Starlink у руках ворога: міф чи реальність
Як працює супутниковий інтернет на лінії фронту
Читайте також: Starlink в Україні: як підключитися, скільки це коштує, підводні камені
Для багатьох українців ця історія почалася 8 лютого цього року, з декількох постів у соціальних мережах і телеграм-каналах відомих волонтерів, клікбейт і розголос котрих досягнув захмарних висот. Щоправда, за 4 дні до цього в ЗМІ сусідньої країни-агресора почали з’являтися статті, у яких із різних ракурсів оцінювалися можливості, а ще більше НЕможливості, використання супутникового зв’язку Starlink на своїй території. Там же йшлося про особливості варіантів придбання терміналів для всіх охочих «аборигенів» країни-агресора.
Водночас і ті, й інші публікації, стали закономірними наслідками поширення доступності цього відомого технологічного рішення Ілона Маска на планеті та вибухового підвищення попиту. Протягом майже двох років багато хто звик вважати супутниковий зв’язок Starlink на полі бою прерогативою лише наших захисників та ігнорував вічний принцип перегонів технічного оснащення армій супротивників.
Сам по собі факт потрапляння (доволі не рідкого) терміналів Starlink до рук загарбників як трофеїв раніше не привертав уваги, втім як і поодинокі випадки їх використання. Проте останніми місяцями повідомлення про помічені на позиціях ворога термінали Starlink почастішали.
Загалом 8 лютого відбувся закономірний інформаційний «паводок», значно підсилений традиційним контроверсійним хейтом Ілона Маска. Щоправда, нерідко сам Ілон створював для цього інформаційні приводи деякими своїми діями та висловлюваннями. У купі з фактами підтвердження придбання нових терміналів Starlink у блогах та телеграм-каналах z-волонтерів, інформаційна хвиля почала перетворюватися на цунамі.
Звідки беруться термінали на позиціях противника?
Не будемо фокусуватися на тій незначній кількості терміналів, які опинилися в руках ворога як трофеї – здебільшого ворог швидко втрачає можливість їх використання. Окрім цього, наш досвід свідчить, що без ремонтної інфраструктури та відповідних компетенцій операторів, життєвий цикл терміналів доволі короткий.
Замовити останні прямо на сайті Starlink.com можна з будь-якої країни, де офіційно доступний продаж терміналів, – це доволі великий перелік із більш ніж 40 країн. Наявність різноманітних логістичних сервісів для пересилки дозволяють замовити термінали Starlink практично будь-кому та будь-де, крім, хіба що країн, де термінали Starlink визнано забороненим чи небажаним товаром. Отже, зовсім не дивно, що при його первинній ціні орієнтовно $600 за типовий базовий комплект, партії терміналів можуть собі замовити навіть «аборигени» мордору.
Там, де є попит, створюються і пропозиції. Крім офіційних реселерів Starlink, серед яких є і мережі гіпермаркетів, як гриби після дощу ростуть різноманітні перекупники. Регулярні акційні знижки в тих чи інших країнах і доволі недорога офіційна оренда терміналів створюють комфортні умови не тільки для перекупників, а й для шахраїв.
Ілон Маск не збрехав щодо відсутності офіційних каналів дистрибуції терміналів у країну-агресора. Але достатньо відкрити мапу, щоб побачити на власні очі, що купити термінал Starlink жителі рф та симпатики мордору можуть:
- у дуже близькій територіально Грузії;
- у країнах ЄС, з якими ще подекуди зберігається транспортно-пасажирське сполучення;
- ну і, звісно, через перекупників чи сервіси пересилання Туреччини, ОАЕ, Катару та ще досить великого переліку інших країн.
Можна сказати, що численні та різноманітні схеми закупівлі були якісно протестовані й вивчені нашими спритними українськими волонтерами, про що в мережі можна знайти безліч публікацій, порад та інструкцій.
Якщо ж згадати, що в Україні й досі немає жодного офіційного реселера Starlink, при оцінках загальної кількості терміналів у країні не менше 120 000 штук, висновок один – для системного постачання терміналів Starlink країні-агресору зараз не потрібні ані дозволи Ілона Маска, ані реселери.
Варто зазначити, що використання кожного термінала Starlink вимагає облікового запису та банківської картки або іншого платіжного засобу (у деяких країнах). Попри це зауважу, що близько половини терміналів в Україні так само використовують зовсім не українські облікові записи. Крім того, у мережі безліч детальних описів «Як замовити, активувати та сплачувати Starlink». Отже, як показує наш власний досвід, це аж ніяк не проблема чи перешкода.
Читайте також: Starlink в «Інтерсіті»: швидкість, запуск першого потягу, вартість та інші цікавинки проєкту
Як працює зв’язок Starlink
Спробуємо максимально спрощено розібратись, як працює зв’язок Starlink.
