Новий перший: чи є в Україні підстави для переформатування влади

Останні події в Україні – бунт мерів, демонстративне скасування карантинних заходів у регіонах, не озираючись на Кабмін, акції протесту під Офісом президента і серія іміджевих скандалів (у більшості яких фігурує слово «Епіцентр») поставили під сумнів стійкість центральної влади. Mind представляє актуальну розкладку по політичних групах впливу і аналізує, чи є в країні підстави для серйозних політичних зрушень. І якщо так – то коли і в якому форматі вони можуть відбутися.

Які фактори ризику були основними для центральної влади станом на початок травня 2020 року?

• Публічні скандали – зустріч літака, в якому, крім гуманітарного, був і комерційний вантаж; «VIP-гостинність» у розпал карантину ресторану «Велюр», що належить нардепу від СН Миколі Тищенку; активна робота великих торговельних мереж на тлі суворих карантинних заборон і санкцій для МСБ.
• Зростання протестних настроїв – мітинги в областях (саме під натиском місцевого бізнесу і здалися деякі градоначальники, скасувавши або послабивши карантин), а також акції підприємців під Кабміном і рестораторів – під Офісом президента. Останні виступили максимально креативно: збудували під вікнами глави держави літню терасу і демонстративно там пообідали.
• Внутрішні конфлікти в команді: телеграм-канали, підконтрольні Офісу президента, депутатам з партії «Слуга народу» та силовим відомствам, не соромляться зливати компромат один на одного. Найгучніший скандал останніх днів – опублікування так званих плівок Єрмака – також має внутрішнє, а не зовнішнє походження.
• Втрата авторитету внаслідок демаршу мерів і самовільної відміни карантину в деяких регіонах. Найгучніший приклад – публічна позиція мера Черкас Анатолія Бондаренка, який в односторонньому порядку з 1 травня скасував карантин і розпочав публічну полеміку з цього приводу з президентом і міністром МВС. Декількома днями раніше, не озираючись на центральну владу, мер Чернівців – міста, що знаходиться в одному з епіцентрів пандемії, – Олексій Каспрук дозволив роботу продовольчих ринків ще до того, як це зробив Кабмін.
• Розчарування як зовнішніх, так і внутрішніх еліт у Володимирі Зеленському. Час обкладинок у топових ЗМІ всього світу для українського президента минув – у розпал світової кризи, викликаної пандемією коронавірусу, світові лідери зосереджені на власних проблемах. В Україні ж олігархи незадоволені тим, що молодий президент не зумів збалансувати інтереси всіх груп впливу і допустив надмірне посилення позицій Ріната Ахметова.

Яка позиція зовнішніх «кураторів» – Росії та США?

Зміцнення лобіста проросійського курсу на одної з найвищих посад у країні – призначення Андрія Єрмака главою Офісу президента – показало, що Сполученим Штатам розслаблятися рано: американські політики даремно вважали українське питання остаточно вирішеним. І хоча їм зараз максимально не до України – катастрофічні масштаби епідемії коронавірусу загрожують позиціям Дональда Трампа в розпал передвиборчих перегонів – проте Вашингтон кинувся відвойовувати рубежі, які вважав закріпленими за собою всі п'ять років президентства Петра Порошенка.

Андрій Єрмак – головна «опорна одиниця» Росії в Україні. Уже можна вважати підтвердженим той факт, що він завдячує своєю нинішньою посадою наполегливим побажанням, які були озвучені Дмитром Козаком – заступником керівника Адміністрації президента РФ – під час зустрічі з Володимиром Зеленським в Омані.

За даними Mind, Андрій Єрмак дійсно сприймає посаду в ОП як стартовий майданчик і серйозно планує переїхати в будівлю на Грушевського.

Які поточні позиції Андрія Єрмака і чи дійсно його призначення прем'єр-міністром у доступному для огляду майбутньому – питання вирішене?

Наразі позиція Єрмака ослаблена – на рівні президента, фракції СН, громадської думки, Росії та міжнародних організацій. До цього призвели кілька чинників.

Перший – скандал з відео- та аудіозаписами, де брат глави ОП, Денис, веде переговори, що можна охарактеризувати як «торгівля посадами». Критичними стали не самі «плівки Єрмака», а досить недолуга реакція на них з боку глави ОП. Спочатку Андрій Єрмак зайняв агресивну позицію, заявивши, що відео – підробка (благо, особу Дениса Єрмака на записах видно дійсно погано), а Гео Лерос, оприлюднивши його, виконував політичне замовлення.

