Хто виграв від військового перевороту в Судані

Авторитарний правитель 40-мільйонного Судану Омар аль-Башир був ключовим союзником Сполучених Штатів у їхній війні проти тероризму, а також помічником Євросоюзу в стримуванні мігрантів. Звістка про його повалення приголомшила і обурила не лише його міжнародних союзників, але й суданських демонстрантів, які протестували проти нього.

Що сталося?

Через чотири місяці з моменту початку кровопролитних антиурядових протестів, що спалахнули 19 грудня через скасування субсидій на хліб, у Судані сталася переломна подія. У четвер, 11 квітня, до центру Хартума, столиці країни, під'їхав конвой військових автомобілів, з яких вийшли солдати і  захопили урядові будівлі, а також президентський палац, в якому проживав Омар аль-Башир.

Чутки про повалення авторитарного правителя спочатку викликали радість. Десятки тисяч суданців на вулицях Хартума танцювали і вітали один одного. Однак через кілька годин ця радість змінилася обуренням і страхом після того, як одягнений у військову форму суданський генерал Авад ібн Ауф зачитав у ефірі державного ТБ довгий перелік жорстких заборон.

Він повідомив про те, що 75-річний правитель країни Омар аль-Башир відсторонений від влади і взятий під арешт. Але кермування країною, всупереч очікуванням демонстрантів, опиняється не у цивільного уряду, а у квапливо сформованої Перехідної військової ради на чолі з Авад ібн Ауфом.

Новий самопроголошений лідер Судану повідомив про припинення дії конституції, введення тримісячного надзвичайного стану і комендантської години з 22:00 до 4:00, зупинку повітряного сполучення, закриття державних кордонів і розпуск головних політичних інститутів – губернаторів, кабінету міністрів і парламенту.

Авад ібн Ауф пообіцяв створити в Судані умови для формування політичних партій і проведення «чесних і вільних» виборів, але попередив, що перехідний період, протягом якого планують правити військові, триватиме довго – близько двох років.

Чим поганий Авад ібн Ауф?

По-перше, 65-річний Авад ібн Ауф – не нове обличчя, і тому проти нього можуть спалахнути збройні повстання всередині країни. По-друге, він знаходиться в «чорному списку» США, і це, напевно, додасть Судану зовнішніх проблем.

В американському списку санкцій Авад ібн Ауф опинився у 2007 році. Причиною стали тісні зв'язки генерала з Іраном і його передбачувана причетність до жорстоких розправ над мирним населенням під час конфлікту в північному Дарфурі.

Новий лідер Судану – військовий кар'єрист. У 2000-ні роки Авад ібн Ауф очолював військову розвідку, потім керував генеральним штабом країни. У 2015 році він був призначений міністром оборони, а кілька тижнів тому отримав посаду першого віце-президента Судану.

Відтоді Авада ібн Ауфа вважали другою за значимістю людиною в державі та одним з двох можливих наступників, обраних Омаром аль-Баширом для добровільної передачі своєї влади. Другим вірогідним претендентом на місце президента називали ісламіста – колишнього очільника розвідки Ємада аль-Діна Адаві.

Виправдання чуток про прихід до влади «спадкоємця», за побоюваннями аналітиків, можуть довести країну до хаосу.

«На відміну від багатьох інших арабських держав, таких як сусідня Лівія, у Судані є розвинене громадянське суспільство і політична опозиція, а також традиція відкритого вираження своєї думки та свобода преси. Демонстрації, які тривають з грудня, очолювалися не політичними партіями і не військовими угрупованнями, а громадськими організаціями, такими як «Суданська асоціація професіоналів», що діяли в кооперації з ентузіастами з числа молоді, жінок та міської бідноти. Тиск, що призвів до зміщення аль-Башира, йшов від внутрішніх активістів, а не від будь-яких зовнішніх прихованих сил», – роз'яснює ситуацію в Судані Альберто Фернандес, президент арабомовної інформаційної мережі телерадіомовлення Middle East Broadcasting Networks.

«Суданська асоціація професіоналів» заявила, що відкидає заяву Авада бен Ауфа про захоплення влади, звинувативши його в прагненні врятувати нинішній режим шляхом створення його клону. Вона закликала суданських демонстрантів продовжувати сидячий страйк біля будівлі генштабу в Хартумі до тих пір, поки владу не буде передано цивільному перехідному уряду, «складеному з представників революційних сил».

Чому почалася «зачистка» ісламістів?

За інформацією розвідувально-аналітичного агентства Stratfor, переворот у Судані також готувалися здійснити офіцери-ісламісти, що входять до складу правлячої партії «Національний конгрес». І як тільки «світське» військове угруповання першим захопило владу, то одразу ж почало гоніння на своїх ідеологічних опонентів. Учора солдати проводили рейди в штаб-квартирах «Ісламського руху» – головної ісламістської політсили, а також у будинках лідерів руху «Брати-мусульмани». У результаті багато політиків було взято під варту.

Провідні країни Заходу, включаючи США і Британію, висловили невдоволення подіями, які відбуваються в Судані. Вони заявили, що передача влади повинна проходити мирно, демократично і швидше, ніж за два роки.

Які можливості суданський переворот відкрив для Єгипту, Саудівської Аравії й ОАЕ?

«Повне схвалення» ситуації в Судані поспішив висловити уряд сусіднього Єгипту, що провів у себе масштабну «зачистку» ісламістів у 2013 році. Міністерство закордонних справ Єгипту офіційно повідомило, що вірить у «здатність братнього суданського народу і лояльної до нього національної армії впоратися з викликами критичного періоду... для досягнення стабільності, процвітання і розвитку».

Крім Єгипту, переворот і придушення ісламістів у Судані повинні зіграти на руку Саудівській Аравії й ОАЕ. Хоча аль-Башир під тиском Заходу вже дистанціював свою країну від Ірану, він протягом останніх років отримував підтримку від інших супротивників Ер-Ріяда і Абу-Дабі – Туреччини і Катару.

Через зближення Судану з Туреччиною і Катаром уряди Саудівської Аравії та ОАЕ минулого року утрималися від надання Омару аль-Баширу грошової допомоги для гасіння економічної кризи. «А тепер Саудівська Аравія та/або ОАЕ можуть прямо сприяти та/або заохочувати військовий переворот і зачистки ісламістів у Судані шляхом надання коштів або обіцянок економічної допомоги. За реакцією Саудівської Аравії й ОАЕ на переворот стане зрозумілим, чи рушив Хартум у їхню орбіту», – зазначає Stratfor.