facebook.com
mind
Людина тижня: Г’ю Гефнер – той, хто зробив світ вільнішим

Людина тижня: Г’ю Гефнер – той, хто зробив світ вільнішим

Засновник Playboy до останнього дня залишався головним редактором журналу

Цей матеріал також доступний російською
Людина тижня: Г’ю Гефнер – той, хто зробив світ вільнішим
Фото Getty Images / Global Images Ukraine

У рубриці під назвою «Людина тижня» Mind знайомить читачів із цікавими особистостями, які відзначилися протягом минулих семи днів на небосхилі бізнесу, політики чи суспільного життя; яким довелося опинитися «на вістрі атаки» у тих процесах, що можуть позначитися на багатьох сферах життєдіяльності людства. У цих матеріалах ми зосереджуємося не лише на особистих чеснотах наших героїв, а більшою частиною – на тих викликах і завданнях, які перед ними постали. Зокрема, ми писали про те, який неоднозначний «бізнес-спадок» дістався новому очільнику Uber Дарі Хосровшахі, а також про Амансіо Ортегу – засновника й господаря відомої у фешен-колах мережі Zara. Два тижні тому тільки й розмов було, що про Apple, тож наша розповідь була присвячена  главі компанії Тіму Куку. 21 вересня виповнилося 70 років Стівену Кінгу, тож ми згадували події, які зробили його культовим автором світової літератури.

На жаль, цього тижня, 27 вересня, на 92-му році життя помер Г'ю Гефнер, засновник всесвітньовідомого журналу для чоловіків Playboy. Як у 27 років Г’ю Гефнер став символом сексуальної революції, і чому перемога в ній обернулася для Playboy втратою лідерства – читайте у сьогоднішньому матеріалі Mind.

Колись, ще в школі, Г’ю Гефнер був закоханий в одну дівчину, «жваву брюнетку», як розповість він пізніше. Але почуття не були взаємними – вона обрала друга Гефнера. І тоді він вирішив, що пора змінюватися. Відтоді він став краще одягатися, краще розбиратися в техніці та стилі. А ще – почав віддавати перевагу білявкам. Для дитини з консервативної пуританської сім'ї це серйозні зміни. Але вони були лише початком.

«Життя занадто коротке, щоб втілювати чужі мрії». Знаменита цитата Гефнера, швидше, нагадує слоган його життя. Після закінчення школи він відслужив у армії, відучився в Університеті штату Іллінойс і пішов працювати у видавничий бізнес. Вперше «втілювати чужі мрії» він відмовився в 1952-му. Тоді, працюючи копірайтером у журналі Esquire і отримуючи $60 на тиждень, Гефнер дізнався про переїзд його офісу до Нью-Йорка. Він попросив боса про надбавку в $5, але той йому відмовив. Тоді Гефнер вирішив піти, щоб відкрити свій журнал.

Треба сказати, цією ідеєю він марив давно. Ще у школі Г'ю захопився журналістикою, писав статті для шкільної газети, а пізніше – для армійського журналу. До речі, вважається, що саме спогадами про армію новий журнал був зобов’язаний появі сексапільних дівчат на обкладинці – Гефнер пам’ятав, якими популярними були плакати з ними в армійських казармах. Зіркою першого номера стала Мерилін Монро. Але молодий бізнесмен не підписував із нею договір – він знайшов фотографа, що якось зробив відверту фотосесію майбутньої зірки. У рік появи журналу на екрани якраз вийшов кінохіт «Джентльмени віддають перевагу білявкам». А Гефнер, як відомо, віддавав перевагу саме їм.

Перший номер Playboy продавався за ціною в 50 центів. Зараз колекціонери просять за нього не менше $4000. В успіху журналу, зібраного на кухні маленької квартирки на позичені гроші (одним з інвесторів, до речі, виступила рідна мати нашого героя), Гефнер не сумнівався. Він навіть не пронумерував його. Тим дивнішою стала новина, що за тиждень було розпродано три чверті тиражу! Playboy був зухвалим, розкутим і незалежним. Як і красуні на його обкладинках.