Другий чинник, що неабияк нашкодив Єрмаку, – його зв'язка з Рінатом Ахметовим, який стає все більш токсичним. Дійсно, відверте лобіювання інтересів власника СКМ і призначення на ключові пости близьких йому людей дискредитує владу в очах суспільства й дуже дратує інших олігархів. Дійшло до того, що навіть так звана «група «Кварталу» всередині ОП почала публічно іронізувати на тему різких відмінностей політики Зеленського від політики Голобородька – в частині, що стосується взаємин з олігархатом.

Третій – Єрмак не в змозі забезпечити виконання зобов'язань, взятих на себе Києвом у рамках Мінського процесу. Це підриває довіру до нього з боку РФ. І навіть впливу Дмитра Козака вже недостатньо, щоб Кремль закрив очі на відсутність прогресу в переговорах.

Четвертий – корупційні скандали зіпсували імідж глави ОП за кордоном. Представники МВФ уже ставили незручні питання президенту щодо цього. Поки відбиватися від них вдається посиланням на те, що «триває слідство». А також переконанням, що Єрмак – ключовий драйвер прийняття «антиколомойського» закону, тож стосовно нього ведеться кампанія з очорнення.

Завдяки чому Андрій Єрмак залишився у владі навіть після скандалу із записами?

Володимир Зеленський продовжує вважати – і не безпідставно, що глава ОП є ключовою фігурою в перемовинах з РФ, і тому вирішив не порушувати питання про його відставку. Тим паче Москва як могла допомагала своєму протеже: після скандалу з плівками сталося кілька великих «перемог» – було досягнуто згоди з приводу чергового обміну полоненими, вдалося узгодити онлайн-зустріч міністрів закордонних справ країн Нормандського формату тощо. Андрій Єрмак пообіцяв президенту прорив у врегулюванні конфлікту з РФ до кінця цього року. Чим забезпечив – принаймні, поки – свою незмінюваність.

Що стосується засилля людей Ріната Ахметова, то президент наполегливо попросив очільника свого офісу обмежити цю практику. І дійсно, приплив у владу колишніх менеджерів СКМ істотно скоротився. Главі ОП навіть довелося змінити в. о. міністра енергетики. Замість колишнього менеджера Віталія Шубіна прийшла Ольга Буславець, вона не менш лояльна до Ахметова, проте формально не пов'язана з олігархом.

Крім того, Єрмак дійсно докладає багато зусиль для прийняття «антиколомойського» закону. Справжні причини достеменно не відомі. Можливо, це замовлення супротивників Коломойського, можливо – шанс для Єрмака відбілити свою репутацію (перш за все, на Заході). У будь-якому разі глава ОП проводить постійні бесіди з депутатами, контролюючи процес голосування.

Які внутрішні відносини склалися у владі?

Єрмак – Ахметов

Ключовими союзниками глави ОП залишаються Рінат Ахметов, лояльні до нього міністри та близько 15 депутатів у фракції «Слуги народу» (неформальна «група Ахметова»). При цьому Андрій Єрмак вже почав усвідомлювати, що люди, яких він пролобіював за рекомендацією олігарха, лояльні насамперед до Ахметова. Зокрема, йдеться про прем'єр-міністра Дениса Шмигаля.

Єрмак – Аваков

Можна говорити про сформований повноцінний конфлікт голови ОП і міністра МВС. Його зав'язка – боротьба за посаду прем'єр-міністра, яку кожна зі сторін вважає своєю. Єрмак – тому що це було погоджено в Омані, Аваков – у силу своїх заслуг перед державою, які в його власних очах величезні.

Крім того, глава ОП підозрює, що міністр МВС може бути причетний до скандалу з оприлюдненням «плівок Єрмака».

Єрмак – Баканов

З очільником СБУ Іваном Бакановим Єрмак спровокував робочий конфлікт, коли зажадав від нього ангажування Служби в переслідуванні Гео Лероса. Баканов намагався залишитися осторонь цієї справи, але був змушений поступитися під натиском Офісу президента, внаслідок чого зазнав іміджевих втрат.

Відкритого конфлікту між ними поки немає – передусім завдяки врівноваженості та неконфліктності Баканова, однак фонове невдоволення зріє.

Єрмак – Тищенко

Нардеп і ресторатор Микола Тищенко очолює альтернативний центр впливу в «Слузі народу», який діє в інтересах Андрія Єрмака. Завдання максимум для цієї групи – взяти під контроль усю партію.

