facebook.com
mind
Людина тижня: каталонський лідер Карлес Пучдемон

Людина тижня: каталонський лідер Карлес Пучдемон

Чи зможе амбіційний політик вирішити проблеми з визнанням світом Каталонії як нової держави

Цей матеріал також доступний російською
Людина тижня: каталонський лідер Карлес Пучдемон
Фото: ru.wikipedia.org

У рубриці під назвою «Людина тижня» Mind знайомить читачів із цікавими особистостями, які відзначилися протягом минулих семи днів на небосхилі бізнесу, політики чи суспільного життя. Зокрема, ми писали про те, який неоднозначний «бізнес-спадок» дістався новому очільнику Uber Дарі Хосровшахі, а також про Амансіо Ортегу – засновника й господаря відомої у фешен-колах мережі Zara. Одна з наших розповідей була присвячена і главі компанії Apple Тіму Куку. 21 вересня виповнилося 70 років Стівену Кінгу, тож ми згадували події, які зробили його культовим автором світової літератури. На жаль, 27 вересня на 92-му році життя помер Г'ю Гефнер, засновник всесвітньовідомого журналу для чоловіків Playboy, стаття про нього вийшла минулого тижня. Сьогодні читайте у матеріалі Mind про лідера каталонців Карлеса Пучдемона, який привів прихильників незалежності Каталонії до перемоги на референдумі.

Перед тим як проголосувати, каталонський лідер Карлес Пучдемон змушений був тікати від погоні. За машиною, яка везла його на виборчу дільницю, стежив поліцейський вертоліт. Зрештою, заїхавши в один з тунелів, Пучдемон пересів до іншого авто і вирушив на виборчу дільницю. Правда, не на свою – до неї був перекритий доступ Громадянської гвардією Іспанії – а на іншу. Благо, списки виборців оголосили «загальними», що дозволило голосувати на будь-якій ділянці.

Референдум відбувся. Але для всього світу його підсумки обчислювалися скоріше не у відсотках, а в сотнях – на жаль, постраждалих. Влада Каталонії заявила про перемогу прихильників незалежності. Іспанський прем'єр Маріано Рахой дотримувався старої позиції – референдум нелегітимний. ЗМІ звинувачували в протистоянні обидві сторони. Європейські ж політики висловлювали «глибоку стурбованість» і ситуацію коментували неохоче – як-не-як, «внутрішня справа Іспанії».

Однак це не так. Лідер каталонців Карлес Пучдемон всього за півтора року перебування при владі зумів підняти ідею про незалежність на рівень референдуму, змусивши з інтересом – а в деяких регіонах Європи і з надією – стежити за її реалізацією. Як же хлопчик з маленького каталонського містечка, який мріяв стати космонавтом, домігся таких висот?

Читаючи біографію Пучдемона, складається враження, що йому завжди щастило. Він каже навіть, що днів народження у нього два. Другий – 25 грудня 1983 року, коли він дивом уцілів в автомобільній аварії, зіткнувшись з вантажівкою. Те, що відбулося, залишило два ледве видимих шрами на лівій стороні обличчя. Пучдемону тоді було 21. У цьому віці він вже почав працювати в газеті El Punt Diari, пройшовши шлях від коректора до головного редактора. Політикою він зацікавився трохи пізніше.

Взагалі-то Пучдемон з родини кондитерів – його батьки володіли булочною. Він народився в містечку Амер неподалік від Жирони і був другою дитиною з восьми. У дитинстві мріяв стати космонавтом, що було звичайно для хлопчиська, який жив в епоху перших «маленьких кроків» людини по поверхні Місяця. До 16 років мрії стали більш «земними» – Пучдемон вперше влаштувався на роботу кореспондентом. Далі був Університет Жирони, який, правда, майбутній лідер Каталонії не закінчив, вирішивши піти працювати.

Тільки в 2006-му Пучдемон перервав журналістську кар'єру заради політичної. І тут – знову везіння: молодий політик очолив виборчий альянс «Конвергенція і Союз» абсолютно випадково – перший номер зняв свою кандидатуру в останній момент. До речі, посада президента Женералітета Каталонії для багатьох теж стала сюрпризом. Пучдемон – тоді вже мер Жирони – отримав її завдяки компромісу між двома політичними силами, що перемогли на виборах. Але чи не перше, що він зробив – пообіцяв домогтися незалежності регіону за 18 місяців.

Їхня ворожнеча має давню історію. Століттями іспанська влада влаштовувала репресії проти каталонців, забороняла мову і культуру, пригнічуючи будь-які невдоволення місцевого населення. Але народ не здавався. Кажуть, великий каталонець Антоніо Гауді принципово не говорив іспанською – в крайньому випадку вимагав перекладача. Справжнє відродження регіону почалося тільки в 1979-му, після смерті генерала Франко. Завдяки економічному зростанню Каталонія поступово стала найбагатшим регіоном Іспанії.

До речі, всупереч поширеній думці про масовість руху за незалежність, статистика говорить про зворотне. Навіть за місяць до голосування сторони відділяли один від одного, за різними оцінками, від 3 до 7%. Основна маса противників цього руху – так звана «пасивна більшість». Зокрема – люди, чиї бабусі й дідусі були переселені з інших регіонів Іспанії. Цікавий й інший розподіл: за незалежність виступає багато безробітних і людей з доходом нижче середнього, проти – більшість бізнесменів, адже їх товар на 80-90% реалізується на іспанському ринку.

Так що, якби дозволив уряд Рахоя референдум, зовсім не обов'язково він закінчився б перемогою прихильників Путчдемона. Іспанського прем'єра взагалі називають «найкращим промоутером націоналістів». Мало того, що він проігнорував 18 варіантів пропозицій Каталонії про референдум, так ще й перевів протистояння в силовий конфлікт. Чим тільки помножив кількість своїх супротивників. Але Рахой категоричний – офіційно закон на боці Мадрида. Неофіційно, до речі, також.

В тому сенсі, що більшість європейських політиків виступають проти референдуму. Мовляв, потенційних сепаратистів в Європі вистачає, і нічого їх провокувати. А це обіцяє великі проблеми з визнанням Каталонії як країнами, так і міжнародними інститутами. Можлива замкнутість нової держави вдарить по економіці всього Піренейського півострова, а борг Каталонії, за даними іспанських ЗМІ, загрожує вирости з сьогоднішніх 75 млрд євро до 265 млрд євро.

Але якщо помилки Рахоя, що має, до речі, чималий досвід боротьби з каталонськими сепаратистами, обернулися якоюсь черговою вдачею для Путчдемона, то ігнорування сусідів по континенту може коштувати всіх досягнень нової держави. Можливо, тому її лідер настільки обережний в питанні майбутнього устрою Каталонії. Ось цитата з інтерв'ю The New York Times: «Якщо ви голодні, ви знаєте, що хочете їсти. Ви не знаєте, що є в меню – можливо, там не знайдеться вашої улюбленої страви, але ви все одно поїсте».
 
Прекрасна відповідь сина кондитера. Так, головне зараз – отримати незалежність її «зголоднілим» прихильникам. Але з іншого боку, чи буде Пучдемон більш далекоглядним, ставши головою нової Каталонії? Втім, судячи з усього, це питання має всі шанси залишитися без відповіді.