Підбиті літаки рф: чим їх могла атакувати Україна
І яку цінність вони мали для росії
ЗСУ знищили літак окупантів дальнього радіолокаційного виявлення А-50 та вразили Іл-22. Останній, як стверджують окупанти, зміг долетіти до російського летовища в Анапі. Чим українські Збройні Сили могли збити ці два літаки і чим ці борти були важливі для окупантів, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Читайте також: Бомбардувальники рф: з яких літаків ворог запускає ракети по Україні
Одним із важливих елементів сучасної війни є перевага в повітрі. Незважаючи на швидкий розвиток безпілотної авіації, поки що переважають пілотовані апарати. З початком широкомасштабного вторгнення агресору, як він вважав, удалося встановити панування в повітрі.
І це було досить очевидно: українська військова авіація зустріла лютий 2022 року з парком дуже поверхнево модернізованих літаків часів розпаду СРСР (найбільш нові – виробництва 1991 року). російська ж авіація мала потужний парк відносно сучасних літаків – звісно, що це не можливості США або навіть Китаю, але для локальної війни більш ніж достатньо.
Перемоги ЗСУ в повітрі
Але росіян чекав неприємний сюрприз – українські пілоти на своїх «дрєвніх» літаках у перші дні агресії змогли достойно протистояти ворогу.
Після колосальних втрат «пальма першості» у боротьбі з російськими літаками і гвинтокрилами перейшла до зенітників. Дуже зле росіянам стало після того, як масово в Україну почали надходити зенітно-ракетні комплекси західного виробництва. І тут українці, які мали дуже мало часу на підготовку (фактично отримали тільки базову), змогли час від часу влаштовувати чорні дні для російської авіації.
Спочатку в травні 2023 року розрахунки ЗРК Patriot, перекинуті в Чернігівську область змогли збити в брянській області фронтовий бомбардувальник Су-34, винищувач Су-35, а також два гвинтокрили Мі-8 ВКС росії.
Потім в грудні 2023 року в Херсонській області були збиті відразу три Су-34 і ось 14 січня 2024-го з’явилась інформація про те, що над Азовським морем під час рутинного патрулювання були вражені відразу два літаки – ДРЛВ А-50 і літак радіотехнічної розвідки Іл-22М. Наступного дня цю інформацію підтвердили й офіційні канали Сил оборони України.
Причому станом на 21:00 15 січня додаткові деталі були практично відсутні. Різні джерела подають геть різну інформацію. З відносно достовірних речей – фотографія нібито Іл-22М, який зміг аварійно сісти на цивільний аеродром Анапи. До речі, на фото можна побачити, що враження відбулось елементами керованої зенітної ракети.
Читайте також: Ракети для цілей у рф: Україна має потрібний арсенал власних зразків
Про засоби враження повітряних цілей, якими оперує Україна
Спробуємо підсумувати всі версії, які існують станом на 15 січня:
- «Дружній вогонь». Цю версію із самого початку почали розганяти російські пропагандистські канали. Десь після обіду підключилися й ресурси Повітряних Сил України (але тут не зрозуміло – чого більше, бажання потролити або прикрити реальну картину подій). Ця версія виглядає вкрай недолугою: подібні вильоти – це завжди рутина для екіпажу, літак знаходиться поза зоною враження ППО противника, «ходить» на одній швидкості, на одній висоті та за одним маршрутом. Й обов’язково всі розрахунки ППО мають інформацію про роботу таких жирних «гусаків». Крім того, є система сповіщення «свій – чужий», яка робить захват зенітниками власних літаків неможливою. Як варіант: несправність такої системи, але ураження одразу двох літаків і ймовірність відмови відразу на обох близька до нуля. Хоча з огляду на безлад, який відбувається в російській армії, якась імовірність такого варіанту розвитку подій все ж таки існує.
