Давня і сучасна Вірменія: у чому її суть

Неймовірна країна любові й горя, чарівності та незабутніх страждань. Все це про Вірменію зсередини – нетуристичний погляд.

Бекґраунд. Вірменія – це шашлик, лаваш, чурчхела, абрикоси... Звичайно ж, це і знаменитий коньяк – улюблений напій англійської прем'єр-міністра Уїнстона Черчилля.

Якщо ж серйозно, то Вірменія – це країна з більш ніж 6000-річною історією і найдавніша колиска християнства. Це і священна гора Арарат – символ нації і останній притулок Ноєвого ковчега. Це безліч чудових старовинних монастирів, містичний сакральний дудук і етнічно цільна працьовита нація.

Вірменська щедра земля подарувала світові плеяду геніальних людей.

Іван Айвазовський – найвідоміший в історії художник-мариніст, Гаррі Каспаров – гросмейстер-епоха, співак-шансоньє Шарль Азнавур, композитор Арам Хачатурян, режисер Сергій Параджанов, зірка тенісу Андре Агассі, співачка Шер, світська левиця Кім Кардашьян... Список таких гучних імен воістину великий.

Як же виглядає і відчуває себе країна сьогодні? У своїй дебютній книзі-репортажі журналістка і гастроблогер Ольга Карі розповідає про землю своїх предків.

Об'їхавши країну, автор дбайливо записувала всі почуті розповіді, історії, байки, які шукають у своїй пам'яті місцеві жителі. За словами журналістки, її з непереборною силою тягне до Вірменії та водночас вона найменше прагне туди повернутися. Книга розкриє секрет країни – чому вона і заворожує, і лякає одночасно.

Оригінальна назва: «Рибка дядечка Завена»

Видавництво: «Темпора»

Наклад: 1000 примірників

Сюжет. Книга являє собою збірник різноманітних життєвих історій, герої яких – звичайні вірмени. Сюжети для розповіді народжувалися в численних подорожах країною. Розмови з таксистами, знайомство з вірменськими традиціями, історії, розказані звичайними людьми, великі ринки і маленькі базари – цілюще джерело «інсайдерської» інформації та натхнення автора.

Розповіді багаті описами національних страв, майже готових рецептів. Іноді спадає на думку, що читаєш натхненно написане меню ресторану і мрієш, аби до рота потрапив шматочок чогось такого.

Книга написана з почуттям поваги і захоплення Вірменією і її національним колоритом. Збережені стародавні традиції, патріархальний уклад, ортодоксальність поглядів, неквапливий і тягучий плин життя – все це дозволяє побачити життя значної частини населення таки, ніби його перенесли машиною часу з далекого минулого.

Не віриться, що в сучасному світі – стрімкому, мінливому і навіженому – існує немов би застигла у віках відособлена країна зі своїм поняттям часу і його перебігом. Від самого початку книга повністю занурює у вірменський побут і колорит, який не завжди про радості, до чого не кожен читач може бути готовий.

Наприклад, один із сюжетів – про те, як в голодні довоєнні роки пекли традиційний хліб-лаваш. Готували його в ямах, викопаних у землі та накритих дерев'яної або залізною кришкою. Взимку викопати яму в мерзлій землі було неможливо, а яма, яку обладнали безпосередньо в будинку, не давала потрібної температури, аби спекти хліб. Тому в останні теплі дні осені вірменські господині декілька днів поспіль тільки те й робили, що пекли хліб, якого повинно було вистачити на всю зиму! Не було магазинів, куди можна було швиденько збігати і купити, тому і запасалися на три-чотири місяці наперед.

Книга від початку і до кінця вся пронизана тонким сумом і драматизмом, навіть в історіях, здавалося б, радісних і світлих. Чому так?

В історію вірменського народу назавжди вписано безліч трагедій, які залишили після себе в душах людей і в колективній свідомості незагойні рани: злидні, окупації і геноцид, вбивчі землетруси і страшний багатостраждальний Нагорний Карабах.

Ілюстрації доповнюють книгу своєю образністю, а історії затягують, і, читаючи одну, вже думаєш – що ж там у наступній.

Вам сподобається, якщо: ви шукаєте цікаву і насичену інформацію про країну не з рекламних або туристичних проспектів; хочете відвідати країну «дикуном» і не потрапити в халепу при спілкуванні з місцевими жителями і для початку навчитися «правильно» їсти хаш.

Вам не сподобається якщо: вас не цікавить історія або якщо ви занадто вразлива людина, бо книга часом вражає драматичними фактами, яких історія країни знала дуже багато.

Головна причина прочитати: книгу фактично можна вважати посібником з Вірменії. Автор виконала велику роботу, аби упорядкувати і представити вже в лаконічному вигляді ту розрізнену і стихійну інформацію, яку вона збирала в подорожі. Тому в читачів є чудова можливість пізнати країну зсередини. На вас чекає багато дивовижних відкриттів.

У тому ж дусі:

Ярослава Куцай «Лабораторія Ісландія»

Ще одна репортажна книга пропонує познайомитися ближче тепер уже з північною і, здавалося б, не такою привітною країною – Ісландією. І дозволяє заглянути «всередину».

Сувора і суперечлива – Ісландія розкривається своєю багатогранністю завдяки інформації, ретельно зібраній автором цієї книги.

---

Ігор Кудрін «Іспанці у себе вдома»

Автор книги, що шість років працював журналістом в Іспанії, пропонує подивитися на країну не тільки як на туристичний сонячний рай.

Він ділиться своїми враженнями і спостереженнями про сімейний уклад, побут і повсякденне життя іспанців, їхній національний характер.

Автор зустрічається з людьми різних соціальних верств, подорожує іспанськими містами і провінціями, допомагаючи читачеві пізнати неймовірно цікаву Іспанію зсередини.