В укриття – як на роботу: чи має право співробітник не працювати під час повітряної тривоги?
У яких випадках це загрожує звільненням і як ці питання прописані у трудовому законодавстві
Ракетні обстріли та пов’язані з ними повітряні тривоги стали невіддільною частиною життя українців уже протягом двох з половиною років. Люди живуть, спілкуються, відпочивають і, звісно, працюють в умовах, коли в будь-який момент може бути оголошено повітряну тривогу, а разом із нею небезпеку для життя та здоров’я кожного українця. У зв’язку з цим виникає дискусія, чи повинен громадянин працювати, коли оголошено повітряну тривогу: в яких випадках – так, а в яких – ні. І коли відсутність на роботі може бути підставою для накладення дисциплінарного стягнення на працівника за прогул. Оскільки ці аспекти ще недостатньо врегульовані законом, але вже були підставою для низки судових позовів, розібратися з ними на реальних прикладах спеціально для Mind спробував адвокат Ігор Тетеря.
Життя, здоров’я та безпека – найвищі соціальні цінності в Україні
Так, розпочати слід з Основного Закону України – Конституції, у ч. 1 ст. 3 якої задекларовано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У ч. 4 ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципі пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці. А частиною першою ст. 14 цього закону встановлено, що працівник зобов'язаний, серед іншого, дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.
Статтею 130 Кодексу цивільного захисту України на роботодавця покладено обов’язок розробити план / інструкцію реагування на надзвичайні ситуації. У тому числі – ракетні обстріли та пов’язані з цим повітряні тривоги. Ці інструкції повинні містити, зокрема, дії персоналу після початку повітряної тривоги, маршрути евакуації персоналу в безпечні місця, його укриття у захисних спорудах цивільного захисту тощо.
Такі план / інструкція мають бути доведені до відома працівників. Не вжиття необхідних заходів для забезпечення безпеки працівників може тягнути за собою адміністративну або навіть кримінальну відповідальність посадових осіб роботодавця залежно від наслідків такої бездіяльності.
Згідно з ч. 5 ст. 153 Кодексу законів про працю роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров’я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
З наведеного вбачається, що під час оголошеної повітряної тривоги, якщо роботодавець не створив безпечних умов праці на такий випадок, зокрема не забезпечив можливості виконання роботи в укритті, працівник має право не працювати під час повітряної тривоги, перебуваючи в безпечному місці. У такому разі працівнику має оформлятися простій і зберігатися за ним середній заробіток на час простою відповідно до ч. 3 ст. 113 КЗпП України.
Якщо ж на підприємстві укриття не передбачено, працівник має право покинути його територію та вирушити до найближчого укриття. Це відбувається в порядку, передбаченому планом реагування на надзвичайні ситуації, який затверджено на підприємстві, а якщо такий не затверджено – самостійно приймати рішення, де укритися від ракетної атаки, дбаючи в такий спосіб про особисту безпеку.
А чи існують випадки, коли неперебування на роботі працівника, пов’язане з повітряною тривогою, вважатиметься прогулом?
Що собою являє прогул?
Перш за все слід розібратися, що вважається прогулом. Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №754/16137/15‑ц, поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім'ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв'язку з цим на нову роботу.
Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров'я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров'я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірванні трудового договору з ініціативи працівника.
При цьому в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі №761/48981/19 та від 14 червня 2023 року у справі №727/3770/21 зроблено висновок, що законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається з огляду на конкретні обставини. Вочевидь поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу й не могли бути ним усунуті.
Отже, прогул – це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №727/3114/21, від 22 грудня 2023 року у справі №756/8875/21.
При цьому обов’язок доведення поважності причин відсутності працівника на роботі покладається на такого працівника.
Коли відсутність працівника на роботі під час повітряної тривоги вважається прогулом? Реальна судова практика
На сьогодні Верховним Судом не сформовано позицій щодо цього питання, тому орієнтуватися слід на практику апеляційних судів.
Так, відповідно до обставин справи №752/6672/22, яка була розглянута Київським апеляційним судом, працівниця була відсутня на робочому місці з 21 квітня 2022 року до 17 травня 2022 року. У зв`язку з активними бойовими діями на території Київської області вона тимчасово переїхала до Закарпатської області, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Однак була звільнена з роботи за прогул.
Київський апеляційний суд у своїй постанові від 26 червня 2024 року, якою залишив у силі рішення суду першої інстанції про поновлення працівниці на роботі, зазначив, що невихід на роботу внаслідок ведення по всій території України воєнного стану та пов`язаних із цим обставин, а саме постійних обстрілів території України, у тому числі й міста Києва, не може мати наслідком звільнення за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України за підставою «прогул», тому що це обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я працівників та їх сімей, що кореспондується з обов`язком роботодавця забезпечити безпечні умови праці.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, станом на 25 квітня 2022 року місто Київ та Київська область не входили до території, на якій ведуться бойові дії, не може братися до уваги, оскільки воєнний стан введено на всій території України, і постійні ракетні обстріли міста Києва з початку військової агресії російської федерації проти України є загальновідомим фактом.
