Відповідальність судді: з 1 листопада відновлюється розгляд скарг на суддів

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було юридично відновлено розгляд дисциплінарних скарг на суддів, набув чинності 19 жовтня 2023 року. Крім того, саме відсьогодні, з 1 листопада 2023 року, відновлюється розгляд дисциплінарних скарг, які із цього дня почнуть розподілятися між членами ВРП для проведення попередньої перевірки.

Як ця система працюватиме на практиці, як пропонує змінити цю процедуру Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) і чи доцільно впроваджувати ті чи інші зміни, розповів Mind адвокат Ігор Тетеря.

Читайте також: Відновлення розгляду скарг на суддів: Верховна Рада ухвалила закон

19 жовтня 2023 року Вища рада правосуддя (ВРП) ухвалила рішення №997/0/15-23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора». Отже, ВРП вирішила з 1 листопада 2023 року відновити розподіл між членами ради скарг щодо дисциплінарного проступку суддів, розподіл яких було зупинено рішенням ВРП від 5 серпня 2021 року №1809/0/15-21.

Видами дисциплінарних стягнень, залежно від проступку судді, можуть бути:

• попередження;
• догана або сувора догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді на певний строк;
• тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням доплат і проходженням суддею курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; переведення судді до суду нижчого рівня;
• звільнення судді з посади.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Підставами для звернення зі скаргою на суддю та притягнення його до дисциплінарної відповідальності є, зокрема:

• незаконна відмова в доступі до правосуддя або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя;
• незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
• незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу;
• безпідставне затягування справи, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя;
• порушення суддею прав людини й основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків;
• визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення тощо.

При цьому скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Читайте також: Вступ до ЄС: яких змін у судовій системі очікують від України

Як НАЗК пропонує розширити кримінальну відповідальність щодо суддів

Водночас із відновленням дисциплінарної функції ВРП Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) розробило законопроєкт, яким пропонує доповнити Кримінальний кодекс України ст. 374-1 «Умисне ухвалення завідомо незаконного або необґрунтованого судового рішення». Остання передбачає встановлення кримінальної відповідальності за «умисне ухвалення суддею завідомо незаконного або необґрунтованого судового рішення (рішення суду, вироку, ухвали, постанови або судового наказу), вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих фізичних осіб або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб».

Цей законопроєкт, що має назву «Про внесення змін до Кримінального Кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року №7-р/2020» зараз перебуває на стадії громадських обговорень. Особисто я вважаю його прийняття недоцільним, з огляду на таке.

Наприклад, ст. 375 КК України, яка попередньо передбачала схожий склад злочину, а саме кримінальну відповідальність судді за постановлення завідомо неправосудного судового рішення, було визнано неконституційною саме тим рішенням Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року №7-р/2020. На виконання останнього НАЗК розробила цей законопроєкт. У рішенні КС вказав, що законодавством не встановлено такого поняття, як «завідомо неправосудне рішення».

У пропонованому законопроєкті НАЗК замінює цей термін іншими: «завідомо незаконне або необґрунтоване рішення». Розкриття понять «законне та обґрунтоване судове рішення» у процесуальних кодексах є, але постає питання: хто даватиме оцінку законності та обґрунтованості рішення, ухваленого суддею? Прокурор?

Це, звісно, недопустимо, оскільки в такому разі про правосуддя вже не йтиметься, адже прокуратура матиме важелі тиску на суд через можливість на свій розсуд порушувати кримінальні провадження проти суддів.

Саме тому для забезпечення незалежності суддів оцінку законності та обґрунтованості їхніх рішень може надавати тільки суд вищої інстанції. Про це зазначав також і Конституційний Суд України у рішенні №7-р/2020, на виконання якого НАЗК розробляло цей законопроєкт.

Читайте також: Дистанційне судочинство: Кабмін пропонує розпочати процес

Що передбачає чинне законодавство щодо відповідальності суддів?

Але тут виникає інша проблема: а хто ж тоді даватиме оцінку законності та обґрунтованості рішень Верховного Суду як суду найвищої інстанції? Адже його рішення можуть переглядатися тільки у виключних випадках, чітко передбачених у законі (за нововиявленими та виключними обставинами).

Зокрема, однією з підстав для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є: встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Отже, щоб переглянути остаточне судове рішення Верховного Суду за виключними обставини, у зв'язку з кримінальним правопорушенням судді стосовно ухваленого рішення, треба щоб був відповідний вирок, який набрав законної сили. Для того ж, щоб був вирок за запропонованою НАЗК статтею, треба, щоб остаточне судове рішення ВС переглянули і скасували. З цього випливає, що до суддів Верховного Суду запропоновану норму майже неможливо буде застосувати.

Ба більше, запропонований склад злочину передбачає обов'язкову наявність наслідків від ухваленого рішення суду, як-от: істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам осіб або інших тяжких наслідків. Але більшість судових рішень набирають законної сили тільки після їх апеляційного перегляду.

Виходить, що до суддів судів першої інстанції цей склад злочину також далеко не завжди зможе бути застосований. Адже, якщо таке рішення скасує суд апеляційної інстанції, наслідків, про які зазначено в статті, швидше за все, не буде. Якщо ж залишить у силі, то сумнівною здаватиметься його завідома незаконність чи необґрунтованість, навіть якщо в подальшому Верховний Суд скасує обидва таких рішення.

Також, варто зазначити, що в Кримінальному кодексі України існує ст. 368 «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою», яка стосується також і суддів.

Як на мене, цієї норми достатньо заразом із передбаченою дисциплінарною відповідальністю суддів. Натомість акцент уваги треба змістити зі створення нових складів злочинів щодо суддів на виявлення та розслідування правопорушень за вже наявними складами злочинів. Також потрібен належний і своєчасний розгляд дисциплінарних скарг на суддів та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності, а також відбір нових кандидатур на посади суддів в судах України.