- Робота ЗРК Patriot. Тут, на мою думку, «гарячіше», однак є певні незрозумілі моменти. По-перше, А-50 – це літак, який має формувати картинку поля бою, і пуск ракети з такої досить великої дистанції він мав зафіксувати, бо саме для цього його і створювали. По-друге, у те, що екіпаж раптом був засліплений, важко повірити, оскільки дублювання систем у радянських конструкціях – це норма. А засліплення відразу за всіма частотами літака ДРЛВ – це завдання, яке досі не вирішили ані американці, ані росіяни. Або ж американська інженерна думка зробила крок вперед.
- Робота ЗРК С-300. Знову ж таки ті самі аргументи. Ба більше, пуск радянської ракети 1980-х років розробки, розрахунок і А-50, і Іл-22 мав бачити як на долоні.
- Робота винищувачів. Один із найменш реальних варіантів, але відкидати його не можна. Очевидно, що українські МіГ-29 і Су-27 не мають таких ракет класу «повітря – повітря», які могли б уразити російські літаки на такій дальності. Є варіант, що «раптом» з’явилися F-16 і далекобійні ракети, але тоді, знову ж таки, є питання, як росіяни «проґавили» підйом у повітря умовного F-16 і пуск ракети у свій бік.
Читайте також: Терористи наосліп: що втратила рф із підривом літака А-50 в «Мачулищах»
Про цінність збитих літаків для окупантів
Варто сказати про цінність літаків, які росіяни втратили за один виліт. Отже, літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50 був створений Таганрозьким авіаційним науково-технічним комплексом ім. Г. М. Берієва на базі середнього військово-транспортного літака Іл-76МД. Перебуває на озброєнні ВПС СРСР з 1985 року. Звісно, він дістався у спадок саме росіянам.
Літак забезпечує: дальнє радіолокаційне виявлення повітряних і морських цілей, визначення державної належності цілей, взаємодію (обмін інформацією) з автоматизованими системами управління збройних сил, передання інформації на командні пункти сухопутних військ, наведення практично всіх типів винищувачів і перехоплювачів на цілі, управління ударною авіацією.
Фактично це повітряний пост радіолокації і пункт наведення всіх вогневих засобів – від літаків до тактичних ракет. Екіпаж А-50 має досить серйозні можливості щодо визначення наземних цілей: так, пуск установки оперативно-тактичних ракет на кшталт «Точка-У» він може засікти з 300 км, а колону танків – з 250 км.
Зазвичай А-50 діє у взаємодії з іншими літаками – у цьому разі з повітряним пунктом управління Іл-22. Цей літак є повітряним командним пунктом, з якого можна керувати військами під час бойових дій. Перевага літака полягає в тому, що з висоти простіше забезпечити зв’язок із бойовими частинами на землі. Особливо з фронтовою авіацією, яка літає на невеликій висоті, що ускладнює зв’язок.
Загалом із 1970-х років випустили чи обладнали приблизно три десятки Іл-22 на базі цивільного Іл-18. Їх постійно модернізували, і остання програма, у рамках якої створювалася версія Іл-22 ЛУРТ (літак управління та ретрансляції), триває донині.
За даними довідника Military Balance 2022, на початку широкомасштабної війни з Україною в росії було 12 літаків Іл-22М та 10 Іл-22 (старішої модифікації). Однак під час війни ці літаки зазнали потужних втрат. Російська газета «московский комсомолец» писала в жовтні 2022 року, що під час одного з патрулювання в прикордонній області Іл-22 обстріляла українська ППО, і він зазнав пошкодження. Літак зміг повернутися на базу, але про його подальшу долю нічого не відомо.
Ще один Іл-22М із заводським номером 2964010105 був збитий бойовиками ПВК «вагнер» під час заколоту 23 червня 2023 року у воронізькій області. І ось в січні 2024-го – чергова втрата.
Загалом варто сказати, що втрата двох таких цінних літаків, імовірно, призведе до зменшення активності російської авіації – перш за все тактичної – на південному фронті. Та й на інших ділянках слід очікувати зменшення кількості вильотів. Водночас найближчими днями росіяни можуть здійснити «удари відплати» – кремлю дуже важливо збити загальний негатив від вдалої акції українських Повітряних сил.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
