Завершити війну: п'ять ознак, що 2024 рік стане вирішальним
Другий Саміт миру, президентські вибори у США, економічна та політична ситуація у рф та інші чинники
Завершення війни – тема, що останнім часом активно обговорюється як в Україні, так і в інших країнах світу. Такий ефект спричинила, зокрема, заява президента Зеленського щодо ймовірності участі росії у другому Саміті миру. Крім того, один із важливих чинників у цьому процесі – президентські вибори у США. Останні додають гострих відчуттів, адже їх прогнозування після входження в перегони Каміли Гарріс замість чинного президента Байдена стає вкрай складним. Тож їх результати можуть бути достатньо непередбачуваними, адже і Трамп, і Гарріс мають шанси сісти у президентське крісло. Також є й інші фактори, що свідчать про відкриття «вікна можливостей» завершити цю війну на максимально вигідних для України умовах. Які це чинники та чи дійсно можна прогнозувати завершення війни до кінця цього року, проаналізував для Mind політолог Валерій Майданюк.
Є декілька подій, які сигналізують про активні переговори щодо ймовірного завершення гарячої фази російсько-української війни цього року, але жаданий мир може не принести Україні спокою.
Глобальний саміт миру 2.0
Україна вже планує другий Саміт миру, який передбачатиме «певні формати участі росії» у переговорах. На першому саміті було досягнуто рамкового консенсусу щодо колективної позиції світової спільноти. Зеленському не вдалося зібрати у Швейцарії більшу половину країн – учасниць ООН, що мало б сильне символічне значення, але 80 країн – це також потужний сигнал путіну.
На завершальній пресконференції саміту миру 16 червня 2024 року Зеленський згадав про розроблену Україною та партнерами дорожню карту, на основі якої узгоджуватимуть позиції з агресором, намагаючись натиснути на рф колективною думкою світової спільноти.
З обох сторін почали частіше лунати заяви про можливість перемовин, а нереалістичні вимоги кремлівського диктатора про виведення ЗСУ з чотирьох українських областей є не більш ніж завищеною переговорною ставкою для торгу.
Сторони ведуть активні перемовини, до яких залучені арабські посередники. З цієї причини Саудівська Аравія не ставила підпису під декларацією швейцарського саміту миру – щоб виглядати посередником в очах кремля.
Про необхідність провести наступний саміт миру з росією нещодавно казав і високий представник ЄС Жозеп Боррель. Важливим сигналом є і заява Зеленського, про те, що до кінця листопада Україна підготує план дій для досягнення миру та можливість відкласти «на потім» звільнення українських територій «дипломатичним шляхом».
Несподіваний приїзд Орбана до Києва під приводом «зробити свій внесок у розв'язання проблем, що стоять перед ЄС у період угорського головування», як пояснив сам Орбан – недостатньо обґрунтована версія з огляду на його наступні візити до москви та Пекіна.
Очевидно Орбану виділили роль перемовника для донесення позицій світової «Осі зла». кремлівський карлик навіть висловив готовність повернутися до «Стамбульського формату», в якому скаржився, що «його надурили». Мирний план британського експрем'єра Джонсона – також пазл із цієї картинки. Візит міністра МЗС Кулеби до Китаю також свідчення пошуку Україною надійних гарантій миру.
Світові гравці та сторони, що воюють, зацікавлені в переговорах, однак ситуація на фронті зараз не створює вигідної позиції для України. Як і в попередні роки – дипломати чекають, що скажуть гармати.
Як наголосив Зеленський: «Ці люди розуміють тільки силу. Я бачу тільки такі два шляхи – посилення на полі бою та паралельно посилення міжнародної політики». Ймовірний літньо-осінній український прорив до Перекопу, інформація про який циркулює в авторитетній пресі, міг би змусити путіна до більш тверезих пропозицій, але все залежить від наявних і наданих Україні ресурсів.
Читайте також: Війна в Україні та ротація американських президентів: які сценарії можливі
Перемога Трампа
Заміна кандидата від демократів на Камалу Гарріс за кілька місяців до виборів можуть дезорієнтувати виборців, а нова лідерка не встигне завоювати їхню довіру.
Усі соціологічні агентства США констатують більшу чи меншу перевагу Трампа, який у листопаді може стати господарем Білого дому.
Не всі вважають це катастрофою для України: дехто переконаний, що Трамп критикує допомогу Україні лише через перебування в опозиції, а, прийшовши до влади, надаватиме зброю. Але українцям залишається сподіватися лише на брехливість передвиборчих обіцянок Трампа про примушення України до миру шляхом припинення допомоги. Бо, якщо він надумає їх виконати, нам доведеться сідати за стіл переговорів з убивцями.
