Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко та її бізнес-партнери

Метою проекту «Кандидатська з економіки» було не лише проаналізувати, наскільки кандидати в президенти України орієнтуються в сучасних економічних викликах країни і готові на них реагувати, але і показати, як претенденти на «перше крісло» транслюють свої політичні погляди. Тобто якими принципами керуватиметься кожен із лідерів перегонів, здійснюючи повноваження глави держави. І спробувати, використовуючи різні оцінки або дії, спрогнозувати, яким чином розвиватиметься та чи інша галузь у разі перемоги конкретного кандидата.

Читайте також: Кандидатська з економіки: 20 тез Юлії Тимошенко на зустрічі з бізнесом

Читайте також: Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко, дороги, зв'язок і цифровий розрив

Відповіді на ці питання можна шукати не лише в передвиборчих спічах, але і спираючись на інші непрямі дані. Наприклад, на найближче оточення того чи іншого ймовірного «батька/матері нації». Адже цілком очевидно, що в разі перемоги на виборах, скажімо, Олега Ляшка, ми будемо керуватися ідеями, якщо можна так сказати, радикально-олігархічного лібералізму.

Про те, наскільки слушне це припущення, ми судимо, наприклад, з того, що дехто Олександр Риженков, батько генерального директора компанії «Метінвест Холдинг» Юрія Риженкова, у 2012–2014 роках орендував нерухомість, яка належала Ляшку, а у 2017-му купив у Олега Валерійовича квартиру і все інше за 15,9 млн грн. І це основне джерело доходів Ляшка за останні декілька років. Фінансами в Радикальній партії опікується голова виконавчого комітету Юрій Зінченко, екс-директор Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча і один із директорів все того ж «Метінвест Холдингу» у 2017–2018 роках.

На жаль, ні з першого, ні з другого, ні навіть з третього погляду на найближче оточення Юлії Тимошенко, Володимира Зеленського, Петра Порошенка чи Анатолія Гриценка такої ж чіткої залежності встановити не можна. Але знати про те, хто платить, і про те, хто і яку політичну «музику» якому кандидатові в президенти замовлятиме, дуже важливо і корисно.

Редакція Mind довго міркувала над тим, чи варто «занурюватися» у тему бізнес-зв'язків і доходів кандидатів у президенти. В інформаційному просторі миготить занадто багато посилань на різні реєстри, дрібні сайти, судові рішення або джерела, які вважають за краще залишатися анонімними.

І все ж ми вирішили ризикнути і опублікувати зібраний матеріал щодо трьох лідерів президентських перегонів. Ми розуміємо, що відносно певної частини матеріалів нам не вдалося знайти підтвердження у більш ніж одного джерела, тому не можемо претендувати на абсолютну коректність оцінок. Але принаймні всі три кандидати – в однакових умовах.

«Батьківщина» та її «батько»

П'ять років тому, напередодні парламентських виборів 2014 року, в «Батьківщині» пройшла чистка, яку назвали тоді модним словом «люстрація». Партію залишили 1519 аж ніяк не пересічних членів і 726 депутатів рад різних рівнів. Без сумніву, це були люди, які зробили вагомий інтелектуальний (і не тільки) внесок у партійну виборчу кампанію.

Досить імовірно, що саме з цієї причини схема фінансування «Батьківщини» у 2014 році змінилася: замість легко вгадуваних журналістами «генеральних спонсорів» організація залучила до співпраці добре або ні, але законспірованих «донорів». Якщо говорити про офіційний фонд парламентської кампанії – 2014, то 107,4 млн грн із задекларованих 109,4 млн склали тоді «добровільні внески». Це дозволило «Батьківщині» аж до теперішнього часу спростовувати будь-які чутки, плітки і публікації ЗМІ про політично вмотивовану фінансову допомогу з боку олігархів або великого бізнесу.

Сьогодні Юлія Тимошенко – офіційно найбільш незаможний, у сенсі відсутності нерухомості, а також значних коштів на банківських рахунках і готівки, політик України. «Ви  знаєте,  коли  я  зробила  перший  крок  у  політику (в 1997 году. – Mind), я відмовилася від будь-якого бізнесу, бо вважаю, що бізнес і політика – несумісні й сумісними бути не можуть через конфлікт інтересів», – заявляла Тимошенко.

