Лінії оборони: що відбувається з фортифікаційними спорудами на фронті
І як Україні будувати свою військову стратегію
Україна продовжує відвойовувати власні захоплені країною-агресором території. Крім того, зараз дуже прискорилися темпи зведення фортифікаційних споруд уздовж лінії оборони. Остання має зменшити можливості російських окупантів із просування вглиб українських територій. Які завдання постали перед Україною у веденні повномасштабної війни із загарбниками, як вони вирішуються вже зараз і, зокрема, яка роль фортифікаційних споруд у цьому процесі, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Ситуація, яка склалася на початок 2024 року, пов'язана зі «заморожуванням» американської військової допомоги, поставила наше військово-політичне керівництво перед кількома досить потужними викликами. Не можна сказати, що ці виклики виникли раптово, але саме на третьому році повномасштабного вторгнення рф вони постали дуже гостро. Йдеться насамперед про людські ресурси, нестачу артилерійських боєприпасів, недостатню підтримку західних союзників високотехнологічною зброєю і відсутність фортифікаційних споруд на другій та третій лініях оборони.
Читайте також: «Домашнє завдання» від США: які реформи має провести Україна в обмін на допомогу
І першим кроком для розв'язання цих проблем стала зміна вищого командного складу армії. Можна скільки завгодно дискутувати, наскільки це було доцільно, але факт лишається фактом – будь-які зміни у військовій стратегії починаються зі зміни людей, які мусять її реалізовувати. Для розв'язання проблем одночасно було запущено декілька паралельних процесів: у політичному плані йдеться про ухвалення нового закону про мобілізацію, ц зовнішньополітичному – активізація роботи із союзниками, у військовому – побудова оборонних ліній.
Мобілізація і боєприпаси
Щодо мобілізації, то попри те, що ця проблема найгостріша, вона потребує найдовшого часу для розв'язання. Водночас здається, що президент перекинув це питання на парламент, який уже не є монобільшістю. І тому це питання стало занадто політизованим. Фактично рівень протистояння серед депутатів повернувся на рівень до лютого 2022 року.
Щодо питання боєприпасів, то тут уже є певні позитивні зрушення – перш за все мова про чеську ініціативу закупівлі боєприпасів за межами Європейського Союзу. За словами президента Чехії Петра Павела, йдеться про 500 тис. одиниць боєприпасів натівського та ще 300 тис. одиниць радянського калібру.
Крім того, з'явилися повідомлення про те, що на додачу до вже анонсованих 300 тис. боєприпасів, Чехія готова розпочати передачу Україні додаткової кількості артилерійських снарядів. І про те, що зі снарядами вже стало легше, говорять офіційно й неофіційно багато військових із фронту.
Лінія оборони – фортифікація
Поступово розв'язується і проблема з будівництвом оборонних ліній, адже за наявності ресурсів це питання можливо вирішити за тижні, а не місяці. Водночас держава протягом останніх місяців пообіцяла виділити максимально можливе фінансування та максимальну кількість ресурсів для цього. При чому почали масово залучати і цивільних фахівців, і техніку.
З одного боку, це неправильно, адже військова фортифікація – це окремий розділ військової науки, що містить рішення, напрацьовані попередніми війнами. З іншого – з початком масового будівництва виявилось, що в нашій армії фактично немає інженерних військ – на відміну від росіян вони виведенні в Державну спеціальну службу транспорту.
Так, звісно кожна армійська бригада має у своєму складі інженерний батальйон, але його робота полягає в тому, щоб облаштовувати передові позиції бригади й не більше. Тому очевидно, що військові інженери задіяні для розгортання першої лінії оборони, а дві (три?) інші робляться із залученням цивільних – маю надію під контролем тих самих військових інженерів.
І, якщо аналізувати офіційні і неофіційні зведення з прифронтових територій, процес побудови триває досить активно.
Звісно, до «лінії Суровікіна» усі ці фортифікації не дотягують. росіяни мали не тижні, а місяці, і на деяких напрямках з ними дещо запізнилися в часі, але «маємо те, що маємо».
Навряд чи варто наводити конкретні цифри, скільки умовних кілометрів уже зроблено – будь-яка цифра застаріє на момент виходу матеріалу, але варто розставити деякі акценти.
Насамперед потрібно розуміти, що просто побудова оборонних ліній не є панацеєю від російського наступу й увесь цей процес має бути узгоджений. Так, можна мати будь-яку потужну оборонну схему, але, якщо у вас немає людських ресурсів, особливо піхоти, щоб повноцінно укомплектувати хоча б першу лінію оборони, ці фортифікації самі себе не захистять. Врешті-решт потрібно просто мати людей на лініях оборони, щоб навіть просто підтримувати їх у належному стані, щоб вони не зруйнувалися з часом.
Війна в повітрі
Друге питання – росіяни зараз активно використовують свою перевагу в повітрі, масово скидаючи керовані плануючи бомби (фактично старі радянські авіабомби з додатковим блоком управління). І ці боєприпаси, хоча й не дуже точні, але дуже потужні. Якщо дивитися на досвід оборони Авдіївки (де фортифікаційні споруди будувались як мінімум з 2015 року), то очевидно, що будь-яка лінія оборони зноситься масованими ударами якщо не 500-кілограмових, то 1500-кілограмових авіабомб точно. І протистояти російським ударам із повітря Україні фактично нема чим. Намагання підсилити протиповітряну систему у прифронтовій зоні призвело лише до критичних втрат зенітно-ракетних систем західного виробництва.
Читайте також: Вагою з автівку: що являє собою російська планерна бомба FAB-1500
Тому суттєва затримка з передачею західними союзниками винищувачів із далекобійними ракетами класу «повітря – повітря» може просто знівелювати всі зусилля з розбудови оборонних ліній.
І це ми можемо бачити на прикладі прикордонних Сумської та Чернігівської областей, де росіяни протягом декількох тижнів фактично знищили всі фортифікаційні споруди, які будувалися роками для прикриття державного кордону. Тож зараз в авральному порядку ми вимушені будувати нову лінію оборони поза зоною досяжності КАБів. І це, до речі, прекрасно розуміє російський диктатор путін, коли заявляє про створення так званих санітарних зон на прикордонних територіях України.
Тому можна говорити про те, що відбиття російського весняно-літнього наступу (а в тому, що він буде, ні в кого немає сумнівів) залежатиме лише від скоординованих зусиль військових, політиків і західних союзників. Наскільки Україні вдасться балансувати на такій «крихкій кризі», покаже тільки час – причому найближчий.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