Формування нових урядів у Франції та інших європейських країнах також може вплинути на зміну військової підтримки України. Цілком імовірно, що Банкова хоче досягнути перемир'я з агресором поки в нас є боєприпаси й ми теоретично здатні наступати, бо, коли американська допомога зупиниться, москва говоритиме лише ультиматумами.
Головне завдання України до кінця року – витіснити одне з угрупувань рф, звільнити частину території та запропонувати мир на компромісних, а не на російських умовах.
Падіння російської економіки
Попри обхід санкцій за допомогою Індії, Китаю та Туреччини, російська економіка насправді переживає кризу. Китай, який став рятівником економіки рф і єдиним серйозним покупцем сибірського газу, висунув вимогу продавати блакитне паливо за внутрішніми російськими цінами, які є дотаційними.
Новий геополітичний друг путіна, очікувано, виявився прагматиком, який збагачується на його скруті.
путінський режим був змушений у червні оголосити про підвищення податків: ставка корпоративного податку зросте від 20% до 25%, будуть введені додаткові стягнення, а максимальна ставка податку на прибуток зросте від 15% до 22%.
Збільшення витрат на війну вже призводить до зменшення надходжень у соціальну сферу. росіяни стануть жити гірше, а розрахунки путіна на дотиснення України руйнуються заявами лідерів європейських країн про довготривале фінансування Києва.
Новий російський наступ на Харківщині загруз у трясовині позиційних боїв, а кремль може похвалитися лише взяттям кількох сіл навіть не районного значення. Нові наступи будуть такими самими «м'ясорубками» з мізерними результатами. Терпіння російських мобілізованих – також не безмежне, як засвідчують мітинги їхніх родичів.
У кремлі мріють про цьогорічне перемир'я, а новими наступами намагаються змусити Україну до визнання наявної лінії розмежування, щоб путін продемонстрував підлеглим свою нереалізовану авантюру як «перемогу».
Якщо рф не досягне угоди з Україною в найближчі пів року – переможець виборів у США озброюватиме нас ще п'ять років. А в разі перемоги Трампа – його непередбачуваність щодо підтримки України настільки мінлива, що цим аргументом можна лише маніпулювати як бумерангом без жодної впевненості у власній користі.
Проблеми з мобілізацією в Україні
Мобілізаційна політика стала однією з найслабших ланок української оборони, і кремль не оминув нагоди посилити спецоперації у цьому напрямку. російські інформаційні диверсії, які поширюють зраду, паніку та всепропальскі настрої, помножені на справжні факти корупції, помилки та некомпетентність українських військових чиновників.
Наразі мотивація мобілізованих ЗСУ вища за мотивацію російських окупаційних військ, які сформовані переважно з найманців. Але поповнення армії демотивованими й подекуди агресивно налаштованими до своєї країни ухилянтами, яких спіймали на вулиці й силою заштовхнули в бус, загрожує в кращому разі неефективністю ЗСУ. Україні дуже пощастить, якщо на критичній ділянці фронту, запхані силою в автобус ТЦК мобілізовані, не залишать позицій.
Перехід фронту у фазу виснажливої позиційної війни також ускладнює ефективність успішного контрнаступу ЗСУ в умовах труднощів із мобілізацією. Від здатності української влади реформувати мобілізаційну політику, рішуче розв'язати питання корупції в армії та підняти мотивацію українців залежить спроможність єдиного українського козиря у боротьбі за незалежність.
Підготовка громадської думки
Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) публікує опитування громадської думки щодо готовності українського суспільства до територіальних поступок для завершення війни та сприйняття можливих мирних домовленостей.
Соціологи зазначили, що у травні 2022 року 8–10% респондентів були готовими на територіальні поступки, а у травні 2024 таких уже 23%.
Резонно припустити, що публікація таких опитувань може свідчити про підготовку до переговорів з рф і тиск західних партнерів щодо завершення війни. У такому разі це може подаватися Офісом Президента як «воля народу», щоб влада могла обґрунтувати своє рішення «поставити на паузу» повернення кордонів 1991 року.
Наразі 55% українців твердо проти територіальних поступок, але спостерігається тенденція до зниження цієї цифри, і за кілька місяців «втомлених від війни» прихильників здачі територій може бути вже більше половини.
Сума цих причин може змусити очільників України, рф і провідних світових гравців поставити гарячу фазу російсько-української війни на паузу в наявній конфігурації лінії фронту. Але такий сценарій стане новим витком внутрішньої української політичної боротьби між зрадофілами та єврооптимістами на тлі підготовки до наступного етапу протистояння з російською агресією.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
