Що скажуть люди: як припинити турбуватися про думку оточуючих

У кожного час від часу виникають ситуації, у яких присутня надзвичайна схвильованість – перш ніж публічно виступити, підняти руку на великому зібранні або навіть пройти через кімнату, повну незнайомців. Причина, з якої людина відчуває себе маленькою, переляканою й напруженою, – турбота про соціальне несхвалення. Mind пропонує переклад і адаптацію опублікованої в Harvard Business Revew статті Майкла Жерве – психолога, клієнтами якого є власники світових рекордів, олімпійці, всесвітньо відомі художники та музиканти.

На думку Жерве, людський острах перед думкою інших людей став у сучасному світі ірраціональною і непродуктивною нав'язливою ідеєю, і його негативні наслідки сягають далеко за межі проблеми професіоналізму і продуктивності.

Починаючи дедалі менше звертати увагу на те, що робить вас вами – таланти, переконання і цінності, і прагнучи відповідати уявленням оточуючих, можна завдати шкоди своєму потенціалу. Такі люди починають бути обережним, побоюючись критики з боку. Вони бояться, що їх висміють або відкинуть, відмовляються від своєї точки зору і не починають того, результат чого вони не можуть передбачити.

Чому ми боїмося?

Думки про те, що подумають інші, на жаль, є частиною особистості людини, оскільки ми маємо справу з «древнім мозком». Тяга до суспільного схвалення зробила наших предків обережними і кмітливими. Тисячі років тому, якби відповідальність за невдале полювання лягла на плечі конкретної людини, її місце в племені могло опинитися під загрозою.

Якщо ви виявите, що відчуваєте ірраціональний страх несхвалення, є способи послабити інтенсивність стресових реакцій. Усвідомивши свої думки, важливо направити себе до тез, які зміцнять самодовіру. Наприклад, перед публічним виступом можна подумки повторювати: «Я гарний оратор, я доклав зусиль, щоб довіряти своїм здібностям, у мене є багато чудових речей, які я можу сказати».

Ці заяви допоможуть зосередитися на своїх навичках і здібностях, а не на думці інших. Також допомагає глибоке дихання – воно сигналізує мозку, що ви не перебуваєте в прямій небезпеці.

Хто ми такі?

Більшість з нас йде по життю з загальним відчуттям того, хто ми є, і в більшості випадків цього достатньо. Але якщо ви хочете бути краще, не побоюючись неприємної думки людей, потрібно розвивати більш сильне й глибоке почуття того, хто ви є.

Тренуючи команди керівників, автор часто просить їх записати свою особисту філософію й поділитися нею з групою. Одного разу слухач вразив усіх у кімнаті. На його очах забриніли сльози, він випрямив спину, високо підвів голову та промовив: «Моя філософія – ходити гідно». Він сказав своїм колегам, що його батьки були іммігрантами, які вистояли у важких обставинах, щоб забезпечити йому краще життя. Через важку роботу і жертву його батьків він вважав своїм обов'язком жити так, як ніби його фамільний герб був вибитий на його грудях: бути прикладом для наслідування.

Працюючи з гравцями і тренерами НФЛ, спортсменами-екстремалами й топ-менеджерами в компаніях зі списку Fortune 50, Майкл Жерве помітив, що, крім невпинного прагнення бути кращими, цих професіоналів відрізняє чітке розуміння принципів, якими вони керуються. Вони можуть заглушати галас навколо, думки шанувальників, злостивців і ЗМІ – і слухати свій власний «внутрішній компас».

Від теорії до практики 

Розібравшись із особистою філософією, важливо почати жити відповідно до її принципів. Пам'ятайте, що зростання й навчання відбуваються, коли ви працюєте на межі своїх можливостей.