Розпочавши зі 70 000 примірників, стартап, як зараз би його назвали, до кінця 1950-х вийшов на тираж у один мільйон. Він навіть обійшов за популярністю Esquire, де ще не так давно працював Гефнер. Як писав автор однієї з книг, «трохи відкривши двері в американське суспільство, в якому в 1950-х публічна демонстрація оголеного тіла була заборонена, в наступному десятилітті журнал просто вибив ці двері». У ті роки Playboy впевнено перетворюється на корпорацію, поступово обростаючи клубами, курортами, готелями і казино. Рекордний тираж початку 1970-х приносить Гефнеру дохід у $12 млн.

Але це був пік популярності. Далі справи пішли на спад. Чому? Гефнер програв пуританській Америці? Ні, Гефнер виграв. Сексуальна революція перемогла, що позбавило Playboy монополії на еротику. Він більше не був єдиним проповідником сексуальної свободи, а лише одним з багатьох. Першим «полювання на кроликів» почав Боб Гуччіоне, вирішивши видавати в Америці британський журнал Penthouse, редактором якого він був. Конкурент славився набагато більшою відвертістю. Гуччіоне критикував «штучність» знімків Playboy, над якими працює ціла команда професіоналів, протиставляючи їй «реальну атмосферу сексуальності» Penthouse.

Кількість конкурентів зростала. На п’ятки вже наступав Hustler, у майбутньому – найуспішніший журнал порноіндустрії. Такі, як він, просто копіювали форму Playboy, публікуючи знімки, на тлі яких той здавався просто старомодним. «Кажуть, що наслідування – це найщиріша форма лестощів, – говорив Гефнер про своїх конкурентів. – Так що я вважаю, що мені лестять більш щиро, ніж будь-якому іншому видавцеві журналу за всю історію». Що ж до боротьби не на словах, а на ділі, то спочатку було вирішено робити журнал «більш гарячим». Але подібна стратегія успіху не принесла. То була «чужа мрія» конкурентів, і Гефнер не збирався її втілювати.

Тоді було вирішено йти іншим шляхом – друкувати більше гострих матеріалів на політичну та економічну тематику. Наприклад, інтерв’ю з кандидатом у президенти Джиммі Картером. Це дозволило зберегти обличчя, але імперія Playboy продовжувала зазнавати збитків. У 1976-му Гефнер йде з посади президента компанії, залишаючись, однак, головним редактором журналу. До речі, він був на цій посаді до самої смерті, потрапивши за це навіть до Книги рекордів Гіннеса. Компанія намагалася триматися на плаву і відкрила власний телеканал, інтернет-портал і навіть радіостанцію.

Однак нові часи народжують нових конкурентів. Як от FHM і Maxim, що зробили ставку не на зірок, як Playboy, а на фото нікому не відомих дівчат. Не кажучи вже про інтернет, що дозволив перебувати «в одному кліку від будь-якого сексуального акту, який тільки можна собі уявити». Два роки тому Playboy вирішив відмовитися від знімків повністю оголених жінок. Правда, новий креативний директор видання, син Г'ю Гефнера, півроку назад повернув їх – жінок – на місце. В Америці Playboy програв конкурентну боротьбу. Там журнал вже давно не приносить прибутку, а служить лише «засобом маркетингу». Прибуток компанії приносять іноземні версії Playboy і ліцензійний бізнес.

Живим активом, схоже, був і сам Гефнер. «Playboy – це втілення мене», – говорив він в інтерв'ю Forbes. Self-made man, багач, улюбленець жінок – ось ким хотіли б себе бачити шанувальники журналу! Таким він і залишиться в їхніх серцях – людиною, яка подарувала свободу і користувалася її перевагами до самого кінця, підтримуючи статус дідуся сексуальної революції. Людиною, які закликала жити так, «ніби жодної нагороди в потойбічному світі немає: керуйтеся мораллю, допомагайте близьким, і нехай світ, який ви покинете, буде кращим, ніж він був на початку вашого шляху».

Навряд чи цей світ став кращим за останній час. Але він став вільнішим. А це найкраща нагорода.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Viber та Telegram