовується безліч дискредитаційних моментів, мета яких – не дати запрацювати органам, які позбавлятимуть авторів «монстрів на Подолі» можливості й далі їх створювати.
Збільшується кількість громадських організацій і пересічних українців, які стають прихильними Містобудівної реформи. Безумовно, закон дуже складний, отже, не знаючи певного контексту, зрозуміти його важко. Тому ми відкриті до обговорень з усіма, хто має бажання розібратися.
Чому навколо документа виник такий резонанс?
Наша велика помилка в тому, що ми погано комунікували по цій законодавчій ініціативі із самого початку. Тому багато людей, не пов’язаних із владою і забудовниками, повірили замовним інформаційним кампаніям, які стверджували, що закон поганий. Ми зіткнулися не просто з хейтом, а зі спланованою медійною атакою. І зараз виправляємо свої помилки та постійно комунікуємо з усіма, проводимо публічні слухання, зустрічі, щоб максимально донести, чому цей закон важливий.
Наприклад, в Україні 109 бізнес-асоціацій просять Президента підписати закон 5655, бо вже втомилися платити хабарі. Адже, коли почнеться велика відбудова, а на кожному кроці в будівельній сфері доведеться сплачувати хабарі – до нас не прийде жоден інвестор. Бо залишиться той самий «закритий клуб» забудовників-замовників, ті самі правила і та сама корупція, яка нас знищить і розірве зсередини.
Концепція законопроєкту вперше була презентована на Національній раді реформ у 2020 році. Тоді її очолював Міхеїл Саакашвілі, і коли я сказала йому, що нам не дадуть одразу прибрати цим документом корупційні «вікна» у будівництві, він не погодився. Він вважав, що слід рубати максимально з усіх боків, бо з корупцією шляхетно поводитися не можна. Але під час голосування в залі парламенту депутатам телефонували мери та просили утриматись.
Зокрема, київським мажоритарникам представники КМДА казали: «Ти ніколи в цьому місті нічого не побудуєш!» Мери великих міст були впевнені, що голосів не вистачить. Але коли на табло висвітилася цифра 228 і «рішення прийнято», у сесійній залі знову зірвався телефонний шквал – шукали винних, які дали три голоси, що вирішили долю законопроєкту.
Після цього розгорнулася велика інформкампанія, що буцімто законопроєкт поганий, а реформа діє на руку будівельній мафії. Також виник міф, ніби вирішальними голосами в залі стали голоси ОПЗЖ. Усі ці речі треба було передбачити, бо це остання можливість для всіх зацікавлених залишити містобудування в такому стані, яким воно було всі роки незалежності. Називати чорним біле під час будь-яких реформ чи змін в Україні вже стало традицією – це можливість зберегти свої позиції, схеми, своїх людей у кабінетах. Але країна вчиться на власному досвіді, росте, відмовляється від радянського стилю життя та активно переймає досвід Європи, бо хоче стати кращою.
Тому я щиро вірю, що історія з реформою містобудування має світле завершення. Українці на власні очі бачили все будівельне свавілля та тотальну безкарність і знають, що це веде тільки на дно. Сьогодні ми маємо показати світу, що чесно, прозоро та з розумом витрачаємо кожну надану нам на відновлення гривню. Тому старі правила містобудування необхідно змінювати, доки маємо такий шанс.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
