Коронавірус vs бізнес: як виживають власники МСБ у США

Ріст економіки України на 8–9% можливий при річному кредитуванні підприємців мінімум на 400 млрд грн. Таку думку висловив напередодні міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Ігор Петрашко.

Зі свого боку влада США вже надала фінансову допомогу у формі субсидій на загальну суму $3,29 млрд більш як 755 000 невеликих компаній по всій країні, а також видала кредити обсягом $5,57 млрд майже 27 000 компаній, випливає з даних Управління у справах малого бізнесу США (Small Business Administration, SBA), опублікованих цього тижня.

Середній розмір субсидій становить $4360, а розмір схвалених кредитів у середньому – $206 801.

Раніше влада США анонсувала, що близько $500 млрд буде виділено на кредити й допомогу компаніям, що постраждали від пандемії. Сума, яка виділяється на кредити малому бізнесу, складе $350 млрд за умови, що він не буде скорочувати своїх працівників.

Який обсяг допомоги отримав американський МСБ на практиці та чи варто підприємцям розраховувати на анонсоване від влади – у колонці американського ресторатора Андреаса Діаса (Andres Diaz) для the Guardian), переклад якої пропонує Mind. 

«Державний кредитний фонд у $350 млрд спустошений – і все ж багато великих бізнесів одержали мільйони. Ми просимо про справедливе ставлення», – наголосив Андрес Діас.

Матеріал підготовлено в партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад». 

Я знав, що буде кепсько. За два дні до того, як мер Нью-Йорка Ендрю Куомо (Andrew Cuomo) наказав закрити всі ресторани, я зібрав 39 своїх працівників у Her Name Was Carmen, моєму ресторані з баром у Нью-Йорку, і сказав, що ми мусимо пристосовуватися до змін, які принесе коронавірус.

Бути підприємцем-іммігрантом з Колумбії у Нью-Йорку означає бути напоготові і намагатися прогнозувати те, що станеться: від нової моди до епідемії.

Ось чому, коли я почув, що федеральний уряд роздає $350 млрд кредитів для допомоги малому бізнесу, такому, як мій, негайно звернувся у свій банк, щоб переконатися, що я маю все необхідне, щоб одержати фінансування через програму захисту заробітної плати. 1 квітня я зареєструвався в банку Chase, щоб напевне мати змогу подати заявку, як тільки програма почне роботу за два дні потому.

Державне управління у справах малих підприємств розподіляє ці кредити, призначені для компаній, що наймають менш ніж 500 працівників, через надійні комерційні банки, такі як Chase, Bank of America та Citibank.

Оскільки я був готовий подати заявку, то був справді радий, що обрав для опікування моїми фінансами великий, відомий банк, особливо тепер, коли йому було доручено обробити мою заявку на одержання позики. Вдома мене кілька разів дурили місцеві банки, тож коли я перебрався сюди, обрав Chase, бо гадав, що цим хлопцям можна довіряти. Принаймні, я так вважав.

Минали дні, та від банку не було жодної звістки. Ми з моїм діловим партнером почали тривожитися. Я надіслав у Chase кілька електронних листів і не одержав від них ніякої відповіді.

Нарешті, 7 квітня вони озвалися, і я подав заявку. Я був налаштований позитивно, адже все мало скінчитися добре. Потім – мовчанка.

Що іще гірше, я виявив, що великі ресторанні мережі на кшталт Shake Shack, Potbelly Sandwich та Ruth’s Hospitality Group, у яких працюють тисячі людей, одержали десятки мільйонів доларів з федеральних коштів. Вгадайте, хто видав їм позику? Правильно, JPMorgan Chase. (Мережа вже Shake Shack повернула гроші.)

17 квітня банк Chase надіслав мені електронного листа з таким заголовком: «Держуправління у справах малих підприємств розподілило всі кошти першого етапу Програми захисту зарплат».

Я втратив шанс одержати кредит. Як це так, щоб Shake Shack та багато інших величезних мереж одержали мільйони доларів, а такі дрібні ресторатори, як я, лишилися ні з чим?

Я не гніваюся за це на засновника Shake Shack Денні Мейєра (Danny Meyer) або інших. У багатьох сенсах Денні є зразком для наслідування для таких, як я, хто тільки починає свою справу у цьому світі.

Я також приймаю те, що Денні та інші власники великих мереж роблять усе можливе, щоб врятувати бізнес і допомогти своїм працівникам. Я це визнаю.

Однак Shake Shack та інші їм подібні мають безліч варіантів доступу до готівки. Їм непотрібно одержувати гроші з нашого казана.

Це гнівить мене навіть більше, ніж те, що банк Chase мене «кинув». Я довіряв їм, а вони мене підвели. Друзям, які подавали заявки через дрібні місцеві банки, про які ви, мабуть, ніколи й не чули, пощастило значно більше ніж мені.

Тим часом наш дорогий ресторан перетворився на бюджетний заклад страв домашньої кухні на винос.

Спочатку це було катастрофою: зараз у багатьох людей є багато часу для готування вдома. На щастя, ми тепер одержуємо пожертви від тих, хто стежить за нами в Instagram та охоче купує їжу для медичних працівників. Ці пожертви годують тих, хто на передовій війни з коронавірусною хворобою, і п’ятьох людей, що працюють у Her Name Was Carmen.

Це небагато, та 1000 обідів на тиждень, які ми готуємо, підтримують життя п’яти родин у Нью-Йорку. Це поки ми чекаємо, щоб Конгрес поповнив фонди кредитної програми Державного управління у справах малих підприємств, сподіваючись, що на цей раз вони дійсно допоможуть дрібному бізнесу.

Ресторан Her Name Was Carmen сплачує податки як будь-який інший легальний бізнес. Яку б суму не міг виділити уряд компаніям, що борються за виживання, вона повинна розподілятися по справедливості. Ми не просимо особливого ставлення. Ми просимо, щоб до нас ставилися справедливо.

Матеріал підготовлено в партнерстві із бюро перекладів «Профпереклад».