Однак бізнес родичів, які завбачливо не проживали і не проживають разом із Юлією Володимирівною і не ведуть з нею спільного господарства – отже не можуть бути вказані в декларації, з політичною діяльністю лідера партії «Батьківщина» виявився цілком «сумісним». Наприклад, будинок у Козині (котеджне містечко «Срібна затока». – Mind), дуже дорогому передмісті Києва, Тимошенко орендує (200 000 грн/рік. – Mind) у Тетяни Шарапової, своєї двоюрідної сестри. Неподалік, у Конча-Заспі, дочка Євгенія Тимошенко разом зі своїм другим чоловіком Артуром Чечоткіним орендує житло у своєї двоюрідної бабусі Антоніни Ульяхіної.

І на відміну від Юлії Володимирівни, всі її родичі активно займаються бізнесом в Україні і не тільки. Наприклад, чоловік, Олександр Тимошенко, щорічно декларує доходи, одержувані від компаній Diafox Consulting, Britico Product, Toulouse Net та ін. «[Юлія Володимирівна] ніколи не приховувала, що в її чоловіка є бізнес, він отримує дохід і працює в Чехії», – заявила прес-служба «Батьківщини» в лютому 2018-го. Того ж року також стала публічною інформація про чеську Medical Invested Capital True Standing Europe, засновану Medic Trust (Гвінея), і про однойменну Medical, засновану в Англії (company number 07035800, 2nd floor, 167-169, Great Portland Street, London, W1W 5PF). Принаймні одна з цих Medical мала найбезпосередніше відношення до Олександра Тимошенка – керуючого партнера.

А вже з рахунків Britico Product, а також опосередковано пов'язаних із нею Trident Foundation, Shelderton Investment, Interamex, Restort Group Ltd, Alpha Tech Inc., Wargrave Trading тощо оплачувалися послуги (близько $1,15 млн. – Mind), наприклад, Wiley Rein, що лобіювала інтереси Юлії Тимошенко та «Батьківщини» в США.

Читайте також: Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко, промисловість і приватизація

Читайте також: Вічний кандидат: 5 фактів про Юлію Тимошенко

Транскордонна безкорисливість

Якщо проаналізувати фінансові документи цих та інших офшорних компаній, можна легко знайти зв'язок з якимись іноземними громадянами, які спонсорували партію «Батьківщина». Наприклад, з Лі Іші (Китай), Шейхом Хусейном (Індія), Еріком Далгреном (США), Річардом Адамсом (ПАР). Ці нерезиденти також зробили вагомий внесок у політичне життя України, перерахувавши «Батьківщині» у 2016 році близько 170 000 грн.

При цьому не варто брати до уваги «мізерність» зазначеної суми. Прямо чи опосередковано пов'язані із зазначеними нерезидентами компанії «Експалайт-2004», «Марбург Рент», «Агроконтакт», «Квік Принт», «Форкіада», «Іліор» і багато інших лише у 2017 році перерахували «Батьківщині» вже не менше 1,6 млн грн. Усі ці спонсори перераховували суми, які ніколи не перевищували 150 000 грн. Це дозволяло бухгалтерам «Батьківщини» уникати пильної уваги Держфінмоніторингу.

І це лише мала частина нікому, крім ДФС, Держфінмоніторингу та НАЗК, не відомих і безкорисливих спонсорів Юлії Тимошенко.

Ще одна і найважливіша деталь усієї схеми – це співучасть у ній помічників та інших довірених осіб екс-депутата Костянтина Бондарєва (№45 у списку «Батьківщини» у 2012 році. – Mind). Наприклад, Світлани Тараненко, що поперемінно очолювала вже згадані «Агроконтакт», «Квік Принт» і «Форкіаду».

Бондарєв – екс-депутат Верховної Ради VI і VII скликань, перемістився за п'ять років (2007–2012) у передвиборчому списку, неформальному «табелі про ранги» «Батьківщини», зі 114-го місця на 45-те.

Член комітету ВР VI скликання з фінансів, банківської діяльності, податкової політики і заступник голови комітету ВР VII скликання по транспорту і зв'язку. «Зв'язковий» між парламентами країн СНД, Сінгапуру, Литви, Кувейту, Бразилії, Японії та США. Власник і співвласник банку «Велес», горілчаної торгової марки «Бондарев» та ін.

«[У 2015] банк «Велес» передав до НБУ документи резидента України для реєстрації кредитного договору, – розповіла у грудні 2015 року тоді ще директор департаменту банківського нагляду НБУ Катерина Рожкова. – Заявленою метою було повернення боргу. Коли ми почали перевірку документів, виявилося, що всі декларації – підроблені! Джерело грошей, прописка, майно... Виявляється, понад 90% операцій були спрямовані на виведення капіталу. За неповний рік – $100 млн. Усього в банку намагалися «відмити» $460 млн».