Єрмак – «нові старі обличчя»

Глава ОП, вичерпавши практично весь запас позитиву на свою адресу в старих союзників, шукає нових. Він уже налагодив хороші стосунки з ОПЗЖ та групою «Довіра», деякими депутатами з групи «За майбутнє».

Також він намагається підтягувати сторонніх людей, відносно самостійних і які на знак подяки за повернення з небуття будуть йому лояльні. Так почали звучати прізвища Саакашвілі, Сушко, Балога, Яценюк, Тігіпко.

Чи плануються позачергові парламентські вибори?

Їхня вірогідність значно вища за середню.

Але перед тим, як запускати цей процес, необхідно створити відповідні інституційні умови. Йдеться перш за все про конституційну реформу і зміни виборчого законодавства. Андрій Єрмак активно працює над тим, щоб встановити контроль над керівництвом партії «Слуга народу» – саме в контексті майбутньої парламентської кампанії.

Зараз ОП активно збирає голоси за скорочення кількості депутатів і агресивно мобілізує фінансові ресурси.

Яка роль Дмитра Разумкова?

Глава парламенту закріпив за собою роль фактичного лідера «Слуги народу», пролобіювавши на посаду глави партії досить пасивного і малопомітного Олександра Корнієнка. Він прекрасно обізнаний про плани президента провести дострокові парламентські вибори після внесення змін до Конституції, що стосуються скорочення кількості депутатів. Тому намагається утримати контроль над партією і мати домінуючий вплив на формування списків.

Оскільки Андрій Єрмак через групу Тищенка має на меті такі самі інтереси, це створило основу для конфлікту між ним і Разумковим. Останній, щоб помститися, заблокував кілька кандидатур на посаду міністрів в уряді Шмигаля, які були подані Єрмаком. Він же перешкоджає призначенню Міхеїла Саакашвілі, яке є для глави ОП критично важливим у нинішній ситуації.

Яка роль відведена Міхеїлу Саакашвілі?

Експрезидент Грузії й опальний губернатор Одеської області розгубив велику частину свого романтизму, однак не втратив енергії та харизми. Роль, яку хотів відвести йому Петро Порошенко, – «вітрина реформ і аргумент у розмові із Заходом» – і яка чотири роки тому була їм відкинута, зараз може бути із вдячністю прийнята з рук команди Зеленського.

Важливо, що Саакашвілі планує повернутися у владу не один, а з партнерами – Давидом Саакварелідзе та Гізо Улгавою, що додатково вказує на те, що «Команда С» – це передусім противага Арсену Авакову.

Останній очікувано мобілізував усі ресурси у фракції «Слуга народу» й увесь неформальний вплив, щоб не допустити призначення Саакашвілі. Якщо йому це вдасться, то стане очевидним, що Єрмак не контролює парламент. Це підірве його цінність в очах Зеленського, Ахметова і РФ.

Що конкретно робить в Офісі президента Андрій Єрмак?

Перше – це реалізація власних комерційних інтересів. Глава ОП не надто перебірливий у підбиранні тих, з ким співпрацювати. Наразі він лобіює інтереси різних груп впливу.

Деяким з них просто «продає» посади, після чого ці групи функціонують самостійно. З іншими робить ставку на стратегічне співробітництво. Джерела Mind стверджують, що в цьому разі він намагається сформувати систему, яка не функціонуватиме без нього в статусі глави ОП. Тобто бере на себе зобов'язання з лобіювання певних інтересів, але відмовляється впроваджувати «чужих» людей на ключові посади в галузі, що становить інтерес для суб'єктів, інтереси яких він лобіює.

Хто контролює стан української економіки?

Формально – прем'єр-міністр Денис Шмигаль; фактично – ніхто. Шмигалю для цього не вистачає компетенції і впливу на всіх рівнях. Андрій Єрмак абстрагований від розв'язання стратегічно значимих економічних питань. Наприклад, кілька народних депутатів намагалися йому пояснити, що в Україні назріває криза в енергетичній галузі, однак глава ОП не виявляє зацікавлення в цій темі. Крім того, група депутатів спробувала обговорювати з ним необхідність відновлення МінАПК, а також виступала за те, щоб прискорити запуск ринку сільгоспземель, однак всі ці поради були проігноровані.

Для Дениса Шмигаля пріоритетом є виконання завдань Ріната Ахметова, а для Андрія Єрмака – фінансові перспективи, власна адміністративна вага та прем'єрські амбіції.