Давня і сучасна Вірменія: у чому її суть
Чому варто прочитати книжку журналістки Ольги Карі «Рибка дядечка Завена»

Неймовірна країна любові й горя, чарівності та незабутніх страждань. Все це про Вірменію зсередини – нетуристичний погляд.
Бекґраунд. Вірменія – це шашлик, лаваш, чурчхела, абрикоси... Звичайно ж, це і знаменитий коньяк – улюблений напій англійської прем'єр-міністра Уїнстона Черчилля.
Якщо ж серйозно, то Вірменія – це країна з більш ніж 6000-річною історією і найдавніша колиска християнства. Це і священна гора Арарат – символ нації і останній притулок Ноєвого ковчега. Це безліч чудових старовинних монастирів, містичний сакральний дудук і етнічно цільна працьовита нація.
Вірменська щедра земля подарувала світові плеяду геніальних людей.
Іван Айвазовський – найвідоміший в історії художник-мариніст, Гаррі Каспаров – гросмейстер-епоха, співак-шансоньє Шарль Азнавур, композитор Арам Хачатурян, режисер Сергій Параджанов, зірка тенісу Андре Агассі, співачка Шер, світська левиця Кім Кардашьян... Список таких гучних імен воістину великий.
Як же виглядає і відчуває себе країна сьогодні? У своїй дебютній книзі-репортажі журналістка і гастроблогер Ольга Карі розповідає про землю своїх предків.
Об'їхавши країну, автор дбайливо записувала всі почуті розповіді, історії, байки, які шукають у своїй пам'яті місцеві жителі. За словами журналістки, її з непереборною силою тягне до Вірменії та водночас вона найменше прагне туди повернутися. Книга розкриє секрет країни – чому вона і заворожує, і лякає одночасно.
Оригінальна назва: «Рибка дядечка Завена»
Видавництво: «Темпора»
Наклад: 1000 примірників
Сюжет. Книга являє собою збірник різноманітних життєвих історій, герої яких – звичайні вірмени. Сюжети для розповіді народжувалися в численних подорожах країною. Розмови з таксистами, знайомство з вірменськими традиціями, історії, розказані звичайними людьми, великі ринки і маленькі базари – цілюще джерело «інсайдерської» інформації та натхнення автора.
Розповіді багаті описами національних страв, майже готових рецептів. Іноді спадає на думку, що читаєш натхненно написане меню ресторану і мрієш, аби до рота потрапив шматочок чогось такого.
Книга написана з почуттям поваги і захоплення Вірменією і її національним колоритом. Збережені стародавні традиції, патріархальний уклад, ортодоксальність поглядів, неквапливий і тягучий плин життя – все це дозволяє побачити життя значної частини населення таки, ніби його перенесли машиною часу з далекого минулого.
Не віриться, що в сучасному світі – стрімкому, мінливому і навіженому – існує немов би застигла у віках відособлена країна зі своїм поняттям часу і його перебігом. Від самого початку книга повністю занурює у вірменський побут і колорит, який не завжди про радості, до чого не кожен читач може бути готовий.
Наприклад, один із сюжетів – про те, як в голодні довоєнні роки пекли традиційний хліб-лаваш. Готували його в ямах, викопаних у землі та накритих дерев'яної або залізною кришкою. Взимку викопати яму в мерзлій землі було неможливо, а яма, яку обладнали безпосередньо в будинку, не давала потрібної температури, аби спекти хліб. Тому в останні теплі дні осені вірменські господині декілька днів поспіль тільки те й робили, що пекли хліб, якого повинно було вистачити на всю зиму! Не було магазинів, куди можна було швиденько збігати і купити, тому і запасалися на три-чотири місяці наперед.
Книга від початку і до кінця вся пронизана тонким сумом і драматизмом, навіть в історіях, здавалося б, радісних і світлих. Чому так?
В історію вірменського народу назавжди вписано безліч трагедій, які залишили після себе в душах людей і в колективній свідомості незагойні рани: злидні, окупації і геноцид, вбивчі землетруси і страшний багатостраждальний Нагорний Карабах.
Ілюстрації доповнюють книгу своєю образністю, а історії затягують, і, читаючи одну, вже думаєш – що ж там у наступній.
Вам сподобається, якщо: ви шукаєте цікаву і насичену інформацію про країну не з рекламних або туристичних проспектів; хочете відвідати країну «дикуном» і не потрапити в халепу при спілкуванні з місцевими жителями і для початку навчитися «правильно» їсти хаш.
Вам не сподобається якщо: вас не цікавить історія або якщо ви занадто вразлива людина, бо книга часом вражає драматичними фактами, яких історія країни знала дуже багато.
Головна причина прочитати: книгу фактично можна вважати посібником з Вірменії. Автор виконала велику роботу, аби упорядкувати і представити вже в лаконічному вигляді ту розрізнену і стихійну інформацію, яку вона збирала в подорожі. Тому в читачів є чудова можливість пізнати країну зсередини. На вас чекає багато дивовижних відкриттів.
У тому ж дусі:
Ярослава Куцай «Лабораторія Ісландія»
Ще одна репортажна книга пропонує познайомитися ближче тепер уже з північною і, здавалося б, не такою привітною країною – Ісландією. І дозволяє заглянути «всередину».
Сувора і суперечлива – Ісландія розкривається своєю багатогранністю завдяки інформації, ретельно зібраній автором цієї книги.

Ігор Кудрін «Іспанці у себе вдома»
Автор книги, що шість років працював журналістом в Іспанії, пропонує подивитися на країну не тільки як на туристичний сонячний рай.
Він ділиться своїми враженнями і спостереженнями про сімейний уклад, побут і повсякденне життя іспанців, їхній національний характер.
Автор зустрічається з людьми різних соціальних верств, подорожує іспанськими містами і провінціями, допомагаючи читачеві пізнати неймовірно цікаву Іспанію зсередини.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].