Ця скандальна історія, що почалася у 2014-го і закінчилася у 2016 році, коштувала Бондарєву політичної кар'єри. Він не був обраний до ВР VIII скликання, але зберіг за собою посаду голови Київської обласної організації «Батьківщини» і сумнівну, нехай і не підтверджену поки ані Держфінмоніторингом, ані ДФС або вироком суду, репутацію одного зі спонсорів партії.

Читайте також: Кандидатська з економіки: підводне каміння програми лідера БЮТ, ч. 1

У другій половині 2018 року, коли підготовка до кампанії з виборів президента була саме у розпалі, громадяни України почали «симпатизувати» ймовірному кандидату прямо за місцем проживання. На рахунки «Батьківщини» почали рясно надходити масові пожертвування від фізичних осіб, які не перевищують, однак, 150 000 грн кожне.

Касири супермаркетів, вчителі, безробітні, автомийники, виховательки дитячих садків тощо – всі як один, не чекаючи навіть публікації передвиборчої програми кандидата в президенти і офіційного старту виборчої кампанії, почали жертвувати «Батьківщині» свої заощадження. У підсумку лише в червні – грудні 2018 року на телевізійну рекламу Юлії Володимирівни і її «Нового курсу» було офіційно витрачено 155 млн грн.

Але це лише «офіційні» гроші, про які відзвітувала перед НАЗК сама «Батьківщина». Судити ж про реальні суми, витрачені на фінансування виборчої кампанії кандидата Тимошенко, і тих, які будуть витрачені за час, що залишився до дня виборів, дуже важко, якщо взагалі можливо.

Однак про джерела фінансування «Батьківщини» можна скласти уявлення, ґрунтуючись знову ж виключно на непрямих даних.

Читайте також: Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко й аграрії

Куди і звідки прокладено «Новий курс»

У березні 2018 року широко розрекламований сьогодні «Новий курс» Юлії Тимошенко називався інакше – «Новий аграрний курс України». «Нам треба об'єднатися навколо цього «Нового аграрного курсу», – заявила тоді Юлія Володимирівна, – оскільки саме аграрії можуть дати економічну успішність. Ми повинні відкрити всі шлюзи для всеосяжного розвитку аграрного комплексу». Так вона промовила і в такій редакції підписала від імені «Батьківщини» відповідний меморандум із Всеукраїнською аграрною радою та Аграрним союзом України.

Усі перераховані вище компанії, асоціації та об'єднання – це найбільші в Україні організації виробників сільгосппродукції, які зацікавлені в збереженні мораторію на продаж землі. Крім того, члени цих організацій вкрай потребують тісної і плідної для бізнесменів і чиновників «співпраці» у справі повернення ПДВ при експорті зерна, м'яса, борошна та ін.

Навіть більше, цим союзникам «Батьківщини» вкрай необхідне призначення лояльних до них чиновників міністерства АПК, Держслужби з питань геодезії, картографії та кадастру, а також інших служб, агентств і відомств, пов'язаних з обліком і реєстрацією земельних паїв, контролем за використанням земель сільгосппризначення тощо.

А якщо продовжити цей логічний ряд, ми обов'язково прийдемо до правильної оцінки «Нового аграрного курсу України» і, можливо, вгадаємо ймовірних спонсорів кандидата в президенти України Юлії Тимошенко.

Читайте також: Кандидатська з економіки. Відповіді Юлії Тимошенко: державні фінанси, ринки та макроекономіка. ч. 1

У 2017 році найбільші агрохолдинги України на тих чи інших засадах володіли/розпоряджалися/обробляли 6,25 млн га, або 29% від усіх угідь, які були в користуванні у сільгосппідприємств країни (хоча порівняно із майже 43 млн га загальної площі вітчизняних сільгоспземель ця цифра дещо втрачає свій драматизм. – Mind). Вони ж, разом з афілійованими зернотрейдерами (станом на березень 2018 року. – Mind), фінансували понад 15 проектів перевантажувальних терміналів в портах України на загальну суму заявлених інвестицій у $1,2 млрд і загальною потужністю близько 68 млн тонн зерна на рік.

Якщо аграрне лобі дійсно є активним бенефіціаром передвиборчої кампанії Юлії Тимошенко, то це означає, що в Україні незабаром може статися далеко не перша в історії операція «політичного» M&A, коли велика корпорація або ситуативне об'єднання таких корпорацій здійснить примусове поглинання бізнес-проекту, який в Україні прийнято називати «політичною партією».