Працівниця вказала у своїй позовній заяві, що роботодавець до моменту її звільнення не забезпечив безпечних умов праці, а саме на підприємстві було відсутнє укриття, у яке можна було б спуститися в разі обстрілу. На це апеляційний суд зазначив, що з наданих суду доказів дійсно вбачається, що тільки 20 липня 2022 року відповідачем вжито заходів щодо забезпечення безпеки та захисту працівників на території підприємства, шляхом затвердження інструкції дій працівників у разі оголошення сигналу «повітряна тривога». Отже, суд зробив висновок, що доводи позивача щодо незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці станом на травень 2022 рік є обґрунтованими.
В іншій справі №729/1567/23, розглянутій Чернігівським апеляційним судом, встановлено, що звільнена працівниця 17.07.2023, 18.07.2023, 19.07.2023, 21.07.2023 та 24.07.2023 з 8:30 год до 14:20 год була відсутня на роботі й доказів на підтвердження поважності причин її відсутності на робочому місці не надала.
Залишаючи рішення суду першої інстанції, яким звільнення за прогул позивачки визнано законним, Чернігівський апеляційний суд у своїй постанові від 03 липня 2024 року зазначив щодо доводів звільненої працівниці про оголошення сигналу повітряної тривоги та дію воєнного стану, що КЗпП України жодних заборон на звільнення під час воєнного стану не містить. Самого лише факту запровадження воєнного стану в Україні недостатньо для того, щоб відсутність працівника на роботі була визнана поважною. Позивачка мала право не перебувати на робочому місці під час сигналу «повітряна тривога» і це не може вважатися прогулом. Проте в цьому випадку працівниця була відсутня на роботі не лише під час увімкнення сигналу тривоги, а й в інший робочий час.
У постанові Київського апеляційного суду від 1 травня 2024 року у справі №756/9643/23 судом встановлено, що наданими позивачем доказами не підтверджено наявність поважних причин його відсутності на робочому місці 13–16 червня 2023 року понад три години. При цьому, перебування в укритті під час повітряної тривоги є поважною причиною відсутності на робочому місці, однак така була врахована роботодавцем при звільненні й не зарахована позивачу в прогул.
В іншій постанові Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у справі №381/3349/23 вказано, що посилання позивача про дію повітряної тривоги цього дня, 30 березня 2023 року, не є поважною причиною відсутності працівника на роботі, оскільки повітряна тривога 30 березня 2023 року тривала 18 хвилин – з 13:26 год. до 13:44 год. Інших доказів на підтвердження поважності причин відсутності на роботі позивачем суду не надано.
У постанові Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у справі №935/703/22 вказано, що відсутність працівника на роботі з 14:00 по 17:00 год 05.04.2022 року, про що зазначено в наказі про його звільнення, не є прогулом у розумінні положень п. 4 ст. 40 КЗпП України, зважаючи на те, що, згідно з публічно доступною інформацією щодо тривалості та кількості повітряних тривог на території України, слідує, що 05.04.2022 в Житомирській області була оголошена повітряна тривога в наступні періоди часу та тривалістю: з 16 год. 03. хв. до 16 год. 38 хв. Таким чином, відсутність позивача на роботі 05.04.2022 становить менше трьох годин протягом робочого дня. Посилання представників відповідача, що працівник під час повітряної тривоги все одно мав перебувати на території роботодавця, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки там відсутнє належно облаштоване приміщення бомбосховища.
З усієї наведеної судової практики можна зробити висновок, що суди вважають повітряну тривогу поважною причиною відсутності працівника на роботі. Разом із тим кожен конкретний випадок аналізується судами окремо на предмет поважності причин відсутності працівника.
Також враховується: конкретний проміжок часу та рівень небезпеки на території, де знаходиться підприємство та оголошувалася повітряна тривога; час відсутності працівника на роботі по відношенню до періоду оголошення повітряної тривоги; забезпечення роботодавцем безпечних умов праці та/або захисту працівників на території підприємства. Зокрема – наявність укриття та/або розроблення інструкції щодо дій працівників у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» тощо.
Наприклад, якщо на території підприємства існує укриття, однак працівник пішов із роботи під час повітряної тривоги, такі дії можуть бути визнані прогулом. Так само як відсутність працівника на роботі, де укриття немає, хоч і під час повітряної тривоги, однак значно довше проміжку часу, коли така тривога була оголошена. При цьому, якщо працівник був відсутній на роботі під час повітряної тривоги з об’єктивних причин – з метою збереження свого життя та здоров`я – і після завершення повітряної тривоги невідкладно повернувся на роботу (або невідкладне повернення було неможливим), така відсутність працівника не може вважатися прогулом. Тож притягнення працівника за такі дії до дисциплінарної відповідальності буде визнано судом незаконним.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