Сузір'я супутників Starlink, які літають на низьких орбітах, складається наразі з тисячі супутників. У майбутньому – з десятків тисяч супутників. Отже, сама доступність зв’язку від Starlink є буквально в кожному закутку на планеті. Термінали Starlink по складності та обчислювальній потужності можуть зрівнятися з флагманськими смартфонами сьогодення і мають у собі гірокомпас, чипи для визначення власних координат і ще досить багато іншої електроніки.
Компанія SpaceX використовує систему геопросторової індексації H3 яка поділяє поверхню планети на шестикутні стільники (або комірки), де кожна комірка може бути розділена на певну кількість менших комірок. Це необхідно, щоб керувати розподілом ресурсів сузір'я супутників Starlink по поверхні планети так, щоб зв’язок терміналів із супутниками працював ефективно. Саме тому на сайті Starlink ми бачимо мапу покриття, як мозаїку з таких стільників-локацій.
Кожна така локація на мапі є стільником рівня 5 (H3 resolution 5 ceil), тобто коміркою з площею поверхні 252.9 кв. км та умовним радіусом 9,85 км. Отже, кожну локацію Starlink можливо вписати в коло з діаметром майже 20 км. Звісно, що не завжди така локація знаходиться в межах кордонів однієї країни – буває що вона покриває одночасно шматочки декількох країн. Однією з таких країн може бути й та, де зв’язок Starlink заборонено.
У кожний момент часу за зв’язок у такій локації відповідає один певний супутник. Термінали Starlink з інших локацій таким супутником ігноруються.
Самі термінали «знають», з яким супутником вони можуть працювати в той чи інший момент часу, бо знають власні координати та своєрідний розклад руху супутників. Отже, для успішного встановлення зв’язку з таким супутником термінала залишається тільки мати активний статус. Цей статус визначається системою управління мережі Starlink на підставі даних облікового запису. Тобто, якщо не платити за зв’язок або пробувати встановити зв’язок не там, де дозволено, супутник просто відмовить у з’єднанні.
Читайте також: П’ять альтернатив Starlink: яку швидкість надають конкуренти Ілона Маска
Чому на позиціях противника термінали Starlink мають зв’язок?
Ми вже знаємо, що доступ до мережі Starlink на території країни-агресора, як і на територіях інших країн, ВВП яких не містить жодного грама демократії на душу населення, відсутній і заборонений. Можемо наразі вважати це правдою: якби в мережі з’явилося хоча б відносно достовірне підтвердження, розголос був би доволі потужним. Жоден супутник SpaceX не надаватиме послуги зв’язку термінала, який розміщений у локації, що належить країні із забороною послуг. Обійти це практично неможливо – рівень кібербезпеки мережі Starlink безпрецедентно високий.
Але ми ж про Starlink на позиціях ворога, чому він там працює? Усе просто – наразі всі позиції ворога розташовані в межах кордонів України. Якщо не пробувати наполегливо бубоніти «але ж карта показує…» і просто усвідомити, що під час війни будь-які карти доступності зв’язку можуть містити «не дуже правдиву інформацію». Та якщо згадати, що лінія бойового зіткнення може динамічно мінятись, як і потреби захисників України, то не важко зрозуміти, що певні позиції ворога, де були помічені термінали Starlink, можуть бути доступними для супутникового зв’язку незалежно від ситуативних очікувань спостерігачів.
Де, коли та як має бути доступним зв’язок Starlink у межах території України – прерогатива рішень відповідного командування та держслужбовців. Саме вони взаємодіють із компанією Ілона Маска, і тому публічно коментувати цю взаємодію зараз ми не будемо. Тільки зазначу, що пережиті колись неприємні моменти відключення доступу до мережі Starlink на тих чи інших територіях без їх участі – уже в минулому. Майбутнє в цьому питанні виглядає більш позитивним :)
Читайте також: Міжнародні приватні компанії підтримують Україну, бо це відповідає їх власним цінностям та обов’язку перед клієнтами
За майже два роки використання супутникового зв’язку Starlink Україна певною мірою успішно еволюціонувала. З’явилася сервісно-ремонтна інфраструктура, створено навчальні програми та підготовлено компетентних спеціалістів, відпрацьовано інтеграцію такого зв’язку в цивільні та військові телекомунікації. Отже, країна-агресор відстає не лише в кількості засобів такого зв’язку – вона на роки відстає у всіх імплементаційних і системних рішеннях. Але ворог буде старатися нас наздогнати.
Звісно, що відповідь на запитання «А що ж буде далі?» із висвітленням третього, та дуже важливого, моменту «Що з цим маємо робити?» вимагає продовження. І про це – згодом.
Волонтерська ініціатива «Народний Starlink» опікується переробкою, адаптацією, ремонтом і технічною підтримкою, а також закупівлями й доукомплектацією терміналів супутникового зв’язку Starlink від SpaceX для потреб ЗСУ та інших захисників України. Завдяки експертам ініціативи було розроблено навчальний курс для військових фахівців, що спирається на посібник військового користувача Starlink. Вся інформація, наведена в посібнику відкрита для користувачів.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
